Читати книгу - "Аргонавти Всесвіту"

лише кілька десятків років тому здавалося красивою, але нездійсненною фантастикою. Всього десять років тому радянські вчені створили перший постійний штучний супутник Землі — він і досі обертається навколо нашої планети разом з другим, майже таким самим супутником, створеним американськими вченими. Як ви пам’ятаєте, цей перший ракетний корабель з установленими на ньому довгодіючими автоматичними приладами і радіоапаратурою був закинутий десять років тому на висоту 265 кілометрів над поверхнею Землі. Він був розрахований так, щоб робити повне обертання навколо Землі за 90 зоряних хвилин. Отож, протягом однієї зоряної доби він робить 16 обертів навколо Землі. І за цей час давно знайомий вам супутник нашої планети “Диск-1” встигає повернутися до місцевості, над якою він пролітав рівно добу тому. Ось чому ви так регулярно бачите супутник “Диск-1” у небі нашої Батьківщини в перший-ліпший телескоп. Ще один постійний штучний супутник “Диск-2” був створений в Китаї через три роки після першого. Це завдання було вже складнішим. Другий, вже китайський міжпланетний апарат, був закинутий з Тібетського плоскогір’я уже на висоту тридцять п’ять тисяч вісімсот кілометрів над Землею. Цим китайські вчені досягли того, що супутник “Диск-2” видно з різних точок Землі щодня в певному напрямі в той же самий час. Регулярно о восьмій годині вечора, наприклад, він опиняється над Москвою. Звичайно, спостерігати цей супутник можна тільки в умовах обсерваторії, бо для такої великої відстані, яка відділяє його від Землі, “Диск-2” відносно дуже малий. Але разом із своїм братом, “Диском-1”, він вірно служить науці і щовечора нагадує нам про наших друзів — учених китайського народу. За допомогою штучних супутників ми уточнюємо метеорологічні спостереження, зокрема вивчаємо поширення і характер хмарного покрову Землі; супутники допомагають нам стежити за рухом криги в Арктиці і Антарктиді, а також у суміжних з ними океанських смугах; автоматично діючі на штучних супутниках радіоустановки попереджають нас про виникнення лісових пожеж у малонаселених місцевостях. Нарешті, супутник “Диск-2” служить ще й ретрансляційною станцією для ультракороткохвильових радіопередач: за його допомогою вечірні передачі московського телецентру бачить уся наша величезна країна і разом з нею — ціла Європа. Зокрема і зараз моя доповідь передається по Радянському Союзу за допомогою “Диска-2”, отже, витвір наших китайських друзів і тут виявився корисним для спільної справи!

Усіх оплесків, які спалахнули після цієї фрази, академік Риндін не чув, бо зараз аплодували сотні тисяч і мільйони телеглядачів, які належно оцінили це його нагадування.

— П’ять років тому ми відрядили перший радянський ракетний корабель на Місяць. Певна річ, він летів без пасажирів. Корабель “Місяць-1” мусив послужити лише практичній перевірці наших складних розрахунків. У носовій частині цього корабля був вибуховий пристрій, своєрідна бомба. Природно, вибух цієї бомби не міг нікому пошкодити, бо вже давно було встановлено, що на Місяці немає ніякого життя. Що ж, “Місяць-1” виправдав усі сподівання, що покладалися на нього, блискуче ствердив наші розрахунки. Точно в передбачений час ракетний снаряд досягнув Місяця і впав на нього: астрономи бачили у своїх телескопах блискавичний вибух на Місяці. То вибухнув на споконвічному супутнику Землі наш перший корабель-снаряд, подавши тим самим урочистий сигнал: міжпланетне сполучення відкрите!

Знову буря оплесків пролинула по залу.

