Читати книгу - "Джек Лондон. Твори у 12 томах. Том 06"

Томмі прожогом вибігає з лівого боку, так наче хто за ним женеться. Томмі хоче перебігти через кімнату, але, побачивши чоловіків, спиняється. Ті не помічають його, і Томмі нишком підлазить під чайний столик.

Чалмерс. Документи й листування зараз, безперечно, в Нокса.

Старкветер. Перед нами одне завдання — вернути їх назад. (Він дивиться запитливо на обох чоловіків).

Маргеріт з’являється з лівого боку, вона розчервонілася, доганяючи Томмі,— це вони граються в квача. Маргеріт здригається, побачивши трьох чоловіків, і стає біля чайного столика, спершись на нього рукою.

Габард. Я беру це на себе.

Старкветер. Часу надто мало. За Двадцять годин він виголошуватиме свою промову. Спершу спробуйте порозумітися з ним. Запропонуйте відчіпного, за грішми не стійте. Я вповноважую вас діяти за мене. Ви маєте встановити, чого він там вартий.

Габард. А як ні?

Старкветер. Тоді ви повинні добути документи за всяку ціну!

Габард (обережно). Ви маєте на оці?..

Старкветер. Так, саме те. Але, що б там не скоїлося, мого ім’я не пришивайте до справи. Зрозуміли?

Габард. Цілком.

Маргеріт (удаючи, ніби щойно зайшла до покою і прикидаючись веселою). Чого це ви тут утрьох змовляєтеся?

Всі троє чоловіків здригаються.

Чалмерс. Лаштуємося ціни трохи підвищити.

Габард. Щоб нажити ще більше автомобілів.

Старкветер (не звертаючи уваги на Маргеріт і рушаючи до дверей на другому плані). Я мушу йти. Ви знаєте, що робити, Габарде. А ти, Томе, поїдеш зі мною — ти мені потрібний.

Чалмерс (тим часом як усі троє рушають до виходу). Додому?

Старкветер. Так, у нас багато справ.

Чалмерс. Тоді я спершу передягнуся і виїду слідом за вами. (Обертаючись до Маргеріт). Заїдеш по мене, коли їхатимеш на той обід.

Маргеріт (киває).

Старкветер мовчки виходить. Габард прощається з Маргеріт і теж виходить; за ним — Чалмерс. Маргеріт стоїть нерухомо, спершись однією рукою на столик, а другу притиснувши до серця. Вона роздумує, чи не стосуються Нокса ті слова, які вона щойно почула, і, кінець кінцем, робить висновок, що Нокс у небезпеці. Томмі, втративши надію, що мати його шукатиме, вилазить засмучений з-під столика й бере її за руку. Маргеріт ледве зауважує сина.

Томмі (сумно). Ти не хочеш більше бавитись? (Маргеріт не відповідає). Я був як справжній індіянин.

Маргеріт (раптом приходить до тями, нахиляється до Томмі, обіймає його і скрикує з остраху й тривоги, — а також з любові до сина). О Томмі! Томмі!

Завіса

ДІЯ II

Вітальня в номері Говарда Нокса (в готелі) напівосвітлена. Час — восьма година вечора.

Вхід до кімнати праворуч з холу. Глибше праворуч двері до сусіднього номера; посередині затильної стіни камін. Ліворуч, на другому плані, двері до Ноксової спальні. Ліворуч також вікна на вулицю. Поряд великий стіл, закиданий книжками, журналами, урядовими звітами тощо. Праворуч від середини, ближче до передкону, письмовий стіл з телефоном і обертовим кріслом потойбіч. На цьому столі листи тощо. Попід стінами книжкові шафи та бюрка на папери. Між каміном та дверима до спальні низька книжкова шафа, не більш як п’ять футів заввишки, з книжками великого формату.

На кону порожньо. Хвильку згодом за дверима в другий номер чути якесь шарудіння, хтось торгає двері. Ще за хвильку ті двері прочиняються, і в отвір просувається голова якогось чоловіка, що обережно роздивляється навколо.

Чоловік той заходить, вмикає світло, за ним з’являється ще один чоловік. Обидва пристойно вбрані,— на них темні костюми, накрохмалені комірці, чохла тощо. Вони чепурні, спритні й рішучі люди. Слідом за ними до кімнати заходить Габард. Обводить очима кімнату, підходить до письмового столу, бере листа й читає адресу.

Габард. Це Ноксова кімната.

Перший чоловік. Аякже, — саме так.

Другий чоловік. Нам пощастило, що той чолов’яга з бурцями вибрався з тієї кімнати сьогодні.

Перший чоловік. Його ключ ще не потрапив до портьє, як я вже найняв кімнату.

Габард. Гаразд, беріться до роботи. Це, мабуть, його спальня. (Йде до дверей у спальню, відчиняє їх, зазирав до середини, вмикає там світло, гасить і вертається назад до тих двох інших). Ви знаєте, про що йдеться: шукайте паку документів та листів. Якщо знайдемо її, кожен з вас заробить по п’ять сотень на додаток до платні.

Під час розмови всі трос ретельно переглядають письмовий стіл, шухляди, бюрка, книжкові шафи тощо.

Другий чоловік. Старому Старкветерові, либонь, здорово припекло.

Габард. Цс-с. Його ім’я вимовляти не вільно!

Другий чоловік. Отакої!.. Мабуть, таки й справді — великої він руки людина…

Перший чоловік. Я ніколи не діставав розпоряджень від нього особисто, а я ж бо працюю під його рукою довше за вас.

Другий чоловік. Так, і ви працювали на нього понад два роки, поки довідалися, хто ваш господар.

Габард (першому чоловікові). Пішли б ви ліпше до холу та постерегли Нокса. Він може повернутися щохвилини.

Перший чоловік добуває відмикачки, йде до дверей у хол, відмикає їх, ледь прочиняє і виходить. На столі деренчить телефон, Габард здригається.

Другий чоловік (посміхаючись до Габарда). Це тільки телефон.

Габард (не припиняючи пошуків). Знати, ви добре попрацювали на Стар…

Другий чоловік (перекривляючи Габарда). Цс-с. Його ім’я вимовляти не вільно!

Телефон дзвонить ще і ще, настійливо, вперто.

Габард (змінивши свій голос). Слухаю… Так. (Він здивований — видко, впізнав голос, — на обличчі йому промайнула посмішка). Ні, це не Нокс. Ви помилились. Не той номер… (Кладе трубку й звертається до Другого чоловіка своїм природним голосом). Поклала. Відразу ж.

Другий чоловік. Ви впізнали голос?

Габард. Ні, то мені здалося…

Пауза, обидва шукають.

Другий чоловік. Я жадного разу не перекинувся й словечком з паном. А платню дістаю від нього вчасно, як слід.

Габард. Ну то й що з того?

Другий чоловік (ображено). Для нього я немовби й не існую.

Габард (витягає шухляду й переглядає вміст). А проте платня все ж таки нічогенька?

Другий чоловік. Так-то воно так, та сплачує ж він грошики не пусто-дурно.

Перший чоловік заходить до кімнати у двері праворуч. Він рухається хапливо, але обережно. Причиняє двері за собою, забувши їх замкнути.

Перший чоловік. Хтось вийшов з ліфта і йде сюди.

Габард, Перший чоловік та Другий швидко йдуть до дверей у сусідній номер.

Перший чоловік затримується й роздивляється навколо, чи все в кімнаті гаразд. Бачить висунену шухляду, що покинув Габард, вертається і засуває її.