Читати книгу - "Зібрання творів у семи томах. Том 6. Духовна проза, Микола Васильович Гоголь"

198

* …великої істини слів апостола Павла, котрий сказав, що вся людина єсть олжа. — Гоголь наводить слова святого апостола Павла з Послання до Римлян (3: 4).

199

На заповіт не слід було спиратись: в ньому судиш себе суворо, тому що готуєшся постати на суд перед Тим, перед Ким жодна людина не буває права.

200

* Под небом Африки моей… — Рядки з «Євгенія Онєгіна» Пушкіна (Глава перша, строфа L).

201

* …я сів уже на корабель… — Йдеться про першу подорож Гоголя за кордон наприкінці липня 1829 р.

202

* Двічі я повертався потім до Росії… — Тобто у вересні 1839 р. і в жовтні 1841 р.

203

* Відома французька письменниця… — Йдеться про Жорж Санд (справжнє ім’я Аврора Дюдеван; 1804‒1876), популярну французьку письменницю, до творчості якої, за свідченням О. Смирнової, Гоголь ставився негативно (див.: Смирнова-Россет А. О. Воспоминания. Письма. — С. 69).

204

* …хто дав собі наймення Луганського козака… — Псевдонім Володимира Івановича Даля (1801‒1872), російського письменника і лексикографа.

205

* Літургія (гр. Λειτουργία — служіння, спільна справа) — найголов­ніше християнське богослужіння у православних, католиків та в деяких інших церквах, в котрому звершується таїнство причастя.

206

Всі інші, котрі б захотіли отримати більш утаємничені й глибокі пояснення, можуть знайти їх у творах патріарха Германа, Єремії, Ніколая Кавасили, Сімеона Солунського, у Старій та Новій Скрижалі, у поясненнях Дмитрієва і, нарешті, в деяких…

* …патріарха Германа… — Герман, патріарх Константинопольський (VII ст. ‒ 740), шанується як святитель; противник іконоборства у часи гонінь на ікони.

* Єремія — ймовірно, Єремія II, патріарх Константинопольський (XVI ст.). Його «Відповідь лютеранам», один з розділів якої називається «Про вживання Таїнств», Гоголь міг прочитати у журналі «Христианское чтение» (1842).

* …Ніколая Кавасили… — Ніколай Кавасила Хамаєт (1322‒1397), право­славний богослов та літургіст, учений-енциклопедист, філософ-містик, автор «Пояснення Божественної Літургії» та інших творів.

* …Сімеона Солунського… — Сімеон, архієпископ Солунський (? ‒ бл. 1429), візантійський богослов, церковний діяч, автор творів про православне бого­служіння, головний серед яких «Діалоги про віру, священнодійства та таїнства церковні».

* …у Старій та Новій Скрижалі… — Йдеться про видання «Нова скрижаль, або Пояснення церкви, літургії та всіх служб і начиння церковного» (1803) ар­хієпископа Веніаміна (Румовського-Краснопевкова) (1738‒1811).

* …Дмитрієва… — Помилково написане прізвище. Йшлося про відомий твір Івана Івановича Дмитревського (Дмитрієвського) (1754‒1867) «Історич­не, догматичне і таємниче пояснення літургії» (1803).

207

* Проскомідія (гр. Προσκομιδή — принесення, приноси, від Προσκομίζω — приносити) — перша частина літургії візантійського обряду, яку служать священик і диякон при зачинених Царських вратах і без участі вірних. Її мета — приготувати за допомогою особливих священнодійств принесені хліб і вино до їх переміни під час літургії на Тіло і Кров Христову; при цьому поминають усіх членів Церкви, як живих, так і спочилих.

208

Тут і далі текст Святого Письма подано у перекладі І. Огієнка. Ред.

209

* Стихар (гр. Στιχοζ — стих, рядок, пряма лінія) — богослужбовий одяг, прямий, довгий, з широкими рукавами, звичайно світлого кольору.

210

* Підризник — довгий до п’ят богослужбовий одяг священика та ар­хієрея з вузькими рукавами, білого або жовтого кольору, звичайно з шовку, який вони вдягають під час літургії.

211

* Орар (гр. όράριον) — довга вузька стрілка, якою диякон перепоясує себе через ліве плече, попід праву руку, щоб один кінець спадав ззаду, а другий — спереду.

212

* …Золотоустого… — Йдеться про Іоанна Золотоустого (бл. 347 ‒ 14 верес. 407), архієпископа Константинопольського, богослова; шанується як один з трьох Вселенських святителів і вчителів разом зі святителями Василієм Вели­ким та Григорієм Богословом.

213

* Поручі, нарукавники (гр. έπιμανίκια) — широкі смуги з цупкої тканини із зображенням хреста посередині; у православній церкві частина богослужбово­го вбрання духовенства, призначена для стягування рукавів стихаря у дияконів і підризника у священиків та єпископів.

214

* Єпитрахиль (гр. Επιτραχηλιον — те, що навколо шиї) — частина богослуж­бового одягу православного священика та архієрея — довга стрічка, яка опо­виває шию, а обома кінцями спадає на груди.

215

* Аарон — старший брат пророка Мойсея, який разом з ним очолив вихід єврейського народу з Єгипту, перший єврейський первосвященик. Тут йдеться про ритуал миропомазання Аарона Мойсеєм, посвяти його у первосвященики (див.: «І вилив з оливи помазання на Ааронову голову, та й помазав його, щоб його посвятити». — Лев. 8: 12).

216

* Фелонь (гр. Φαιλόνιο) — верхній довгий і широкий богослужбовий одяг православного священика без рукавів, який покриває все облачения. Символізує багряницю, в яку одягли Христа воїни на суді перед Пілатом.

217

* Просфора, проскура (гр. προσφορά — принесений хліб, приношення) — бо­гослужбовий, літургійний хлібець, виготовлений з квасного тіста, що скла­дається з пшеничної муки, води з домішкою дріжджів та солі. Має дві части­ни — верхню і спідню, що символізують дві природи Христа — божественну і людську. На верхній — зображення хреста з написом «ІС-ХС НИКА» («ІС ХС ΝΙΚΑ»), що означає Ісус Христос — Переможець.

218

* Агнець — верхня частина просфори, вирізуючи яку священик про­мовляє слова пророка Ісайї: «Немов ягня на заколення ведемо Його. І як аг­нець непорочний перед тим, що стриже Його, безголосий, так і Він не відкри­ває уст своїх». Позначаючи списом на вирізаному Агнці святий Хрест, свяще­ник говорить: «Жертвується Агнець Божий, що бере гріх світу, за життя світу і спасіння».

219

* Копіє, спис (гр. Λόγχη) — у православ’ї ніж із двобічним трикутним лезом, що використовується на проскомідії для виймання часточок із просфори. Символізує спис римського воїна, який, згідно з євангельською оповіддю, проколов ним бік Ісуса Христа на хресті («та один з вояків списом бока йому проколов, і зараз витекла звідти кров та вода». —