read-books.club » Зарубіжна література » Біблія, Невідомий Автор 📚 - Українською

Читати книгу - "Біблія, Невідомий Автор"

107
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Біблія" автора Невідомий Автор. Жанр книги: Зарубіжна література. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 11 12 13 ... 313
Перейти на сторінку:

Оце сини Ади, Ісавової жінки.

13 А оце сини Реуїлові: Нагат, Зера, Шамма й Мізза. Оце сини Босмати, Ісавової жінки.

14 А оці були сини Оголівами, дочки Ани, дочки Цівона, Ісавової жінки, і народила вона Ісаву, Єуша, Ялама і Корея.

15 А оце провідники, що вийшли від Ісавових синів. Сини Еліфаза, Ісавового первістка: провідник Теман, провідник Омар, провідник Цефо, провідник Кеназ,

16 провідник Корей, провідник Гатам, провідник Амалик. Оце провідники Еліфаза в Едомі, оце сини Ади.

17 А оце сини Реуїла, Ісавового сина: провідник Нагат, провідник Зерах, провідник Шамма, провідник Мізза. Оце провідники Реуїлові в Едомі, оце сини Босмати, Ісавової жінки.

18 А оце сини Оголівами, жінки Ісава: провідник Еуш, провідник Ялам, провідник Корей, оце провідники Оголівами, дочки Ани, Ісавової жінки.

19 Оце сини Ісава, цебто Едому, і оце їхні провідники.

20 Оце сини хореянина Сеїра, мешканці цієї землі: Лотан, Шовал, Цівон, Ана,

21 Дішон, Ецев та Дішан, оце провідники хореянина, сини Сеїру, з Едому.

22 А сини Лотана були: Хорі й Гемам, а Лотанова сестра Тимна.

23 А оце сини Шовалові: Алван, Манахат, Евал, Шефо і Онам.

24 А ото сини Цівонові: Айя і Ана, той Ана, що знайшов був у пустелі гарячі джерела, коли пас ослів Цівона, свого батька.

25 А оце діти Ани: Дішон і Оголівама, дочка Ани.

26 А оце сини Дішонові: Хемдан, Ешбан, Ітран і Керан.

27 Ото сини Ецера: Білган, Зааван і Акан.

28 Оце сини Дішана: Уц і Аран.

29 Оце провідники хореянина: провідник Лотан, провідник Шовал, провідник Цівон, провідник Ана,

30 провідник Дішон, провідник Ецер, провідник Дішан, оце провідники хореянина за їхніми провідниками в краї Сеїр.

31 А оце царі, що царювали в Едомі перед царюванням царя з синів Ізраїлевих.

32 І царював в Едомі Бела, син Беора, а ймення його міста Дінгава.

33 І помер Бела, і зацарював замість нього Йовав, син Зераха з Боцри.

34 І помер Йовав, і зацарював замість нього Хушам із землі теманіянина.

35 І помер Хушам, і зацарював замість нього Гадад, син Бедада, що побив мідіян на полі Моава, а ймення його міста Авіт.

36 І помер Гадад, і зацарював замість нього Самла з Машеку.

37 І помер Самла, і зацарював замість нього Саул з Реховоту надрічного.

38 І помер Саул, і зацарював замість нього Баал-Ханан, син Ахборів.

39 І помер Баал-Ханан, син Ахборів, і зацарював замість нього Гадад, а ім'я його міста Пау, а ім'я його жінки Мегетав'їл, дочка Матреди, дочки Ме-Загава.

40 А оце імена провідників Ісавових за їхніми родами, за місцями їхніми та за їхніми іменами: провідник Тимна, провідник Алва, провідник Етет,

41 провідник Оголівама, провідник Ела, провідник Пінон,

42 провідник Кеназ, провідник Теман, провідник Мівцар,

43 провідник Магдіїл і провідник Ірам. Оце провідники Едому, він же Ісав, батько Едому за їхніми поселеннями в краї їхнього володіння.


Буття 37

1 І осівся Яків у краї мешкання батька свого, в Ханаанському краї.

2 Оце розповідь про Якова. Йосип, віку сімнадцяти років, пас, як юнак, отару з братами своїми, з синами Білги та з синами Зілпи, жінок батька свого. І Йосип доносив недобрі звістки про них до їхнього батька.

