read-books.club » Наука, Освіта » Звільни свого внутрішнього римлянина 📚 - Українською

Читати книгу - "Звільни свого внутрішнього римлянина"

189
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Звільни свого внутрішнього римлянина" автора Марк Сідоній Фалкс. Жанр книги: Наука, Освіта / Інше. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 11 12 13 ... 58
Перейти на сторінку:
вивозив нечистоти. У порівнянні з ними теслі або мулярі заробляють удвічі більше — аж до двох сестерціїв на день. А якщо майстер уміє робити те, що здатна оцінити людина з грішми, наприклад розписувати стіни чи викладати мозаїчні підлоги, то він може заробити й у багато разів більше. Однак будьте обережні з тими, хто відмовився від ремесла своїх предків у гонитві за менш престижною, але прибутковішою професією. Чого може бути вартий чоловік, предки якого були полководцями, а сам він опустився до співу та гри на сопілці? Однак того, хто продовжує займатися таким же нешляхетним ремеслом, як і його батьки, важко цим попрікати. У людях, які вдовольняються своїм становищем і не намагаються піднятися вище за нього, є щось дуже шляхетне. Не кожен має сили отримати професію вищу, ніж та, яку одержав його батько. Інакше хто б займався непрестижною, але такою необхідною суспільству працею?

Будь-які професії, що потребують або більшого розуму, або слугують на благо суспільства, як-от медицина, архітектура чи вчительство, найкраще пасують тому, хто починає свою кар’єру зі скромного соціального щабля. Вульгарною є тільки роздрібна торгівля. Якщо ж торгувати масштабно, завозячи великі партії товару з усього світу і потім продаючи їх гуртом, не опускаючись до хитрощів і шахрайства роздрібних торговців, то таку торгівлю ніхто не засудить. Вона навіть може викликати пошану, якщо, звичайно, той, хто нею займається, вчасно відійде від ринкових операцій і вкладе зароблене в придбання заміського маєтку. Та серед усіх доступних шляхетній людині занять ніщо не може дорівнятися до сільськогосподарської праці. Для вільної людини немає нічого більш прибуткового, більш природного та більш приємного.

Ось декілька правил стосовно грошей, які можуть стати вам у пригоді:

• Не витрачайте більше, ніж одержуєте, бо так дуже швидко можна проїсти усе, чим володієте. Краще відкладайте дещицю зі щоденних прибутків і потроху збирайте капітал, аби він міг підстрахувати вас на випадок якогось нещастя, катастрофи чи комерційної невдачі.

• Інвестуючи, вкладайте гроші тільки в те, на чому дійсно розумієтесь. Не купуйте заміського маєтку, якщо нічого не розумієте в сільському господарстві чи не маєте капіталу на його розвиток. Не скуповуйте земельних ділянок, розташованих далеко одна від одної, бо не зможете доглядати за ними. Не уподібнюйтесь ненажері, який пхне до рота більше, ніж може проковтнути, — у нього переїдання приводить до блювання, а не до насичення.

• Стосовно витрат мушу сказати таке. Уникайте скнарості, не відмовляйтеся допомогти своїм родичам, друзям або колишнім рабам. Зовсім не обов’язково обмежувати себе лише найпростішим і найнеобхіднішим. Однак і не витрачайте забагато на примхи чи надмірності, що виходять за межі пристойного для людини вашого статусу. Коштовностей потребують лише царі, а книжок — лише вчені.

• У будь-яких справах будьте обережні з тими, чия слава біжить попереду них. Якщо ви чуєте, що хтось використав фальшиві ваги, відміряючи товар, або вдарив покупця по щоці, або якось його образив, стережіться таких людей і уникайте їх повсякчасно.

Ваш обов’язок — вести домашнє господарство так, аби воно приносило прибуток, застосовуючи при цьому якомога шляхетніші методи. У повсякденному житті часто доводиться розставляти пріоритети. Ми мусимо запитувати в себе, що важливіше, — здоров’я чи гроші. Нам доведеться вирішувати, чи варто витратити отриманий прибуток на задоволення, чи, може, краще взятися до ремонту будинку. Коли слава є пріоритетнішою за багатство? Чи здатна міська нерухомість принести більший прибуток, аніж ферма? Стосовно усіх цих запитань пригадую знамените висловлювання Катона Старшого. Коли в нього поцікавились, яке заняття приносить найбільший прибуток, він відповів: «Успішне розведення худоби». Тоді у нього запитали: «А після цього?» На що він відповів: «Помірно успішне розведення худоби». — «А на третьому місці?» Катон відповів: «Розведення худоби з мінімальним успіхом». — «Можливо, є ще й четверте місце?» — було наступне запитання. — «Вирощування зернових», — відповів Катон. Співрозмовник поцікавився: «А як щодо лихварства?» — «А як щодо вбивства?» — відповів запитанням на запитання Катон. Ми маємо пам’ятати, що робити гроші — це питання моралі, а не лише фінансових операцій, і мусимо відповідно розцінювати власні рішення, пов’язані з управлінням своїми фінансами.

Щоправда, пізніше Катон дійшов висновку, що сільське господарство приносить більше задоволення, ніж прибутків. Тому він інвестував капітал у менш ризиковані справи. Він купував ставки, гарячі джерела, ділянки, активно використовувані пралями, і з усього цього мав непоганий зиск. Окрім того, він позичав гроші найганебнішим чином з усіх можливих. Він фінансував торгові кораблі за такою схемою: вимагав, аби всі його позичальники об’єднувались у велику компанію, а коли вона досягала п’ятдесяти учасників і такої ж кількості суден, одну частину в компанії брав собі. Не бажаючи бруднити рук і плямувати свого імені участю в торгівлі, він використовував представника — свого вільновідпущеника на ім’я Квінтіон, який наглядав за всіма його оборудками та забезпечував їхню прибутковість. Так, у кожному конкретному плаванні Катон ризикував лише маленькою часткою свого капіталу, а торгівля в цілому приносила йому дуже вагомий прибуток.

Багато хто розбагатів на комерційних оборудках. Одні з найбільших статків зробив Марк Ліциній Красс. Він походив із шляхетного роду. Його батько певний час був цензором і навіть заслужив тріумф за перемогу над лузітанами[18] на Іберійському півострові. Та родина була небагатою, і Марк разом із двома братами виростав у маленькому будинку. Нерухомість зробилася його справжньою пристрастю. Красс навіть зв’язався з весталкою[19] на ім’я Ліцинія, бо їй належала приваблива вілла в передмісті Рима, яку він зажадав придбати якомога дешевше. Красс успішно переконав власницю продати йому маєток, але це тільки розпалило його апетит. Пожадливість Красса швидко перевищила всілякі межі. Маючи до своїх послуг більш ніж скромні суми, він все одно прихитрявся скуповувати дорогу нерухомість, використовуючи найбезчесніші засоби. Людське горе, пожежі та війни — все було йому на користь, робилося джерелами його збагачення.

Після того як диктатор Сулла захопив у Римі владу і стратив багатьох своїх супротивників, Красс задешево скупив їхні численні маєтності. Він зауважив, що тепер, коли Рим розрісся до гігантських розмірів, у ньому часто виникають пожежі. І хай би де спалахувало, Красс, не гаючись, мчав на місце події і пропонував господарям будинків, сусідніх із тими, що горіли, продати йому їхню власність за мізерну ціну. Люди, побоюючись, що вогонь перекинеться й на їхні будинки та залишить родини без даху над головою і без засобів існування, часто приставали на Крассову пропозицію. У результаті такої стратегії до його рук перейшла більша частина Рима.

Проте гігантські обсяги нерухомості, що нею володів Красс, зовсім не означали,

1 ... 11 12 13 ... 58
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Звільни свого внутрішнього римлянина», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Звільни свого внутрішнього римлянина"