Читати книгу - "Людина розумна"

це може врівноважитися створенням найбільш нерівного з усіх суспільств. Протягом усієї історії вищі класи завжди проголошувалися розумнішими, сильнішими та взагалі кращими за нижчі. Зазвичай вони лише самі себе дурили. Дитина, народжена в бідній селянській родині, цілком могла бути не менш розумною за спадкоємного принца. За допомогою ж нових можливостей медицини претензії вищих класів можуть скоро стати об’єктивною реальністю.

І це не наукова фантастика. Більшість фантастичних сюжетів описують світ, у якому люди розумні (такі як ми з вами) насолоджуються неперевершеними технологіями, наприклад, космічними кораблями зі швидкістю світла та лазерними бластерами. Етичні ж та політичні дилеми в центрі цих сюжетів беруться з нашого власного світу та просто відтворюють наші емоційні та соціальні проблеми на футуристичному тлі. Втім, справжній потенціал технологій майбутнього полягає у зміні самих Homo sapiens, включаючи наші емоції та бажання, а не просто наші транспортні засоби та зброю. Що таке космічні кораблі в порівнянні з вічно молодим кіборгом, чия здатність зосереджуватись та запам’ятовувати в тисячі разів більша за нашу власну, який не розмножується та не має статевого життя, може безпосередньо ділитися думками з іншими істотами, ніколи не сердиться й не сумує, але має емоції та бажання, які ми поки ще навіть собі не уявляємо?

Наукова фантастика рідко описує таке майбутнє, бо точний його опис буде, за визначенням, неможливим та й просто незрозумілим для читачів. Знімати фільм про життя якогось суперкіборга – це все одно, що ставити «Гамлета» перед неандертальцями. По суті, майбутні володарі світу явно відрізнятимуться від нас навіть більше, ніж ми від своїх давно вимерлих родичів. Тоді як ми та неандертальці, принаймні, люди, наші наступники будуть більше подібними до богів.

Фізики визначають Великий вибух як неповторність. Він є точкою, в якій усі відомі нам закони природи не існують. Час теж не існує. Таким чином, немає сенсу казати, що щось існувало «до» Великого вибуху. Цілком можливо, ми швидко наближаємося до нової неповторності, коли всі поняття, що надають сенсу нашому світові, – я, ви, чоловік, жінка, любов та ненависть – стануть несуттєвими. Усе, що відбувалося до того моменту, не матиме для нас жодного сенсу.

Пророцтво Франкенштейна

У 1818 році англійська письменниця Мері Шеллі опублікувала роман «Франкенштейн» – розповідь про вченого, який створює штучну істоту, що виходить з-під контролю та влаштовує справжній хаос. В останні два століття та сама історія розповідалася безліч разів та в безлічі різних версій. Вона стала центральною опорою нашої нової наукової міфології. На перший погляд, історія Франкенштейна здається попередженням для нас, що якщо ми спробуємо погратися в Бога та створити штучне життя, то будемо суворо покарані. Втім, вона має глибше значення.

Міф про Франкенштейна ставить Homo sapiens перед фактом швидкого наближення наших останніх днів. Він каже нам про те, що, якщо не втрутиться якась ядерна або екологічна катастрофа, швидкість технічного розвитку скоро призведе до витіснення людей розумних зовсім іншими істотами, які матимуть не лише іншу фізичну будову, але й дуже відмінні когнітивний та емоційний світи. Більшість людей це бентежить. Адже нам подобається вірити, що в майбутньому люди, які будуть точно такими як ми, подорожуватимуть від планети до планети у швидкісних космічних кораблях. Нам не подобається уявляти собі можливість, що в майбутньому істот зі схожими на наші емоціями та індивідуальностями більше не існуватиме, а наше місце займуть абсолютно чужі форми життя, чиї можливості значно перевищуватимуть наші власні.

Якимось чином ми знаходимо заспокоєння в ідеї, що доктор Франкенштейн створив жахливого монстра, якого ми мали знищити, щоби врятувати себе. Нам подобається розповідати цю історію таким чином, бо це означає, що ми є найкращими з усіх істот, що нічого кращого за нас ніколи не було й ніколи не буде. Будь-яка спроба вдосконалити нас неминуче провалиться, бо, навіть якщо покращити наші тіла, людський дух чіпати не можна.

Нам важко буде проковтнути той факт, що вчені здатні модифікувати не лише тіло, але й дух, та що майбутні доктори франкенштейни, таким чином, можуть створити щось дійсно вище за нас, щось, що дивитиметься на нас згори вниз, як ми на неандертальців.

Ми не можемо бути певні, чи сьогоднішні франкенштейни насправді здійснять це пророцтво. Майбутнє невідоме, і було б дивним, якби передбачення останніх кількох сторінок втілилися в життя повністю. Історія вчить нас, що речі, які здаються близькими та беззаперечними, можуть взагалі ніколи не справдитися через непередбачені бар’єри, а здійснитися можуть геть інші неуявні наразі сценарії. Коли в 1940-х роках почалася атомна доба, з’явилося багато прогнозів щодо майбутнього атомного світу 2000 року. Коли уяву світу вразили перший супутник та «Аполлон-11», всі почали прогнозувати, що вже до кінця століття люди будуть жити в космічних колоніях на Марсі та Плутоні. Мало які з цих передбачень реалізувалися. З іншого боку, появу Інтернету не передбачав ніхто.

Тому не поспішайте поки що купувати страховий поліс, який захистить вас від судових позовів цифрових істот. Описані вище фантазії (або нічні жахи) є лише стимуляторами вашої уяви. Проте слід всерйоз сприймати ідею, що наступна стадія історії включатиме в себе не лише технологічні та організаційні перетворення, але й засадничі трансформації людської свідомості та особистості. Причому ці трансформації можуть бути настільки докорінними, що поставлять під велике питання сам термін «людської». Скільки в нас часу? Ніхто точно не знає. Як уже згадувалося, дехто каже, що вже до 2050 року окремі люди стануть майже безсмертними. Менш радикальні прогнози говорять про наступне століття або наступне тисячоліття. Втім, з висоти 70 тисяч років історії людини розумної, що таке кілька тисячоліть?

Якщо історії розумних дійсно скоро настане кінець, то ми (представники одного з їхніх останніх поколінь) маємо присвятити деякий час відповіді на одне останнє запитання: «Чим ми хочемо стати?» Це питання, відоме також як питання вдосконалення людей, затьмарює всі дебати, якими наразі зайняті політики, філософи, вчені та звичайні люди. Зрештою, сьогоднішні суперечки між сьогоднішніми релігіями, ідеологіями, націями та класами, скоріш за все, зникнуть разом із Homo sapiens. Якщо наші наступники дійсно функціонуватимуть на іншому рівні свідомості (або, можливо, матимуть щось за межами свідомості, того ми не можемо навіть собі уявити), сумнівно, що їх цікавитиме християнство чи іслам. Навряд чи їхня соціальна організація буде комуністичною чи капіталістичною, а їхні гендерні ролі будуть представлені чоловіками чи жінками.

Але великі дебати історії все одно важливі, бо принаймні перше покоління цих богів буде сформовано культурними ідеями їхніх людських творців. Яку форму вони матимуть: