Читати книгу - "Теорія права і держави: Підручник."

• охоронні - виникають із фактів конфліктної поведінки суб’єкта (без вчинення правопорушень) у випадках спорів про право, спрямовані на запобігання правопорушенням, подолання правових спорів, забезпечення правопорядку в суспільстві, застосування запобіжних заходів примусу (цивільні, трудові, сімейні й інші правовідносини);

• захисні - виникають із фактів неправомірної поведінки суб'єкта; спрямовані на залучення до відповідальності осіб, що вчинили правопорушення, відновлення порушених прав та інтересів, застосування примусових заходів, передбачених у санкціях норм заборонного характеру (кримінально- правові, адміністративно-правові, цивільно-правові). Захисні кримінально-правові правовідносини виникають між державою і злочинцем як реакція держави на злочини, на захист конкретної потерпілої сторони і непрямий захист суспільства від таких злочинів, а також на захист злочинця від неправомірних діянь з боку зацікавлених родичів і друзів потерпілої сторони; реалізуються з набуттям обвинувальним вироком законної сили. Захисні адміністративно-правові правовідносини виникають із неправомірних дій, що порушують норми адміністративного права; реалізуються застосуванням до винного відповідних заходів юридичної відповідальності, передбачених адміністративною нормою, чим захищаються порушені права потерпілої сторони, а також надають правопорушникові додаткові процесуальні засоби для його захисту в межах адміністративного процесу. Захисні цивільно-правові правовідносини забезпечують захист суб’єктивних прав і охоронюваних законом інтересів потерпілих, а також покладання цивільно-правової відповідальності на правопорушників.

Охоронні і захисні правовідносини не тотожні, однак суб’єкти права можуть бути одночасно учасниками і охоронних, і захисних правовідносин, оскільки об’єкти, будучи охоронними, обов’язково потребують захисту й навпаки.

Види правовідносин за характером обов'язку: 1) активні - обов’язок здійснити певні дії на користь іншої сторони; 2) пасивні - обов’язок утриматися від небажаних для іншої сторони дій; 3) змішані - складні правовідносини, в яких поєднуються правовідносини пасивного й активного типу.

Види правовідносин за поділом прав і обов‘язків між суб'єктами:

1) односторонні - кожна зі сторін має або права, або обов’язки (договір дарування, договір позики);

2) двосторонні - кожна зі сторін має як права, так і обов’язки (договір купівлі-продажу);

3) багатосторонні - кожна із трьох і більше сторін має права й обов’язки стосовно одна одної (цивільно-правова угода, в якій, крім двох основних сторін, діє третя сторона - посередник).

Види правовідносин за ступенем визначеності суб'єктів: 1) абсолютні - визначена лише одна сторона - носій суб’єктивного права, а всі інші (суспільство і кожний суб’єкт права) зобов’язані утримуватися від порушення його законних прав та інтересів (відносини власності - точно визначений власник, всі інші зобов’язані не заважати йому здійснювати свої права); 2) відносні - точно визначені права й обов’язки всіх учасників, як управомочних, так і правозобов’язаних. (покупець і продавець; працівник і роботодавець тощо).

Види правовідносин за галузями права: конституційно-правові (відносини громадянства); адміністративно-правові (відносини, пов’язані зі стягуванням і сплатою податку); цивільно-правові (купівлі- продажу речі або цінних паперів); трудові (відносини за трудовим договором); міжнародно-правові (між державами) та ін.

Види правовідносин за субординацією в правовому регулюванні: 1) матеріальні - виникають на основі норм матеріального права: адміністративно-правові, цивільно-правові, кримінально-правові та ін.; 2) процесуальні - виникають на основі норм процесуального права і є похідними від норм матеріального права: адміністративно- процесуальні, цивільно-процесуальні, кримінально-процесуальні, господарсько-процесуальні та ін.[56].

Види правовідносин за волевиявленням сторін: договірні (переважають у сфері приватного права); управлінські (діють у публічно-правовій сфері); комплексні (поєднують начала публічного і приватного права).

Види правовідносин за суб'єктами: між суб’єктами федерації (у федеративній державі); між громадянами держави; між громадянином і державою; між юридичною особою - суб’єктом приватного права і державним органом; між державними органами; між органом держави і службовими особами, у межах яких вони зобов’язані виконувати розпорядження керівника певного органу, та ін.

Види правовідносин за строком дії: короткотривалі, довготривалі

Правові відносини виникають, змінюються і припиняються на певних підставах.

Виділяють два види підстав виникнення правовідносин:

1) матеріальні (загальні): а) наявність суб’єктів права (не менше двох) як учасників правовідносин; б) наявність об’єкта правовідносин - матеріальні і нематеріальні блага, з приводу яких (володіння ними, їх охорона та захист) суб’єкти права вступають у взаємовідносини;

2) юридичні (спеціальні): а) норма права; б) правосуб’єктність учасників правовідносин: правоздатність, дієздатність, деліктоздатність; в) юридичний факт (підстава виникнення, зміни і припинення правовідносин).

Двом видам підстав виникнення правовідносин відповідають два аспекти їх змісту:

1) матеріальний (фактичний) - фактична поведінка (дія чи бездіяльність) учасників суспільних відносин, яку правомочний може, а правозобов’язаний повинен здійснити, тобто реальні дії з реалізації суб’єктивних прав і юридичних обов’язків;

2) юридичний - права й обов’язки сторін; ширше - суб’єктивне право, юридичний обов’язок, повноваження, юридична відповідальність (для посадових осіб).

Юридичний зміст свідчить, що в оболонку правовідносин втягнуто опосередковувані фактичні відносини не повністю, а тільки в тій частині, в тому складі, який передбачений правами й обов’язками.

Зауважимо, що зміст правовідносин є способом взаємного зв’язку між суб’єктами права. Структура змісту може бути простою (суб’єктивне право і юридичний обов’язок) і складною (у посадових осіб - повноваження, юридична відповідальність).

Система (організованість) правовідносин розкривається через їх структуру.

Структура правовідносин - основні елементи правовідносин і доцільний спосіб зв’язку між ними з приводу соціального блага або забезпечення публічних і приватних інтересів.

Термін «структура» охоплює елементний склад правовідносин і правові зв’язки між ними, тобто власне відносини між суб’єктами з приводу об’єкта.

Структура правовідносин є такою: