read-books.club » Фантастика » Правила для вигнанців 📚 - Українською

Читати книгу - "Правила для вигнанців"

139
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Правила для вигнанців" автора Марта Веллс. Жанр книги: Фантастика. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 11 12 13 ... 31
Перейти на сторінку:
об'єкт. Вони хотіли скоротити свої збитки".

Ну дебіл…

"Це має сенс", - сказала Хіруне. Вона потикала у свій комунікатор і додала: "Є певні перешкоди, можливо, екранування? Я більше не можу отримувати сигнал станції, хоча я все ще чую Кадера та Вібол на каналі нашого човника".

Еджіро витяг зразок сигналу перешкод у свій канал, щоб вивчити його. "Так, перешкоди досить щільні, ймовірно, через розряди в атмосфері". Ніби за його сигналом, спалах блискавки заблокував зв'язок протягом 1,3 секунди.

"Важка погода, - прокоментувала Вібол у комунікаторі. - Слідкуйте за дощем."

Команда засміялася, і Мікі надіслав знак розваги у стрічку команди. О, бот жартує, його це зовсім не дратує. Вілкен і Герт проігнорували веселощі.

Попереду Вілкен вийшла з коридору на більший простір, а сканер на її обладунку сказав їй, що в ньому немає ознак життя. Вона закрокувала по колу, оглядаючи зал, а потім дала сигнал іншим увійти. Це місце не було позначене на схемі, але в ньому були дезактиваційні кабіни та екологічні костюми, які зберігалися на стелажах біля стін. Знову ж таки, жодних пошкоджень не було видно, коли люди миготіли своїми камерами. Брейс сказав: "Цей зал чистий? Я думав, що біосектори відокремлені та запечатані. Це те, що написано на схемі, чи не так? "

"Я впевнена, що так", - сказала Хіруне. Вона перевірила панель на найближчій камері для знезараження. Вона все ще мала живлення, але всі двері були у вертикальному положенні. (Деяке полегшення. Кабінки, в яких щось може ховатися, не приносять задоволення.) Хіруне спробувала завантажити звіт про використання у фід, але внутрішня пам’ять панелі була порожньою.

Я перевірив Кадера та Вібол, обидва були приклеєні до своїх каналів, хоча у Кадера все ще був відкритий канал для станції. Було певне втручання перешкод, але він все ще отримував дзвінки та відповіді від портового управління станції. Ймовірно, матеріал, з якого були зроблені стіни приміщень блокував групу всередині від прямого контакту зі станцією.

У всякому разі, настав час рухатися. Я вислизнув з свого темного кутка. Спустився по коридору і пройшов шлюз, не дозволивши йому повідомити про інцидент у свій журнал. На станції Кадер почув, що шлюз відкривається, коли я сідав на човник, але цього разу він був надто зайнятий, спостерігаючи за командою у стрічці, щоб це помітити.

Я вийшов у більш прохолодне повітря назовніі і дав комаду шлюзові закритися і запечататися.

Команда вже вийшла з кімнати для знезараження і тепер прямувала до біостручка, щоб перевірити його стан. Я рушив коридором. Зазвичай я опускав скло шолома і вмикав свою броню, коли мені доводилося говорити з людьми. Після того як мене змусили її скинути, щоб вижити, а також під час подорожі з Айресом та іншими я був змушений до спілкування з людьми та до встановлення зорового контакту, хоча мені це не подобалося.

Це був перший раз, коли я пожалів, що не маю броні, бо я відчував фізичну загрозу.

Я мовчки просунувся через кімнату дезактивації і пройшов коридором, а потім повернув вниз по гілці, що вела від біостручка до геостручка. Цей коридор я бачив на камері Мікі та у стрічці команди: без пошкоджень, без ознак поспішного від’їзду, просто тихий коридор.

(Не знаю, чому я очікував побачити пошкодження та ознаки того, що людський персонал втік, боячись за свої життя; можливо через те, що не було жодних ознак того, що це було що завгодно, окрім запланованої втечі. Я знову згадав RaviHyral. Ви подумали б - я побачив те місце, дізнався, що сталося, і часткові спогади зникли. Виявилося, не так вже й багато.)

Це не повинно було мене бентежити, але це було дивно. У мене була стрічка Мікі та команди, тому я точно знав, де вони, і їхні голоси наповнювали тишу. Але в цьому місці було щось таке, що змушувало мою людську шкіру поколювати під одягом. Я ненавидів це.

Я не міг визначити, що мене турбує. Сканування було негативним, і я був так далеко від команди, що не було чути жодного навколишнього звуку, окрім шепоту через повітряну систему. Можливо, напруженість з'явилася через відсутність доступу до камер безпеки, але я бував і в гірших місцях без камер. Можливо, це було щось підсвідоме. Щось близьке до порогу сприйняття - під чи надпорогове? Що б там не було, тут не було бази знань, щоб пошукати у ній потрібне слово.

Зараз команда рухалася по зовнішньому коридору. З лівого боку великі бульбашкові порти дивилися на фіолетово-сіру хмару, що закручувалася під час грози, праворуч були відкриті шлюзи, що вели до різних інженерних штабелів. На приватному каналі до Мікі Абене сказала: "Це місце змушує мою шкіру тремтіти, Мікі."

"Я теж тремчу, - сказав Мікі. Навіть якщо він порожній, то виглядає так, ніби хтось може вийти перед нами в будь-який момент."

Мікі не помилився. Щось зблиснуло в повітрі попереду, але коли я дістався до вузла ліфта, це був просто індикатор аварійного маркера, який пропливав під стелею і перелічував процедури аварійного виходу на тридцяти різних мовах. HubSystem пропонувала безперервний переклад, і я припускаю, що некомерційні політичні організації мали щось подібне для своїх каналів, але в екстрених випадках ви хотіли б переконатися, що інструкції чіткі, навіть якщо канал не працює. І ось маркер весело виконує свою роботу в цій порожній кімнаті.

Я прослухав своє особисте з'єднання з Мікі. "Я збираюся піднятися на ліфті, Мікі. Якщо твій сканер виявить коливання потужності, не повідомляй нікому."

"Добре, Рін. Куди ти йдеш?"

"Я повинен подивитися на гео-стручок. Це частина моїх наказів." Ліфт відреагував на пінг і прибув через 1,5 секунди, і тоді я згадав, що сказав Мікі, що моя робота - забезпечити додаткову безпеку для оціночної групи. На жаль.

На щастя, Мікі розумів, що таке наказ, і не став мене допитувати. "Будь обережний, Рін, - сказав Мікі. - Це місце змушує нашу шкіру тремтіти."

Я зайшов у ліфт і вказав йому переміщення до центру геостручка. Двері зачинилися і поїхали вбік, коли ліфт почав рухатися. Я відстежив його рух на схемі, він вигинався повз гігантські цибулини, що використовувалися для розсіювання атмосфери. Я думав сказати Мікі, що я тут, щоб зібрати дані про можливі принесені залишки інопланетян з боку GrayCris. І що ніщо, що я робитиму, не зашкодить ні Абене, ні команді, ні GoodNightLander Independent, проте я вже й так забагато набрехав. Але Мікі негайно сказав би про інопланетян Абене,

1 ... 11 12 13 ... 31
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Правила для вигнанців», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Правила для вигнанців"