Читати книгу - "Хімера, Julia Shperova"

- Ти щось знайшов?

- Я вийшов на дивний слід сьогодні вдень. І тепер я ні в чому не певен.

- Що за слід?

- Я думаю, Мілісента Коултон може бути живою. Я знайшов свіжий магічний слід, ледь помітний маячок стеження на Джеймсі, безсумнівно її, і це мені зовсім не подобається. І коли я спробував стати на її слід, мене мало не підсмажило. Я знаю, звучить як маєчня…

- Зовсім ні.

- Здається, наче її магію приховувал хтось дуже могутній, тому ми не змогли розглянути її раніше. Я знав, що шукати, тож мені пощастило; а потім я перевірив усі місця, де буває хлопчик. І скрізь залишки її заклять. Рада прикінчила не ту відьму. Тіло її хоч хтось перевіряв?

Хейз закусив губу, він напружено думав.

- Ми повинні якнайшвидше це перевірити…А ти. Ти викликав мене. Ти щось знайшов, Вільяме? Серед тих паперів, що я приніс?

Це питання вивіло мага зі ступору, він поманив до себе папери, що вивчав останні години, і ледве ті прилетіли до нього, схопив пару схожих один на одну сторінок і простяг Мартіну. Горгул наморщив чоло: він не бачив на папері нічого, крім дивних гачків. На другому листку Лютом зумів роздивитися підпис:

"chimaeram"

- Записи зашифровані, це вірно, я не знаю про що тут говориться, але поглянь нижче. На ініціали. "Т.Б."

- Т.Б.?

- Теренс Бартон, - підказав Хейз. - Я думаю це можуть бути сторінки з його щоденника.

- Наш опальний голова…

- Послухай, Мартіне, це ще не все. Справа прийняла серйозний оборот. Ми маємо діяти, щось зробити. Я не можу сказати напевно, втім…Я гадаю, чим більше Джеймс зазнає потрясінь, будь-яких, тим ближче він до перетворення. У монстра, який зжере його зсередини. І в нас не дуже багато на це часу - за останній тиждень ці приступи посилилися. Хтозна що може стати останньою краплею.

Лютом, здавалося, не слухав товариша. Він завмер у задумі, напружено розмірковуючи над наступним кроком.

- Добре, - замислено озвався горгул, - єдине шо я можу зараз вигадати - це спробувати знайти Бартона, щоб він допоміг з розшифруванням і підказав, що робити з хлопцем. Але ж він може бути будь-де. Якщо все ще живий.

Хейз вперше за весь вечір всміхнувся і охоче відповідав.

- Ти знаєш, маги своїх у біді не кидають.

- Що ти маєш на увазі, Вільяме?

Чарівник на мить напружився, перш ніж відповісти.

- Я можу відвести тебе до Бартона.

Лютом обійняв друга в пориві щирої радості з полегшенням і усмішкою.

- Поки що це найкращі за весь вечір новини, друже. Що б я робив без тебе.

- Приводив свій одяг до ладу самостійно, - маг ляснув у долоні і костюм горгула набув свого первісного вигляду.

- Так буде краще.

- Відмінно, тепер ходімо. Може, Бартон нам і з відьмою допоможе.

- Не можу повірити, що свої ж хранителі збрехали нам про вбивство цієї відьми Коултон! - обурився Хейз, накидаючи на плечі пальто, коли Лютом напружився і спитав.

- Хто сьогодні з ним? Хто охороняє Джеймса?

Хейз відповів одразу, не замислюючись.

- Антуан чи Керрі. Ні, нібито Антуан.

Мартін прогарчав крізь зуби.

- Це Антуан заявив, що вони удвох з Янною начебто позбулися цієї відьми Коултон, але якщо вона жива, то Джеймс...

- Mon dieu! Хлопець, він у небезпеці. - Хейз кинув погляд на сходи позаду нього: звідти долинув ледь чутний звук порталу.

Мартін блискавично втягнув носом повітря. Він був готовий обернутися, але встиг спитати.

- Тут ще хтось? - готовий атакувати спитав він, але маг поспішив його заспокоїти.

- Моя дочка, щойно пішла. Я відправив її за Ліліт та її дітьми. Ми на зв'язку, - Хейз продемонстрував ледь помітне мерехтіння запечатаного на його руці закляття стеження. - Арлен перенесе їх до нас, де б ми не опинилися.

Лютом кивнув головою.

- Добре. Іди за Бартоном, а я до хлопця додому. Зустрінемося там?

Маг відкрив портал перш ніж Мартін спитав. В його очах ледь читалася недовіра, але Хейз вважав за краще зробити вигляд, що не помітив цього.

- Ти казав комусь ще про свої знахідки? Про Бартона?

- Ні, знаєш тільки ти, Лютоме. Я нічого не сказав навіть Арлен.

- Але сказати доведеться.

- Добре. Йдемо швидше, зволікати не можна.

Маг ступив у портал і горгулья відступила в темряву.

~~~

У кімнаті Джеймса не було. Як і у всьому будинку. Не було жодного натяку на те, що він пішов звідси не один чи під примусом. Лютом обійшов увесь будинок двічі, сподіваючись на будь-який знак, залишений хлопцем. Його кімнату він оглянув з особливою ретельністю. Але нічого.

Портал, що відкрився за метр від нього, слабо сяяв. З нього вийшли двоє. Вільям Хейз і темношкірий старий у звичайнісінькому одязі, згорблений, але все ж таки швидкий у рухах. Мартін Лютом одразу впізнав у ньому колишнього Голову Ради П'ятьох.