Читати книгу - "Цілитель Азаринту, Рейгар"

глянула на неї, перш ніж з її форми випромінювався магічний пульс, сині сяючі руни зявилися трьома окремими плаваючими колами навколо неї, перш ніж вона злетіла вдалину, повз неї промайнула хвиля повітря. На довколишніх деревах шелестіло листя, утворювалася хмара пилу.

.

Ілея розгублено озирнулася, коли її крила зарядилися, і вона пішла за нею.

.

Вона швидко наздогнала її, але побачила, що Октавія знову прискорюється.

Праворуч від них, над залишками лісу Навалі, височів темний гірський хребет, вищий навіть за хребет Нараза далеко на сході. Якби не Північ і різні інші царства, які відвідала Ілея, вона б подумала, що це найбільш вражаючий набір гір, які вона бачила. На південь ліворуч від них відслонення дерев з часом ставали все рідшими, скеляста місцевість захоплювала ще до того, як зявилися перші ознаки піску. Через двадцять хвилин усе, що вона побачила на півдні, — це велика пустеля, вдалині вирувала буря, майже така ж висока, як гори на півночі, і зникли будь-які ознаки трави, моху та дерев.

Ілея була вражена швидкістю польоту Октавії, але тоді вона була однією з небагатьох людей, яких вона зустрічала. А щоб вижити в Корі, треба було бути здатним. Вони залишалися тихими і близько до землі, за ними не приходили ні монстри, ні ельфи, хоча Ілея була б рада невеликому відволіканню уваги. Вона сподівалася, що розвідка Акі принесе якісь плоди в найближчому майбутньому. Справжня мета збору всіх цих ключів полягала лише в тому, щоб знайти собі розвідувальну мережу, щоб знайти чотири позначки. А Луг називає мене ідіотом. Вона похитала головою, слідкуючи за розвівається білим хутром, обмірковуючи, що подумає купка лисиць про вбрання Октавії.

825

Розділ 825 Боги

825

Розділ 825 Боги

Будь-які ознаки лісу зникли, навколо виднілися дюни та виступи скель. Дув сильний вітер, летючий пісок обмежував видимість, навіть гірські хребти на півночі зникли з поля зору Ілеї. Температура була досить прохолодною, пісок і хмари вгорі затуляли місячне світло, хоча вона все одно могла бачити. Вона востаннє змахнула крилами, коли побачила, як Октавія сповільнюється на гребені високої дюни. Ілея бачила позаду силуети, кути, що нагадують про якісь структури.

?

Ми приїхали? — запитала вона, підійшовши до вкритої хутром і плаваючої жінки. Вона посміхнулася, коли досягла вершини, побачивши, як камяні споруди простягаються з піску. Вежі, куполи, одні споруди нагадують їй собори, інші з кутами і формами, які не мали для неї сенсу. Кутові долота з високим охопленням, без даху, з камяним пірям, висотою в десятки метрів і делікатно оброблені. Там стояли камяні сфери завбільшки з цілі будинки, всі вони були розкидані по дюнах, але якимось чином зєднані і влаштовані так, як їй здавалося запланованим. — Це... Арт-інсталяція?

.

Ілея не могла розгледіти все це, але кількість споруд легко могла бути такою ж, як у маленькому містечку. Її панування наштовхнуло на думку, що камінь сягає далеко під піски.

.

У Дружних є хист до... Естетики. Те, що вони будують для Мави, не так практично схильне, як міста людства. І те, й інше виходить далеко за межі покриття будь-яких базових потреб, — пояснила Октавія.

Я чув, що Мава і Друнед мають якісь стосунки. Чи це все? Збудуй для них Пяних? — спитала Ілея.

Я думаю, що ви могли б узагальнити це так, але їхній звязок набагато глибший, набагато давніший. Можливо, твоя пропозиція художньої інсталяції ближче, — послала Октавія і задумливо торкнулася підборіддя.

Тут нікого немає, або вони дуже добре вміють ховатися, - сказала Ілеа.

— Ні. Я не думаю, що тут хтось є.

?

— Що ти маєш на увазі? Невже це просто руїна?

?

— Мави не поселяються на одному місці, Ліліт. Вони рухаються. А коли вони відпочинуть, Друзяний побудує. Це їхній шлях. Це така ж руїна, як і притулок, — сказала Октавія і подивилася на хмари. — Які в тебе гарні очі?

.

Мені нема з чим їх порівнювати. Я бачу досить далеко, — відповіла Ілея.

?

— Чи вмієш ти пробивати піски й хмари?

.

— Ні. Ще ні, — відповіла Ілея.

Тоді ми повинні знайти тут прихисток. День розпочнеться менш ніж за три години. Мені вистачить часу, щоб підготувати кілька заклинань. Можливо, я зможу знайти напрямок їхнього нинішнього поселення, — сказала Октавія і почала плисти до однієї з більш прямокутних будівель.

Ілея пішла слідом, приземлившись на споруду заввишки майже двадцять метрів. Вона вважала, що він твердий. Просто камяна брила. Сидячи в піску. — Смішно, — пробурмотіла вона, сідаючи на край, а Октавія пливла зі схрещеними ногами в центрі плато. Вона відкинула голову назад, щоб подивитися на жінку.

.

Ви виглядаєте цікаво. Задавайте свої питання, - сказала Октавія.

?

Ілея посміхнулася, обернувшись, щоб зазирнути через край. Потужні пориви вітру віднесли пісок, щоб змахнути об камінь далі вниз. Вона бачила, як зношується її панування, і думала, як довго ця плита протримається тут. Сто років? Можливо, тисяча? Як давно він тут вже?

У мене немає питання. Я просто подумала, що ти виглядаєш смішно, плаваючи, схрестивши ноги, - сказала Ілея.

?

— Як же так?

.

— Навіть якби ідентифікація не була чимось, я, мабуть, здогадався б, якою магією ти володієш.

Фізіологічні тренування допомагають зосередитися. Контроль над власним тілом – ключова навичка, якої навчають усі Мави. Я вчився у них. У поєднанні з дихальними вправами та спостереженням за маною у своєму тілі та душі, — пояснила Октавія.

Звучить як медитація, — сказала Ілея.

— Авжеж. Я припускаю, що навичка схожа за результатами, хоча використання навички не означає, що людина дійсно розуміє, що відбувається. Ці практики призначені для вивчення магії та самого себе. Завдяки цьому можна досягти розуміння, а отже, і прогресу в магії. Хоча це скоріше наслідок, ніж мета.

— Наслідки? — спитала Ілея.

— Авжеж. Ви побачите, що Мава не дуже переймаються конкуренцією чи особистою владою, хоча вони залишаються на цій території після всього цього часу. Наслідки, - сказала вона.

— Що вони роблять цілий день? — спитала Ілея.

Полювання. Магія. Їжте і спіть. Вони відпочивають, байдикують і граються, — сказала Октавія і на мить подивилася на довколишні споруди.

.

— Отже, ти кажеш мені, що я Мава, — сказала Ілея, посміхаючись. І я думаю, що вони також не надто відрізняються від ельфів. Чекати... можливо, монарх мав рацію.

.

Ви перебуваєте тут на прохання Угод. Я