Читати книгу - "Регент. Право сильного, Анні Кос"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Ясновельможний пане, моя пані, — на порозі завмер один із гвардійців-північан. — Є новини, однак... — очі його бігали, руки трохи тряслися. Він красномовно покосився на дитину.
— Гайдо, проведи, будь ласка, Аділя в кімнату, йому вже час відпочивати.
— Мамо, а як же ще одна казка? — засмутився хлопчик.
— Трохи пізніше, рідний. Упевнена, що пані Лейла тепер буде у нас частою гостею. Адже так?
Лейла встала і вклонилася:
— Для мене це буде честю, мій пане. Із задоволенням відвідаю вас знову.
Хлопчик ображено роздув щічки, але все-таки кивнув, прощаючись. Гайда підхопила його на руки й, тихо муркочачи щось нерозбірливе на вушко, зникла за дверима. Слідом за нею потяглися й інші служниці, адже їм обов'язково треба було приготувати покої ясновельможного пана до сну: запнути фіранки, пересвідчитися, що жодна вуглинка раптово не викотилася з каміна на килими, допомогти Аділю перевдягнутися й вмитися та зробити ще купу дрібних справ, аби юний пан зміг як слід відпочити.
— Говори, — Арселія повернулася до гвардійця, щойно пересвідчилася, що її син не почує нічого небажаного.
— Моя імператрице, боюся, це погані новини. Верховний жрець, пан Іліяс... Він... мертвий.
Уд із дзвоном розколовся об мармурову підлогу, випавши з рук Лейли.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Регент. Право сильного, Анні Кос», після закриття браузера.