Читати книгу - "Аеропорт, Артур Хейлі"

Мела це вразило, хоч він і не подав знаку. Він був знайомий з цими справами. Також знав і про інші, в яких ухвалили протилежні рішення і про які Елліот Фрімантл або не знав, або навмисне про них не згадував. Мел підозрював, що справа в іншому, але встрявати у правову дискусію не хотів. Місце для неї, якщо вона колись відбудеться, — це суд.

Проте Мел не бачив причини, чому цей адвокат — який йому тепер подобався ще менше — може отак собі у всьому гнути свою лінію. Звертаючись до делегації, Мел пояснив, чому не хоче обговорювати правові проблеми, і додав:

— Оскільки ми всі тут, я б хотів сказати вам кілька слів на тему аеропортів та шуму загалом.

Сінді, як він помітив, уже позіхала. Фрімантл одразу ж відповів:

— Сумніваюся, що це необхідно. Наступним нашим кроком у цій справі…

— Так! — Уперше Мел відкинув м’якість та натиснув щосили. — То виходить, що після того, як я уважно вислухав вас, ви зі своєю групою не готові зробити такої ж лю­б’язності для мене?

Один з делегатів, Занетта, який уже перед тим говорив, скинув оком на інших.

— Я думаю, нам варто…

Мел різко урвав його:

— Нехай містер Фрімантл відповість.

— Будь ласка, не варто, — улесливо всміхнувся адвокат, — ні на кого підвищувати голос чи говорити нев­вічливо.

— У такому разі, чому ж ви так робите від моменту, як сюди прийшли?

— Я не розумію, про що…

— А я — розумію.

— Нервуєте, містере Бейкерсфелд?

— Ні. — Мел усміхнувся. — Шкода вас розчаровувати, але ні. — Він знав, що дістав перевагу, коли підловив адвоката зненацька. Тоді продовжив: — Ви вже багато всього наговорили, містере Фрімантл, і зовсім небагато ввічливого. Та є кілька пунктів, які я б також хотів, щоб увійшли до протоколу. А ще впевнений, що преса буде зацікавлена в позиції обох сторін, якщо більше нікого це не хвилює.

— Та ні, ми зацікавлені, навіть дуже. Просто ми вже вдосталь наслухалися ваших невиразних відмовок. — Як завжди, Елліот Фрімантл швидко відновив свою позицію. Та мусив визнати, що його заколисала м’яка натура Мела Бейкерсфелда і різка контратака запопала його зненацька. Фрімантл усвідомив, що генеральний директор аеропорту кмітливіший, ніж він очікував.

— Я нічого не говорив про відмовки, — зауважив Мел. — Я запропонував вислухати загальний огляд ситуації з шумом в аеропорту.

Фрімантл стенув плечима. Йому зовсім не хотілося, щоб з’явився новий підхід до проблеми, який може виявитися цікавим для преси та відверне увагу від Фрімантла. Наразі, проте, він не знав, що тут можна вдіяти.

— Леді та джентльмени, — почав Мел, — коли ви сьогодні прийшли сюди, спочатку прозвучало щось про прямі, різкі питання з обох боків. Містер Фрімантл уже мав на це час; тепер я говоритиму так само відверто.

Мел відчув, що домігся цілковитої уваги обох жінок та чотирьох чоловіків з делегації; зацікавилася також і преса. Навіть Сінді приховано спостерігала за ним. Він продовжив говорити рівним голосом:

— Як ви знаєте або мали б знати, існують заходи, яких ми вжили в Міжнародному аеропорту Лінкольна, щоби зменшити шум для тих, хто живе неподалік. Деякі з цих заходів уже згадувалися в цій розмові, але є й інші, наприклад для випробувань двигунів ми використовуємо від­далені ділянки аеропорту, та й то лише у визначений час.

Елліот Фрімантл, що вже засовався на місці, вкли­нився:

— Але ви вже визнали, що ці так звані системи не ­працюють.

Мел відрубав:

— Я нічого подібного не визнавав. У більшості випадків вони працюють — як працюватиме будь-який компроміс. Я визнав, що сьогодні вони не працюють через виняткові умови, і, чесно кажучи, на місці пілотів, які злітають у таку погоду, мені б теж не хотілося знижувати потужність одразу після зльоту та робити поворот із набиранням висоти. Скажу вам більше: такі умови неодмінно виникатимуть час від часу.

— Вже аж надто часто!

— Ні, сер! І будь ласка, дайте мені договорити. — Не зупи­няючись, Мел продовжив: — Ось вам факти: аеропорти — і наш, і будь-які інші — роблять усе можливе задля зниження рівня шуму. Це вам може не сподобатися, і не всі у галузі це визнають, але правда ось у чому: вже ніхто, власне, нічого нового не вигадає. Неможливо просто взяти громадище вагою триста тисяч фунтів та навшпиньки кудись його перемістити. Тож коли ви заводите літак до себе — чи відправляєте геть, — це неодмінно добряче трусоне кількома людьми неподалік. — З’явилася кілька мимовільних усмішок, хоча Елліот Фрімантл і далі дивився на Мела вовком. Мел додав: — І якщо нам потрібні аеропорти — а вони нам, очевидно, потрібні, — хтось десь повинен або миритися з шумом, або переїхати.

Цього разу Мел глянув, як репортери ледь встигають за ним записувати.

— Так, — продовжив він, — виробники літаків працюють над пристроями зниження шуму, але — знову ж таки, буду з вами чесний — небагато людей в авіаційній промисловості сприймають їх серйозно, до їхніх розробок не докладають настільки значних зусиль, як, наприклад, до розробок нових літаків. Вони, у кращому разі, лише трохи пом’якшать ефект. Якщо не вірите мені, дозвольте нагадати, що хоча вантажівками люди користуються набагато довше, ніж літаками, досі ніхто не вигадав ефективного глушника для вантажівки.