3 А Ізраїль любив Йосипа над усіх синів своїх, бо він був у нього сином старості. І він справив йому смугасте вбрання.

4 І бачили його брати, що їх батько полюбив його над усіх братів його, і зненавиділи його, і не могли розмовляти з ним спокійно.

5 І снився був Йосипові сон, і він розповів своїм братам, а вони ще дужче зненавиділи його.

6 Він сказав до них: Послухайте-но про той сон, що снився мені.

7 Ото ми в'яжемо снопи серед поля, і ось мій сніп почав підводитися, та й став. А ваші снопи оточили його, та й вклоняються снопові моєму.

8 І сказали йому його брати: Чи справді ти будеш царювати над нами, чи справді ти будеш панувати над нами? І вони ще дужче зненавиділи його через сни та слова його.

9 І снився йому ще сон інший, і він розповів його братам своїм: Оце снився мені ще сон, і ось сонце, місяць та одинадцять зірок вклоняються мені.

10 І він розповів це батькові своєму та братам своїм. І докоряв йому батько його: Що то за сон, що снився тобі? Чи справді прийдемо ми, я з матір'ю твоєю і брати твої, щоб вклонитися тобі до землі?

11 І заздрили йому брати його, а батько його запам'ятав ці слова.

12 І пішли брати його пасти отару свого батька в Сихем.

13 І сказав Ізраїль до Йосипа: Брати твої пасуть у Сихемі. І я пошлю тебе до них! А той відповів йому: Добре.

14 І сказав він до нього: Піди но, побач стан братів твоїх і стан отари, та й дай мені відповідь. І він послав його з долини Хеврону, і той прибув до Сихему.

15 І знайшов його один чоловік, а він ось блукає по полю. І запитав його той чоловік: Чого ти шукаєш?

16 А той відповів: Я шукаю братів своїх. Скажи ж мені, де вони випасають?

17 І сказав той чоловік: Вони пішли звідси, бо я чув, як казали вони: Ходімо до Дотаїну. І пішов Йосип за своїми братами, і знайшов їх у Дотаїні.

18 А вони побачили його здалеку і поки він наближався до них, то змовилися, щоб убити його.

19 І сказали вони один одному: Ось іде той сновидець!

20 А тепер давайте вбиймо його і вкиньмо його до однієї з ям, та й скажемо: Дикий звір роздер його! І побачимо, що буде з його снами.

21 І почув це Рувим, і захистив його від руки їхньої, і сказав: Не губімо душі його!

22 І сказав до них Рувим: Не проливайте кров, киньте його до ями тієї, що в пустелі, а руки не кладіть на нього, щоб визволити його з їхньої руки, щоб повернути його до батька його.

23 І коли прийшов Йосип до братів своїх, то вони стягнули з нього вбрання смугасте, що на ньому було.

24 І взяли його, та й кинули до ями, а яма та порожня була, не було в ній води.

25 І сіли вони попоїсти хліба. І звели вони очі свої та й побачили, ось караван ізмаїлітів іде з Гілеаду, а верблюди їхні несуть пахощі, і бальзам, і ладан, іде він спровадити це до Єгипту.

26 І сказав Юда до своїх братів: Яка користь, що вб'ємо нашого брата, і приховаємо його кров?

27 Давайте не вбиватимемо його, а продамо його ізмаїльтянам, бо він брат нам і він наше тіло. І послухалися брати його.

28 І коли проходили мідіянські купці, то витягли й підняли Йосипа з ями. І продали Йосипа ізмаїльтянам за двадцять срібняків, а ті повели Йосипа до Єгипту.

29 А Рувим повернувся до ями, аж нема Йосипа в ямі! І розірвав він одяг свій...

30 І повернувся він до братів своїх, і сказав: Нема хлопця! Що маю тепер робити?

31 А вони взяли Йосипове вбрання, зарізали цапа і вимазали вбрання кров'ю його.

32 І послали вбрання Йосипове до свого батька, щоб передали: Оце ми знайшли. Пізнай но, чи це вбрання твого сина, чи ні?

33 А він пізнав його та й сказав: Вбрання мого сина... Дикий звір його з'їв... Справді роздертий Йосип!