— Два роки тому з Землі вилетів другий ракетний міжпланетний корабель “Місяць-2”. Уряд і Комуністична партія наполягли на тому, щоб і цей політ відбувся без пасажирів. У першому експериментальному перельоті Земля—Місяць—Земля, що був генеральним іспитом автоматичних приладів керування, не можна ще було рискувати життям учених. Астроплан “Місяць-2” був обладнаний найсучаснішими автоматичними установками, сконструйованими в наукових інститутах Москви, Ленінграда, Києва, Пекіна, Шанхая, Варшави, Будапешта, Праги і Софії. Ці установки керували двигунами і рулями астроплана, приймаючи радіоімпульси з Землі. Вчені стежили з Землі за польотом корабля і вивчали дані, які передавалися з міжпланетного корабля автоматично по радіо. Своєрідна міжпланетна мандрівка автоматичних установок пройшла блискуче! Керований по радіо з Землі астроплан облетів навколо Місяця і, повернувшись на Землю, благополучно знизився на Азовському морі. Ви всі знаєте про це. Ви бачили чудові фотографії, зроблені автоматичними апаратами, що були на цьому кораблі. Вперше в історії науки ми зазирнули на той бік Місяця, який ніколи не був видний з Землі, і встановили, до речі, що він нічим істотним не відрізняється від давно уже відомого нам. Але, ясно, не тільки заради цих цікавих фотографій “Місяць-2” був відправлений у міжпланетний переліт. Ця подорож автоматичних установок, апаратів і приладів підтвердила можливість пасажирських польотів у світовому просторі! Тепер радянська наука має практичний досвід зореплавання, астронавігації. Ми маємо право тепер здійснити політ на Венеру! радянський уряд і Комуністична партія дали згоду на те, щоб Радянські вчені здійснили міжпланетну подорож, а водночас і спробували відшукати на Венері ультразолото. Ось чому величезний колектив наукових інститутів Радянського Союзу, Китаю і народно-демократичних республік наполегливо працював усі останні роки над тим, щоб всебічно підготувати нашу подорож, забезпечити її успіх. Конструювання астроплана і його будівництво проведеш Московським і Пекінським інститутами міжпланетних сполучень. Нове атомне паливо для наших ракетних двигунів — атоміт, — створене в співдружності Ленінградським і Київським інститутами фізичної хімії. Оптичні прилади астроплана виготовлені Празьким інститутом експериментальної оптики. Складна система здобування під час шляху електричної енергії розроблена і здійснена вченими Шанхайського інституту енергетичних проблем. Внутрішнє обладнання астроплана створене на дослідних заводах Варшавського інституту гігієни. Свою долю участі внесли також наукові інститути Будапешта, Кантона, Софії, Берліна. Як бачите, наш астроплан “Венера-1” створений дійсно зусиллями вчених і інженерів усього великого демократичного табору народів світу! Вчені розрахували все, зважили всі можливості, які тільки можна було передбачити. І я тепер сміливо можу заявити: ми озброєні знанням, досвідом, натхнені довір’ям до нас з боку великої радянської Батьківщини і дружніх народів демократичного табору і зробимо все для того, щоб виконати наші завдання!..

Виразним жестом академік Риндін спинив оплески.

— Друзі і товариші, не поспішайте. Прибережіть оплески до нашого повернення. Перед нами — велика, важка і тривала подорож по незнаному океану Всесвіту. З цього приводу мені згадується красива стародавня казка, відомий поетичний грецький міф про аргонавтів. Пам’ятаєте його? Цей міф розповідає про відважних казкових героїв, старогрецьких моряків, які на малесенькому кораблику вирушили в далеку подорож на розшуки золотого руна, шкури чудесного барана, яка мала, як вони вірили, чарівні властивості. На своєму маленькому кораблі, що називався “Арго”, моряки подолали Егейське море, подолали невідоме їм до того часу грізне Чорне море, яке здавалося мандрівникам загадковим, таким, що ховає в собі невідомі небезпеки. Древній міф розповідає, як відважні моряки вийшли