Читати книгу - "Зброя, мікроби і сталь -"

Ми вже з’ясували на основі фактів поширення койсанських мов і відсутності окремих пігмейських мов, що пігмеї та койсани колись займали значно більші території, доки їх не поглинули чорні. (Я використовую слово «поглинення» як нейтральний усеохопний термін, що може позначати такі різні процеси, як завоювання, вигнання, схрещення, вигублення зброєю або епідеміями.) Ми вже знаємо із географії поширення ніґеро-конґолезьких мов, що чорними, які здійснювали це поглинення, були банту. Розглянуті досі фізичні й мовні факти дали нам змогу дізнатися, що були такі доісторичні поглинання, але вони поки що не розплутали загадки цих поглинань. Лише ще одна група фактів, які я зараз представлю, допоможе нам відповісти на два інші питання: які переваги дали змогу банту замістити пігмеїв і койса- нів? Коли банту досягли колишніх прабатьківщин пігмеїв і койсанів?

Аби відповісти на питання щодо переваг банту, розглянемо останню групу доступних нам доказів, узятих із живої теперішності, — доказів, отриманих із одомашнених тварин і рослин. З попередніх розділів ми переконалися, що це дуже важливі докази, позаяк харчове виробництво веде до високої густоти населення, розвитку мікробів, технології, політичної організації та інших складників могутності. Народи, які через випадковість свого географічного розташування успадкували або розвинули харчове виробництво, цим самим набували здатності поглинати географічно менш обдаровані народи.

Коли в 1400-ті роки європейці досягли Субсахарської Африки, африканці вирощували п’ять комплектів культурних рослин (мал. 19.3), кожен із яких наділений особливим значенням для африканської історії. Перший комплект вирощували лише в Північній Африці; крайні південні відроги його ареалу простягалися до ефіопських верхогір’їв. Північна Африка розташована в зоні середземноморського клімату, який характеризується опадами у вигляді дощів, що припадають переважно на зимові місяці. (Південній Каліфорнії

Малюнок 19.3. Походження африканських культурних рослин прикладами. Ареали появи культурних рослин, які традиційно вирощувалися в Африці (тобто до прибуття європейських колоністів, які принесли свої культурні      , із

прикладами по дві рослини з кожного ареалу

також притаманний середземноморський клімат, чим і пояснюється той факт, що мій підвал, як і підвали мільйонів інших південних каліфорнійців, часто підтоплюється взимку, але незмінно просихає в літні місяці.) Родючому півмісяцю, де зародилося рільництво, притаманна така сама модель зимових опадів у вигляді дощу.

Через це всі початкові північноафриканські культурні рослини пристосовані до проростання та росту в умовах зимових дощів і всі вони, як відомо з археологічних матеріалів, уперше були одомашнені на Родючому півмісяці, починаючи десь із 10 тис. років тому. Ці рослинні доместикати Родючого півмісяця поширилися на кліматично схожі прилеглі території Північної Африки і заклали основи для постання староєгипетської цивілізації. До них належать такі добре відомі нам рослини, як пшениця, ячмінь, горох, біб і виноград. Вони відомі нам через те, що поширилися з Родючого півмісяця на кліматично схожі прилеглі частини Європи, а звідти — до Америки й Австралії, увійшовши до переліку головних сільськогосподарських культур помірнокліматичного рільництва всього світу.

Якщо подорожувати з півночі на південь Африки й перетнути Сахару, знову зустрівши за нею дощі в Сахельському поясі, впадає в око, що сахельські дощі випадають улітку, а не взимку. Навіть якби культурні рослини Родючого півмісяця, пристосовані до зимових опадів, як-небудь перетнули Сахару, вони би навряд чи змогли рости в Сахелі з його літніми дощами. Натомість тут ми знаходимо два комплекти африканських культурних рослин, чиї дикорослі предки трапляються лише на південь від Сахари і які пристосовані до літніх дощів і менших коливань тривалості світлового дня впродовж року. Один із цих комплектів складається з рослин, чиї дикорослі предки ростуть від сходу до заходу Сахельського поясу й були, вочевидь, одомашнені теж тут. До них належать передусім сорго й африканське просо, що стали головними злаками більшої частини Субсахарської Африки. Сорго виявилося настільки цінним, що нині його вирощують у зонах спекотного й посушливого клімату всіх континентів, зокрема й у США.

Інший комплект складається з рослин, чиї дикорослі предки трапляються в Ефіопії і були, напевно, одомашнені там у верхогір’ях. Більшість із них досі вирощують переважно в Ефіопії, тож американці мало знають про них: наркотичний кат66, бананоподібна енсета67, оліїстий нуґ68, пальчасте просо69, з якого варять національне пиво, та дрібнозерновий злак теф70, із якого виготовляють ефіопський національний хліб. А ще кожен кавоман може подякувати стародавнім ефіопським рільникам за одомашнення кавового дерева. Воно росло лише в Ефіопії, доки не прищепилося в Аравії, а звідти поширилося по всьому світу, підтримуючи сьогодні економіку таких віддалених одна від одної країн, як Бразилія й Папуа-Нова Гвінея.

Передостанній комплект африканських культурних рослин сформувався з дикорослих предків вологої кліматичної зони Західної Африки. Деякі з них, приміром африканський рис, так і не вийшли за межі цього регіону; інші, як-от африканський ямс, поширилися на інші райони Субсахарської Африки; а дві — олійна пальма та горіхи кола — досягли інших континентів. Західні африканці жували горіхи коли, які містили в собі кофеїн, задовго до того, як компанія «Кока-Кола» підбурила американців, а згодом і весь світ пити напій, до якого попервах домішували екстракт цієї рослини.

Останній комплект африканських культурних рослин також пристосований до вологого клімату, але він створює найбільшу несподіванку на мал. 19.3. Ще в XV ст. в Субсахарській Африці широко вирощувалися банани, азійський ямс і таро, а азійський рис закріпився на узбережжі Східної Африки. Одначе ці культурні рослини були одомашнені в тропічній Південно-Східній Азії. їх вирощування в Африці могло би викликати подив, якби присутність індонезійських людей на Мадагаскарі ще раніше не насторожила нас і не попередила про наявність доісторичних контактів між Африкою й Азією. Невже австронезійці, які відчалили від Калімантану, висадилися на східноафриканському узбережжі, подарували свої культурні рослини вдячним африканським рільникам, узяли з собою кількох африканських рибалок і відпливли на схід сонця, щоб колонізувати Мадагаскар, не лишивши жодного іншого австронезійського сліду в Африці?

Нарешті, останній сюрприз Африки — всі автохтонні культурні рослини цього континенту (Сахельського поясу, Ефіопії та Західної Африки) з’явилися на північ від екватора. Жодна культурна рослина Африки не постала на південь від нього. Цей факт дає нам першу підказку, чому носії ніґеро-кон- ґолезьких мов, які походили з північного боку екватора, змогли витіснити пігмеїв і субекваторіальні койсанські народи. Нездатність койсанів і пігмеїв розвинути рільництво пов’язана не з якоюсь їхньою неадекватністю для ведення рільничого господарства, а лишень з тим випадковим фактом, що південноафриканські дикі рослини були здебільшого непридатними для одомашнення. Пізніше ні банту, ні