34 І роздер Яків одяг свій, і одягнув веретище на стегна свої, і багато днів справляв жалобу по синові своєму...

35 І зачали всі сини його та всі дочки його втішати його. Але він не міг втішитися, та й сказав: У жалобі зійду я до сина мого в шеол. І плакав за ним його батько.

36 А мідіяни продали Йосипа до Єгипту, Потіфарові, царедворцю фараоновому, старшому царської сторожі.


Буття 38

1 Сталося того часу, і відійшов Юда від братів своїх, і поставив свої намети неподалік одного адулламітянина, на ймення Хіра.

2 І побачив там Юда дочку одного ханаанянина, а ім'я йому Шуа, і взяв її, і з нею зійшовся.

3 І завагітніла вона, і народила сина, а він назвав його Ер.

4 І завагітніла вона ще, і народила сина, і назвала його Онан.

5 І ще знову, і народила сина, і назвала його Шела. А батько був у Кезиві, як вона народила його.

6 І взяв Юда жінку для Ера, свого первістка, на ім'я Тамара.

7 І був Ер, Юдин первісток, злий в очах Господа, і Господь його вбив.

8 І сказав Юда до Онана: Увійди до жінки брата свого, і одружися з нею, і встанови нащадків для брата свого.

9 А Онан знав, що не його будуть нащадки ті. І сталося, коли він сходився з жінкою брата свого, то зливав насіння на землю, аби не дати його її братові.

10 І було зле в очах Господа те, що він робив, і вбив він також і його.

11 І сказав Юда до Тамари, невістки своєї: Сиди вдовою в оселі батька свого, аж поки не виросте Шела, син мій. Бо він був подумав: Аби не помер також він, як брати його. І пішла Тамара, та й осіла в оселі батька свого.

12 І минуло багато днів, і померла Шуїна дочка, Юдина жінка. А коли Юда був утішений, то пішов до Тімни, де стригли отари його, він і Хіра, товариш його адулламітянин.

13 А сказали Тамарі: Ось тесть твій іде до Тімни стригти отару свою.

14 І зняла вона з себе одяг вдівства свого, і покрилася покривалом, і сіла вона при брамі Енаїм, що по дорозі до Тімни. Бо знала вона, що виріс Шела, а вона не віддана йому за жінку.

15 І побачив її Юда, і прийняв її за повію, бо закрила вона обличчя своє.

16 І він збочив до неї з дороги й сказав: А ну ж я ввійду до тебе! Бо він не знав, що вона невістка його. А вона запитала: Що даси мені, коли прийдеш до мене?

17 А він відповів: Я пошлю тобі козеня. І сказала вона: Якщо даси заставу, аж поки пришлеш.

18 А він запитав: Яка та застава, що дам я тобі? Та сказала: Печатка твоя і мотузка твоя, і палиця твоя, що в руці твоїй. І він дав їй, і зійшовся з нею, і вона завагітніла від нього.

19 І встала вона та й пішла, і зняла покривало своє з себе, і одягла одяг вдівства свого.

20 А Юда послав козеня через приятеля свого адулламітянина, щоб забрати заставу з руки тієї жінки. Та він не знайшов її.

21 І запитав він людей тієї місцевості: Де та повія, що була в Енаїмі при дорозі? Вони ж відповіли: Не була тут повія.

22 І повернувся він до Юди й сказав: Не знайшов я її, а також люди місця того казали: Не була тут повія.

23 І сказав Юда: Хай візьме собі ту заставу, щоб ми не стали на ганьбу. Ось я послав був те козеня, та її не знайшов ти.

24 І сталося так десь по трьох місяцях, і повідомили Юді, що упала в розпусту Тамара, його невістка, і ось завагітніла вона через розпусту. А Юда сказав: Виведіть її і хай буде спалена.

25 Коли її вивели, то послала вона до тестя свого, промовляючи: Я завагітніла від чоловіка, що це належить йому. І сказала: Пізнай же, чия то печатка і мотузка, і ця палиця?

26 І пізнав Юда й сказав: Вона стала справедливішою від мене, бо я не дав її Шелі, синові своєму.

1 ... 11 12 13 ... 313
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Біблія, Невідомий Автор», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Біблія, Невідомий Автор"