Читати книгу - "Майстер і Маргарита"

Великий Синедріон (євр. [Санхедрин ґдула], гр. Συνέδριον, лат. Consílium — рада старійшин Єрусалима) — назва верховного суду (релігійно-політичного трибуналу) в Єрусалимі. До складу Синедріону входив 71 чоловік включно з президентом-первосвящеником (Числа 11: 16). Вироки, видавані Синедріоном, підлягали ухваленню римськими властями. Слово «синедріон» часто вживається нині у неґативному значенні «судилище».

43

…поставили перед кріслом прокуратора чоловіка років двадцяти семи. — Відступ від евангелійних реалій: за Евангелієм від Луки (Лк. 3:23) Христос, розпочинаючи своє служіння, мав «років із тридцять»; за Іваном (Ів. 2:13) Він став на служіння напередодні Пасхи, потім, напередодні другої Пасхи, Він «перейшов на той бік Галилейського чи Тиверіядського моря» (Ів. 6: 4), нарешті, напередодні третьої Пасхи Він постав перед судом та був розіп’ятий (Ів. 13:1). Відтак перед прокуратором мав би постати чоловік років тридцяти двох — тридцяти трьох.

44

…чоловік був одягнений в <…> хітон. — Хітон (гр. χιτών) — грецький чоловічий та жіночий нешитий одяг у вигляді квадратного полотнища, яке вільно облягало тіло й трималося на ньому за допомогою застібок (фібул) на плечах та паса в талії.

45

…запитав арамейською мовою… — Арамейська мова — мова семітської групи, яка починаючи з III ст. до н. е. стала витісняти гебрайську (давньоєврейську) і за часів Римської імперії була побутовою мовою євреїв Палестини; гебрайська залишалася мовою богослужіння та офіційного вжитку.

46

…ти підбурював народ зруйнувати ершалаімський храм? — Згідно з Евангеліями ця частина допиту провадилася не в прокуратора, а в первосвященика. Єршалаїмський (Єрусалимський) храм — юдейська культова споруда на Храмовій горі (гора Морія) у східній частині міста, зведена Соломоном десь 1000 р. до н. е., перебудована перським правителем Зоровавелем (534 р. до н. е.) та Иродом Великим (з 20 р. до н. е.) та зруйнована у 70 р. н. е. при взятті Єрусалиму майбутнім десятим римським імператором Титом Флавієм. Загибель багатого та розкішного храму, від якого «не зостанеться й каменя на камені» провіщав Ісус (Лк. 21: 5). Нині на цьому місці стоїть золотоверхий ісламський храм Куббат аль-Сахра (мечеть Омара). На допиті в первосвященика Каяфи (а не в Пилата) Ісусові інкримінувалася за кривосвідченнями нібито зроблена ним заява: «Я можу зруйнувати храм Божий, — і за три дні збудувати його» (Мт. 26: 61); «Я зруйную цей храм рукотворний, — і за три дні збудую інший, нерукотворний» (Мр. 14: 58). Викривлені чутки про такий намір могли поширитися «однією самарянкою», якій Він казав: «…надходить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклонятись Отцеві не будете ви <…> коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді» (Ів. 4: 21, 23). До Пилата Його привели вже з іншим звинуваченням (див. прим. [70]).

47

Кентуріона Щуробоя сюди. —

Кентуріон (лат. centurio) — командир кентурії або маніпула (див. прим. [37], [63]), сотник.

Щуробій — це слово (лат. muricidus від слів mus — щур, миша, пацюк та occido — вбивати, знищувати, вражати на смерть) вживалося в давньому Римі також у значенні «боягуз» як образливе прозвисько, особливо у війську. У сполученні з іменем Марк, яке можна одночасно виводити з латинських слів marcus (молот) та marceo (бути млявим, плохим), воно має свідчити про дещо іронічне ставлення автора до свого персонажу — людини кремезної статури, жорстокої, обмеженої, хороброї та беззастережно відданої своєму зверхникові. Слід також зазначити, що в час написання роману слово «щуробій» (рос. «крысобой») було «на слуху» в СССР як назва популярного хемічного засобу боротьби з гризунами. Щуробоями називали у побуті також працівників санепідслужби та (принаймні у Києві) аґентів державної безпеки, які проводили труси та арешти.

48

Римського прокуратора називати — ігемон. — Ігемон (гр. ηγεμών — гегемон, єгемон) — правитель, вождь, владика, звертання до особи, наділеної верховною владою. Саме цим титулом скрізь іменується прокуратор у грецькому та в церковнослов’янському текстах Евангелій (Мт. 27: 2). У час написання роману слова «гегемон», «гегемонія» дуже часто зустрічалися у засобах масової (партійної) інформації як політичні терміни: більшовики завжди говорили про «гегемонію пролетаріяту» в революції і в керівництві державою. Реальним гегемоном був товариш Сталін.

49

Єшуа <…>Га-Ноцри. —

Єшуа (гр. ’Ιησους, лат. Iesus) — єврейська вимова імени Ісуса (Спас, Спаситель).

Га-Ноцри — назарянин чи назаретянин, прізвисько Ісуса, що вказує на його зв’язок з Назаретом (євр. — Нацрат або Ноцрат; араб. — Ан-Насира) — містом у Галилеї, де жили Йосип і Мати Ісуса, і де Він провів перші 30 років свого життя. Саме так це ім’я відтворено івритом в ізраїльському виданні роману (переклад П. Криксунова, 1999). Прізвисько може виводитися також з єврейського «назорей» [назир] як [Га-Нозри] — з назореїв, тобто з особливої касти посвячених (див., напр., російський та грецький текст Ів. 19: 19). Ті, хто дав обітницю назорейства, утримувались від тілесних розкошів, вина, не стригли волосся і взагалі уникали всякого осквернення. У Новому Заповіті назореями були Іван Хреститель та Сам Христос (див. прим. [219]).

50

З міста Ґамали… — Ґамала (від євр. [ґамль] — верблюд; інші назви: Ґамла, Ел-Агдаб) — містечко в Галилеї, на Голанських висотах на схід від Тиверіядського озера (Галилейського моря), завойоване та заселене євреями Иродом Великим. На думку деяких авторів, тут народився Ісус (загальноприйнятим місцем народження Ісуса вважається Витлеєм).

51

Якої ти крови? — Я певно не знаю…<…> Мені казали, що мій батько був сиріянин… — Авторський відступ від евангелійних реалій: Ісус Христос — Син Бога Отця від вічности, що став сином Марії, коли надійшла «повня часу». Відомості про земну рідню Ісуса подибуємо в Евангеліях (Мт. 1: 1-20; Лк. 1: 27–32). За часів Ісуса Палестина входила до складу римської провінції Сирії. Відтак земний батько Ісуса Йосип міг бути «сиріянином».

52

Чи знаєш ще якої мови, крім арамейської? — Знаю. Грецької. — Те, що, відповідаючи римському (латиномовному) прокураторові-аристократу, першою з відомих йому мов Єшуа назвав грецьку, слід вважати проголошенням своєї приналежности до дуже непростолюдного гурту. Уся система освіти дітей із заможніших родин у граматичних та риторичних школах Римської імперії була запозичена з Атен та гелленістичного Сходу, з обов’язковим навчанням грецькій мові та літературі, а вчителями та вихователями були переважно греки. Знання грецької мови не-греком вважалося за часів Тиберія ознакою високої освічености та певного аристократизму. Ствердна відповідь на наступне запитання прокуратора — «ти, може, знаєш і латинську мову?» — ставить Єшуа на щабель, принаймні освітній, не нижчий від Пилатового. Про позитивне сприйняття цього