Читати книгу - "Ромео і Джульєтта, Вільям "
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Входить Ромео.
Бенволіо
Ось і Ромео, ось і Ромео!
Меркуціо
Мов той в’ялений оселедець без ікри. О м’ясо, м’ясо, ти ж остаточно обернулось на рибу! Тепер у нього в голові ті мелодії, якими розпливався Петрарка. 40 Та тільки проти його любки Лаура - кухонна дівка, хоч, правду кажучи, її коханець краще її оспівував; Дідона, на його думку,- шльондра, Клеопатра - циганка; Єлена та Геро - повійниці і пройди; Тізба, хоч і славилася сірими очима чи ще там чимось, а проте далеко їй до його любки! Синьйоре Ромео, bonjour! 41 Ось вам французьке привітання на честь ваших французьких штанів. Ну й штуку ти встругнув нам учора.
Ромео
Доброго ранку! Яку ж це штуку?
Меркуціо
Втік од нас! Не розумієш яку?
Ромео
Пробач, добрий Меркуціо, я мав дуже пильну справу, а в таких випадках можна супроти ввічливості погрішити.
Меркуціо
Це однаково, що в таких випадках людині доводиться згинати коліна.
Ромео
Тобто бути чемним і вклонятися?
Меркуціо
Ти дуже чемно це зрозумів.
Ромео
Це найчемніше пояснення.
Меркуціо
Адже ж я - цвіт чемності.
Ромео
Цвіт - у розумінні «квітка»?
Меркуціо
Саме так.
Ромео
У мене й на черевиках квіти: як не рози, то хоч розетки.
Меркуціо
Влучно, влучно! Жартуй так і далі, доки не зчовгаєш черевиків. Коли відпаде одна підошва, то в другій залишиться дотеп, хоч і старий, дрантивий.
Ромео
О босий дотепе, вичерпаний, уже на одній підошві!
Меркуціо
Стань між нами, добрий Бенволіо: моя дотепність знемагає.
Ромео
Батогом її та острогами, батогом її та острогами, або я гукну, що я тебе обскакав!
Меркуціо
Ну, якщо твої дотепи поженуться, як на полюванні за дикими гусьми, я загинув, бо в кожному з твоїх п’яти чуттів більше дикості, ніж у мене в усіх разом узятих. Чи не вважаєш ти й мене за дикого гусака?
Ромео
Та ти ж ніколи нічим іншим і не був.
Меркуціо
Я скубну тебе за вухо за цей жарт.
Ромео
Ні, добрий гусаче, не щипайся.
Меркуціо
Твій дотеп гірко-солодкий, це надто гострий соус.
Ромео
А хіба ж гострий соус не хороша приправа до ситого гусака?
Меркуціо
О, твоя дотепність розтягається, мов лайкова шкіра,- і вздовж, і вшир; з одного дюйма можна розтягти її до ліктя.
Ромео
Я розтягну її відповідно до слова «гусак», то й вийде з тебе і вздовж і вшир - годований гусак.
Меркуціо
Ну от! Чи ж не краще так жартувати, ніж раз у раз стогнати від кохання? Тепер з тобою можна розмовляти, ти знов Ромео: такий, який є, яким тебе зробили природа й виховання. А ота слинява любов скидається на нікчемного скомороха, що, висолопивши язика, бігає туди й сюди і шукає, в яку б дірку встромити своє брязкальце.
Бенволіо
Ну, годі!
Меркуціо
Ти зупиняєш мене; своїм «годі» гладиш моє красномовство проти шерсті.
Бенволіо
Так, інакше воно в тебе надто розростеться.
Меркуціо
Ти помиляєшся. Я хотів скоротити мою розповідь, бо пірнув у найглибшу її глибінь і саме збирався закінчити.
Ромео
Гляньте, ну й убрання!
Входить мамка і її слуга П’єтро.
Меркуціо
Вітрило, вітрило! 42
Бенволіо
Двоє, двоє: спідниця й штани.
Мамка
П’єтро!
П’єтро
Чого зводите?
Мамка
Моє віяло, П’єтро! 43
Меркуціо
Добрий П’єтро, 44 зроби ласку, прикрий їй обличчя: її віяло набагато краще за нього.
Мамка
Доброго ранку, синьйори.
Меркуціо
Пошли вам боже добрий вечір, прекрасна синьйоро!
Мамка
Та хіба ж зараз вечір?
Меркуціо
Авжеж, вечоріє, запевняю вас; безсоромна стрілка сонячного годинника показує вже на полудень.
Мамка
Йдіть геть! Що ви за людина!
Ромео
Людина, синьйоро, що її бог створив собі самому на шкоду.
Мамка
Їй-богу, добре сказано: собі самому на шкоду. Синьйори, чи не скаже хто з вас, де знайти молодого Ромео?
Ромео
Я можу вам сказати, але молодий Ромео буде старіший тоді, коли ви його знайдете, ніж тепер, коли ви його шукаєте. Я наймолодший з усіх, що так зовуться, хоч, може, й не найгірший.
Мамка
Ви хороше говорите.
Меркуціо
Хіба ж гірше може бути хорошим? Ніде правди діти, до ладу сказано! Розумно!
Мамка
Якщо це ви, синьйоре, то мені треба побалакати з вами сам на сам.
Бенволіо
Вона хоче запросити його кудись на вечерю.
Меркуціо
Звідниця, звідниця, звідниця! Ату її!
Ромео
Кого це ти цькуєш?
Меркуціо
Не зайця, синьйоре; а якщо й зайця, то хіба що з пісного пирога, 45 який устиг зачерствіти й запліснявіти раніше, ніж його з’їли.
(Проходячи повз них, співає)
Сивий заєць старий,
Сивий заєць старий,
Він для посту б хіба пригодився.
Тільки хто б його їв,
Коли він посивів,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ромео і Джульєтта, Вільям », після закриття браузера.
