Читати книгу - "Заручені магією, Катаріна Рейніс"

Та пояснювати тонкощі своєї професії Ян не став. Для чого? Адже через декілька днів вони роз’єднають свої долі і зможуть нарешті повернутися до нормального життя. А те, що він зараз відчуває… «Це все магія!» - переконував себе, коли вкотре зрозумів, що мимоволі за нею спостерігає.

- Коли приїдемо на місце, постарайся тримати себе в руках, - бовкнув, аби відволіктися від роздумів.

- То я таки права, і по твоєму будинку розгулюють зомбі? – оживилася Яра, блиснувши синявою в очах.

- Ні, - насупився. – Там розгулюють мої батьки та ще купа родичів, що з’їхала на весілля. Тож, поводься пристойно і без оцих твоїх… відьомських штучок.

Тонка брова миттю злетіла вгору. Не розуміє! Як можна не зрозуміти?

Важко видихнувши, мовчки вказав на брудний бур’ян у її руках.

- Не хвилюйся, - всміхнулася відьма, - якщо твої родичі такі ж, як ти, вони нічого не помітять.

«І що це означає?» Та перепитувати не став. Дорога пішла круто вгору, ховаючись по між високих схилів та пишних смерек. Ще декілька годин, і він буде на місці.

- Ще довго? – простогнала Яра, повертаючись з боку на бік, притиснута ременем безпеки. Схоже, вона дійсно втомилася.

- Ні, - посміхнувся. Зараз дівчина здавалася дуже домашньою та милою. «Так! Стоп! Про що це я?» - Ми вже пересікли кордони наших земель…

- Земель? – здивувалася відьма, пожвавішавши. – Отже, ти мажор! Багатенький Річі!

- Це землі роду, - насторожився. Невже відмовиться розривати заручини? – Вони належать усій родині, а не лише мені.

- Я ж кажу, мажор! – відвертаючись, посміхнулася Яра. – Не лякайся так, я не спокушуся твоїми грошима.

- З чого ти взяла?..

- У тебе на лобі написано!

Мовчки підтис вуста. Так, можливо він занадто упереджено відноситься до дівчини, та життя навчило його головному: нікому не можна довіряти!