Читати книгу - "Життя з Алісою поза дзеркалом, Богдан Миколайович Бойчук"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Коли я нарешті добрався до корчми й наблизився до нашого столика, то мусив опертися об стіну, щоб не впасти. Мене судомило від люті, і я ніяк не міг погамувати вибуху почувань. За столиком з моїми компаньйонами сиділи Аліса й блондин. На столику стояли дві порожні й одна надпита пляшки. Значить, блондин пригощав. Це було очевидним ще й із того, що мої компаньйони голосно пили за здоров'я блондина й поплескували його по плечі.
Не наміряючись сідати — такої честі вони від мене не дістануть! — я кинувся до Аліси, вхопив її за плечі, трусив нею мов навіжений і кричав:
— Що ти тут робиш, що ти тут робиш!?
Аліса відштовхнула мене від себе:
— Ти що, збожеволів? Залиш мене в спокої! Але я пережив і перетерпів так багато за останній час не для того, щоб залишати її в спокої. Я знов накинувся на неї й почав трясти. Безсердечна Аліса розлютилася і вдарила мене в обличчя з такою переконливістю, що я відразу присів на стілець. З Алісою жартувати не можна! Це я давно зрозумів.
— Чого ти розійшовся? — спитала спокійніше Аліса, проколюючи мене очима.
— Я хочу знати, що ти тут робиш, — сказав я, відчуваючи, як відвага підноситься з п'ят до голови.
— Чекаю на тебе, не бачиш?
— У корчмі?
— А що в тому поганого?
— Порядні жінки до корчми не ходять!
— Тебе цілу ніч і цілий день не було вдома, тож я вирішила зайти сюди, знаючи, що скоріше чи пізніше ти тут появишся.
— А що тут робить цей бичок? — я драматично штурхнув рукою блондина.
— Ти сам щойно казав, що порядні жінки самі до корчми не ходять. Тож я попросила його як ескорта.
— Ти вже не раз бувала в цій корчмі сама!
— Але тоді я не була ще порядною жінкою.
Це вже мене доїло! Начеб тепер вона була поряднішою! Лицемірство цієї шльондри не мало меж. Вона прилюдно кпила собі з мене. А це вже боліло! Як-не-як вона не рівня мені. Я все-таки людина з філософською освітою. Щоб заспокоїтися й логічно продовжити цей неприємний диспут з Алісою, мені треба було випити хоч дві-три чарки 80-відсоткової. Та пити з пляшки блондина я ніяк не хотів. Його горілка не пролізла б мені через горло. Тож я покликав шинкарку Лізу й замовив для себе пляшку.
— Пийте з цієї. Тут є ще досить горілки навіть для такого легендарного пияка, як ви, — блондин великодушно посунув до мене пляшку.
Мені був не до смаку його іронічно-насмішкуватий тон. Зрештою, я не вважав себе пияком. Любив випити чарочку-дві, щоб натхненніше вести філософські диспути. Але яке це пияцтво?
— Ви забагато собі дозволяєте, молодий чоловіче!
— Що саме? — спитав невинно блондин.
— Те, що прилюдно обзиваєте мене пияком! Що злягаєтеся з моєю коханкою.
Цього останнього я не хотів говорити, воно вирвалося мені з горла мимохіть.
— Приємність по моєму боці, шановний пане…
— По твоєму, га?! А мала б бути по моєму! Все-таки вона моя коханка, не твоя! — крикнув я на ціле горло і кинувся на блондина з кулаками.
Блондин підвівся — він був на дві голови вищий за мене й кремезний мов дуб — вхопив мене за комір і підніс у повітря. Я подригав трохи ногами, а тоді відразу зів'яв. І, коли блондин кинув мене у крісло, я принишк і, вкрай переляканий, випив три чарки підряд, — із пляшки блондина, мушу з почуттям сорому признатися. На щастя, горілка легко пройшла через горло.
Я не мав найменшої охоти продовжувати драчку з блондином. Честь є честю, але тратити життя через таку невірну суку, як Аліса, я не мав ніякого бажання. Іншими словами, я повівся як людина з філософським нахилом і взявся до горілки.
Скоро Ліза принесла мою пляшку. Компаньйони негайно прилизалися до неї й пили за моє здоров'я. Хвальба завжди лестила моє піднебіння, тож я заспокоївся, подобрішав і випив ще три чарки. Але на Алісу щось найшло і вона ввесь час псувала мій гарний настрій. Спершу присідалася то до одного, то до другого компаньйона і терлася до них цицьками. Компаньйони засвічувалися, мов каганці, а мене шляк трафляв. Не могли вони відмовитися від тієї честі хоч би задля мене, хоч би задля того, щоб і я розважався по-людськи? Ми давно вже, наприклад, не вели філософських диспутів. І цього вечора я мав велике бажання подискутувати, це дало б мені глибоке задоволення. Але сумна суть людської природи така, що вистачить привести між найбільших філософів жінку з оголеними грудьми, щоб уся філософія миттю вивітріла з їхніх голів. На жаль, і я не був тут винятком.
Але Атіса на цьому не зупинилася. Вона, ні з сього, ні з того, запропонувала піти до мешкання блондина й уладити там груповий секс. Компаньйони, мов побожеволіли, — ожили, розмахували руками, реготали, причесували волосся, навіть про горілку забули. А дурнуватий Бруно полетів додому, щоб привести свою коханку. Він вважав, що було б несправедливо віддавати всю благодать їхніх прутнів єдиній Алісі. Його коханці також належить трохи щастя.
Я почувався покривдженим і знеславленим. Не сказавши нікому й слова, я вийшов з корчми й пішов додому.
10. Як пропала моя коханка Аліса
Сьогодні я прокинувся пізно. Надворі мжичив дощ, і моя захаращена голова ходила обертом. Я вимився холодною водою, зодягнувся, і думки в моїй голові почали вкладатися в невиразний порядок. Перевіривши помешкання, я усвідомив, що Аліси не було вдома. Це поставило мене в невигідне становище: я не знав, чи
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Життя з Алісою поза дзеркалом, Богдан Миколайович Бойчук», після закриття браузера.