Читати книгу - "Переможець завжди самотнiй"

class="book">Єдине, чим він може рухати непомітно, — це очима; він бачить, що на пляжі нікого нема. Там, нагорі, лунають перші акорди оркестру, музиканти налаштовують свої інструменти, готуючись до невтримних веселощів, які триватимуть до ранку. Хамід нічого не думає — його інстинкти натреновані діяти без втручання мозку.

А між ним і росіянином сидить Єва, загіпнотизована пістолетом. Якщо він зважиться на щось, той може рвучко обернутися, вистрелити і влучити в Єву.

Так, либонь, перше припущення було правильним. Він хоче лише налякати їх трохи. Щоб він, Хамід, показав себе боягузом, утратив честь. Якби він справді хотів стріляти, то не тримав би пістолет так недбало. Ліпше поговорити з ним, зробити так, щоб він розслабився, а тим часом пошукати якогось виходу.

— А що означає знищити світ? — запитує він.

— Це означає урвати одне-єдине людське життя. І світ закінчиться разом із ним. Закінчиться все те, що ця людина бачила, переживала, всі ті речі, погані та добрі, які перетинали її життєвий шлях, усі її мрії, надії, поразки та перемоги, усе припинить своє існування. Коли я ще навчався у школі, то нам давали вивчити напам’ять один уривок, і лише згодом я довідався, що він належить одному релігійному мислителю протестантського спрямування. Там був приблизно такий текст: «Коли море, що лежить перед нами, змиває з берега одну піщинку й переносить її у свої глибини, Європа зменшується. Звісно, ми цього не помічаємо, бо то тільки одна піщинка. Але в цю мить материк стає меншим».

Ігор робить паузу. Какофонія музичних інструментів нагорі починає дратувати його, заважає йому дослухатися до шуму морських хвиль, які могли б внести спокій і розслабленість у його душу, підготувати його до того, щоб він міг сповна натішитися цією миттю, віддати їй ту шану, на яку вона заслуговує. Янгол із густими бровами літає поруч, і він цілком задоволений тим, що бачить.

— Нас навчали такої науки для того, щоб ми почували себе відповідальними за те досконале суспільство, яке ми будуємо, за комунізм, — провадив він. — Де всі люди будуть братами. А насправді кожен мав стежити за своїм ближнім і доносити на нього.

Він здавався тепер цілком спокійним, голос його звучав розважливо й замислено.

— Я не дуже добре тебе чую, — сказав Хамід, шукаючи причину, щоб підсунутися ближче.

— Ти мене чуєш чудово. Ти просто бачиш у мене в руках пістолет і хочеш наблизитися, щоб якось вихопити його в мене. Хочеш втягти мене до розмови, а тим часом придумати, що ти маєш робити. Будь ласка, не ворушись. Момент іще не настав.

– Ігоре, забудьмо про все, що між нами було, — каже Єва російською мовою. — Я тебе кохаю. Ми поїдемо звідси разом.

— Говори по-англійському. Твій чоловік повинен розуміти все.

Атож, він її зрозуміє. І згодом подякує їй за це.

— Я кохаю тебе, — повторює вона англійською мовою. — Я не отримувала від тебе ніяких повідомлень, інакше я відразу повернулася б. Я намагалася зателефонувати тобі кілька разів, але так і не змогла дотелефонуватися. Я залишила твоїй секретарці кілька послань, але ти на них так і не відповів.

— Це правда.

— Відтоді як сьогодні вранці я стала одержувати від тебе есемески, я не могла дочекатися тієї години, коли ми зустрінемося. Я не мала найменшого уявлення, де ти є, але знала, що ти мене знайдеш. Я знаю, ти ніколи мені не простиш, але дозволь мені принаймні бути іноді з тобою поруч. Я стану твоєю служницею, я доглядатиму тебе і твою коханку, якщо вона в тебе буде. Я тільки хочу бути з тобою поруч — і більш мені нічого не треба.

Згодом вона пояснить усе це Хамідові. А зараз говоритиме все що завгодно, аби тільки вони змогли піти звідси, піднятися нагору, повернутися до реального світу, де існує поліція, яка може перешкодити Абсолютному Злу вилити на них свою ненависть.

— Чудово. Я хотів би тобі повірити. Точніше кажучи, я хотів би повірити в те, що я теж кохаю тебе й хочу, щоб ти повернулася. Але це неправда. І думаю, ти зараз брешеш, як і завжди брехала.

Хамід уже не слухає, що говорять ці двоє, його розум перебуває далеко звідси, разом зі своїми предками-воїнами, просячи, щоб вони дарували йому натхнення завдати точного удару.

— Ти могла б сказати мені, що наш шлюб не дає нам тієї радості, на яку ми обоє сподівалися. Ми стільки створили всього разом; то невже ми не змогли б знайти розв’язання будь-яких проблем? Завжди існує спосіб домогтися, щоб у спільний дім прийшло щастя, але для цього треба, щоб обоє з подружжя розуміли причини своїх негараздів. Я вислухав би все, що ти мені сказала б, і наше життя у шлюбі знову стало б таким самим радісним і щасливим, яким воно було на самому початку. Але ти не схотіла так зробити. Ти знайшла найпростіший вихід.

— Я завжди тебе боялася. А тепер, коли ти тримаєш у руці пістолет, я боюся тебе ще більше.

Слова Єви ґвалтовно повернули Хаміда з тих високостей, у яких витала його душа, де вона розмовляла з воїнами пустелі, просячи в них поради, як йому тепер діяти.

Єві не слід було говорити все це. Вона додає сили ворогові; він тепер знає, що може її нажахати.

— Я хотіла б одного дня запросити тебе на вечерю, розповісти тобі, що почуваю себе дуже самотньою, попри всі банкети, дорогоцінності, мандри та зустрічі з королями та президентами, — провадила Єва. — І знаєш, що я хочу тобі сказати? Ти завжди дарував мені дорогі дарунки, але ніколи не подарував найпростішої речі — квітів.