Читати книгу - "Вода, павутина"

Їхні потомки живуть.

Як і потомки щурів із плота.

Мутний целофан

Чоловік, прихований за мутним целофаном, видимий, але на цей час він не впізнаваний. Він не любить швидкої їзди, і тому, імовірно, буде довговічним. Пильнує, яких водіїв обирає.

Чотири жінки в цьому романі, як би це чемно сказати, втратили життя. Хтось скаже, що вони покинули цей світ, хтось скаже, що зникли з нашого життя, хтось — що їх занапастили, а дехто й напише, що їх ліквідували. Крім тих узвичаєних фраз, які однаковою мірою належать розмовному і художньому мовленню, жаргону властиві і він щоденно продукує ще десятки висловів, які зводяться до одного: вбитий, вбита, вбите.

Про одну особу жіночої статі невідомо, чи мала вона ім’я, яке їй дійсно належить, а чи була улюбленим створом самотнього чоловіка. Якщо вона була запізнілим метеликом, який не відчув вчасно настання морозів, її «час було відлічено»; вона би й так невдовзі загинула, але її смерть, якою би сумною не була, не можна назвати справжнім убивством. Про неї би, може, сказали і написали, що її «життя згасло».

Друга мала ім’я, яке в процесі розслідування мутувало з повного імені і прізвища в …ка, що невдовзі перетвориться на ініціали, які більше нікому нічого не скажуть. Про її смерть не дізнаються нічого: не дізнаються, чи її гіпотетичний екзекутор дав їй занадто сильні таблетки, чи їй «коштувала життя» комбінація опіоїдів і алкоголю. Про неї казатимуть і коротко писатимуть: «Померла за нез’ясованих обставин».

Дві жінки цього роману не мають імен.

Про одну чоловік-убивця посвідчив, що вона була доброю співрозмовницею і цього достатньо; як у творі, так і в житті це важливіше від імені і значно важливіше від прізвища. Про неї, імовірно, скажуть, що вона була «трагічною жертвою нещасливого збігу обставин».

Та, що була вбита, замотана в мутний целофан і викинута з багажника автомобіля, мала ім’я та мала прізвище. Але оскільки обличчя мертвої людини відрізняється від обличчя живої людини, так і ім’я та прізвище живого відрізняється від імені та прізвища вбитого, скільки б ми не старалися, щоб це було не так. Тому краще, щоб ім’я та прізвище цієї жертви не згадувалося, і краще не описувати ні її живого, ні її мертвого обличчя.

Воно, як і обличчя води, вічно змінне і вічно незмінне, як от обличчя ріки завдовжки 940 кілометрів у південно-західній Європі, яка бере початок як Надіжа біля Тамара, зникає і виринає в Зеленцях біля Ратеч, тече на південний захід, отримує назву Долинка, зливається з Бохинькою, тече через Хорватію як ріка, яка бере початок між Триглавом і словенсько-австрійським кордоном біля Кранської гори, зливається біля Ланцова з Бохинькою, є нашою найдовшою рікою, як і в Боснії і Герцеговині, де творить кордон між Боснією і Герцеговиною і Сербією, в якій це — ріка південно-східної Європи, що виринає на Кранській горі, спускається Караванками та Юлійськими Альпами і тече на південний схід; ту ріку — попри те, що кажуть національні Вікіпедії, — де би вона не брала початок, куди би не текла, всі великі народи, представники малих народів, національних меншин і всіх віросповідань, які мешкають вздовж її поріччя, називають Савою, від грецького слова Saovios, що прийшло сюди через латинську мову-посередника, в якій воно звучало Savus.

Пояснення понять та відмінностей

Магістраль: колишня магістраль «Братерство та єдність», Любляна — Загреб — Белград, пересікає вулицю Савську біля хмарочоса «Вісника». Побудована завдяки молодіжним робочим акціям, у яких із 1946 по 1958 роки брали участь 53 323 добровольці-бригадири з цілої Югославії. Сьогодні Люблянський і Славонський проспекти. Для нових проспектів корінні мешканці ще використовують назву «магістраль». sr.wikipedia.org

«Багатиця»: сьогодні цінується, а в шістдесятих роках це була популярна швейна машинка, випущена на фабриці імені Владо Багата у Задрі, яка у 1990 році налічувала 4143 працівники. На початку 21 ст. фабрика збанкрутіла і її було ліквідовано. Будівля зруйнована і чекає на знесення. www.Dragovoljac.com

«Бонанца»: Перший американський серіал-вестерн, який у шістдесятих роках транслювався у Югославії. А в Америці — з 1959 по 1973 роки. www.sarajevo-x.com

Лайка: бездомна сучка, мішанина сибірського хаскі та тер’єра, забрана з московських вулиць, перша жива істота, яку 1957 року відправили у космос. Не повернулася, бо сателіт не мав модуля для повернення на Землю. hr.wikipedia.org

Геріатрична вечірка: проводиться щорічно на площі Бана Єлачича. www.vasezdravlje.com

«Хава Наґіла»: «Радіймо». Згідно з Вікіпедією, єврейська народна пісня гебрейською мовою, написана у 19 ст., прославляє життя, а мелодія запозичена з української народної пісні з колишньої Буковини. www.en.wikipedia/org/wiki/HavaNagila

Восьминіг: «…Статеві органи восьминога розташовані в голові». Текст опублікований в рубриці «А ви це знали?», «Politikin zabavnik», 14.12.2007 р.

Гра Ґо: Гра, для якої потрібне абстрактне мислення, здатність планування і стратегія; уведена як регулярний шкільний захід у Центрі виховання та освіти Великої Гориці, який навчає за окремою шкільною програмою. Було досягнуто чудових успіхів з дітьми, які мають проблеми з інтелектуальним розвитком. / Зрівнювання можливостей за допомогою гри Ґо/www.czoo-velikagorica.hr, gogame.blog.hr

Сповідь Давидового батька: написана після того, як Бориса Горака за вбивство його другої дружини арештували та помістили у судово-психіатричне експертне відділення з метою проведення психіатричної експертизи затриманого. Передана в письмовій формі судовому психіатру, який займався Давидовим батьком, паном Борисом Гораком. Текст написаний як цілісна сповідь, а вставлений парціально як динамічна частина роману.

Кінотеатр «Триглав»: кінотеатр на вулиці Окичкій, часто відвідуваний кінотеатр у шістдесятих роках і культове місце збору трешнєвських батярів. Після занепаду малих кінотеатрів у Загребі, його перетворено на магазин однієї з мереж побутової хімії та косметики.

Клаічева лікарня: офіційно під цією назвою немає лікарні в Загребі. У романі не уточнено, в якому відділенні лежить Давид.

Книгарня «Молодість» на площі Маршала Тіто: до 1941 року — книгарня у власності реномованого видавця і книготоргівця Джорджа Челапа. До вісімдесятих років минулого століття старожили книгарню «Молодість» називали «Челап». З 1996 року в приміщенні книгарні функціонує аптека. www.skdprosvjeta.com

Кома: «Через 23 роки лікарі зрозуміли, що чоловік не перебував у стані коми, а весь час їх чув», www.index.hr 23.11. 2009.

Кончарова вулиця: тепер Тратинська, тягнеться від Технічного музею до Трешнєвського ринку, а Озальська — від Трешнєвської площі до Ремізи.

Месничка вулиця: стрімка вулиця у Загребі.

Восьмирічна школа «Братерство — єдність»: