Читати книгу - "Відлуння любові: чоловіки"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Коли панів стало більше двадцяти, верхній поверх камінцями почав кришитися на вулицю. Злякався справжній пан лиха і до своєї скарбниці побіг швидко і почав монети в лантухи висипати. А пани всі за ним побігли й те саме роблять. Поки все по мішках розпихували, то й другого поверху зовсім не стало. Висипався весь на вулицю по самі верхівки вікон, що й вулиці не видко було. Хотіли пани спробувати двері відсунути, та де там — і вони камінням іззовні підперті. Надумалося тоді їм печеру копати під будинком, щоб хоч якось себе і скарби порятувати. Добре, коли людей багато, а в біді й пани працювати вміють. Тож одні копають, інші землю в куток носять і висипають, а деякі будинок із середини розбирають. Стіни ж бо добротні були — подвійні. З вулиці камінь тесаний, а зсередини балки дубові. Добрий матеріал на укріплення. Пробували вибивати камінь на укріплення, та не піддається панам камінь. А до ранку вже й не було маєтку, а натомість нього гора утворилася вдвічі вища за колишній маєток…
Вийшли селяни по свіжому ранку на роботу та й здивувалися побаченому. Не було і сліду маєтку, а натомість нього гора виросла. Уночі ніхто не чув сторонніх звуків, хоча перепуджений дід Андрій розповідав усім щось неймовірне. Йому не спалося, і він на лавці біля своєї мазанки люльку палив. То ніби бачив, як будинок пана немовби танув, а над будинком химера триголова кружляла. І не повірити б діду, але маєтку-то дійсно немає. Де шукати причину? Та й панночки та пана не було. Тож селяни і придумали собі, ніби гора та сама сталася, перетворивши господарів також у каміння. Коли ж наблизилися до гори, то побачили за нею два великих уламки зі стін. Але дивно так, нібито ота химера, з дідової оповіді, здійняла їх у повітря і глибоко вткнула у землю. А ще й розташувала їх паралельно одне одному, порівнявши уступи з землею. Відстань поміж ними була два сажні, і віддалялися стіни одне від одної ровом. Тож у вишину були з сажень, в довжину цілих два були. А з лівого боку якась яма під стіну йшла. Підійшли селяни ближче до ями, а з неї голоси почулися. Але не людськими вони були зовсім. Злякалися селяни та втекли від лиха щонайдалі.
Тиждень минув після того; ані пана, ані панночки так ніхто і не бачив, тож селяни стали нового покупця виглядати. Але де пан свої скарби сховав перед щезненням? Якщо перетворився на чура, то навіщо йому золото, коли чури навіть з попелу можуть його сфальшувати? Але ж панночка добра людина була, то куди ж вона зникла?
Пани на селі один за одним з’являлися, та навіть і фундамент закласти не встигали. Помирали від якоїсь хвороби, хоча й забудовувалися подалі від того проклятого місця. А через деякий час пожежа страшна сталася. Згоріло все те, що ще нагадувало залишки села, і навіть люди, які трохи розбагатіли за часів скнари-пана та не покидали рідне село, ні худоби не врятували, ані себе. Ніхто не очікував такої біди, — загорілася хата, а від неї всі згоріли. В той день ще й вітер страшенний лютував, от і наробив шкоди. Глухої ночі, кажуть в іншому селі, те сталося. Лише кам’яна опустіла церква лишила по собі купу згадок. Про те, що тут колись до неї миряни заходили і що тут жили люди. Заросли ниви бур’яном, знову пустою земля стала. Розсіявся ліс на пустирях, сховавши від подорожуючих у собі панську таїну. Ще деякий час мисливці ходили в нічиї ліси на полювання, але з ними ставалося таке, що навіть
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Відлуння любові: чоловіки», після закриття браузера.