Читати книгу - "Остання збірка"

Містер Тейт похитав головою.

— Ми відмовилися від процесу природного відбору багато століть тому, одразу після Технічної революції. Він занадто повільний і непридатний для комерційного використання. Навіщо він, якщо ми можемо продукувати будь-які почуття шляхом тренування й відповідного стимулювання визначених мозкових центрів? Результат? Пені абсолютно закохана у вас! Ваша власна схильність (як ми й розрахували) саме до її соматичного типу зробила почуття повним. Ми завжди застосовуємо темний морський берег, божевільний місяць, блідий світанок...

— Отже, її можна змусити покохати кого завгодно? -повільно промовив Саймон.

— Можна переконати покохати кого завгодно, — виправив містер Тейт.

— Господи, як же вона погодилася на цю жахливу роботу? — запитав Саймон.

— Як і всі. Прийшла й підписала контракт. Ця робота дуже добре оплачується, а після завершення терміну дії контракту ми повертаємо їй первинну індивідуальність. Без жодних змін. Але чому ви називаєте цю роботу жахливою? У коханні немає нічого непристойного.

— Це було не кохання! — вигукнув Саймон.

— Ні, кохання, справжнє кохання! Товар без підробки! Неупереджені наукові фірми провели якісний аналіз і порівняли його з природним почуттям. Усі перевірки показали, що наше кохання глибше, пристрасніше, палкіше й повніше.

Саймон замружився, потім розплющив очі й сказав:

— Послухайте. Мені начхати на ваш науковий аналіз. Я кохаю її, вона кохає мене, решта не має ніякого значення. Дозвольте мені поговорити з нею! Я хочу з нею одружитися!

Від відрази, містер Тейт наморщив ніс.

— Годі вам, молодий чоловіче! Ви хочете одружитися з такою дівчиною! Якщо ваша мета — шлюб, то такими справами ми теж займаємося. Я можу влаштувати вам ідилічне одруження за коханням майже з першого погляду на гарантовано незайманій дівчині, обстеженій чиновником урядового нагляду...

— Ні! Я кохаю Пені! Дозвольте мені хоч поговорити з нею!

— Це абсолютно неможливо, — сказав містер Тейт.

— Чому?

Містер Тейт натиснув кнопку на своєму столі.

— Що це ви вигадали? Ми вже стерли попереднє втілення. Пені зараз кохає когось іншого.

Аж тепер Саймон зрозумів. Він усвідомив, що в цей момент Пені дивиться на іншого чоловіка з тією самою пристрастю, яку пізнав він сам, і відчуває до іншого чоловіка те саме повне й безмежне кохання, яке неупереджені наукові фірми визнали сильнішим, ніж старомодний, комерційно невигідний природний відбір, і перебуває зараз на тому самому темному морському узбережжі, про яке згадано в рекламній брошурі...

Він кинувся на містера Тейта, намагаючись його задушити, але два дужих охоронці миттю увірвалися до кімнати, схопили його й повели до дверей.

— Пам'ятайте! — крикнув йому навздогін Тейт. Це в жодному разі не знецінює того, що ви пережили!

Попри все своє роздратування, Саймон розумів, що Тейт сказав правду.

Потім він опинився на вулиці.

Спершу в нього було лише одне бажання — тікати з Землі, де комерційних недоречностей більше, ніж може дозволити собі нормальна людина. Він крокував дуже швидко, і йому здавалося, що його Пені йшла поруч, а її обличчя світилося від любові до нього, і до нього, і до нього, і до тебе, і до тебе.

— Спробуйте щастя, — запропонував завідувач тиру.

— Ану поставте їх рядочком! — сказав Альфред Саймон. — Де ваш автомат?

Битва

Верховний головнокомандувач Фетерер рішучим кроком увійшов до приміщення стратегічного командного пункту й кинув:

— Вільно!

Три його генерали слухняно стали вільно.

— У нас обмаль часу, — сказав Фетерер, поглянувши на годинник. — Розгляньмо ще раз попередній план операції.

Він підійшов до стіни й розгорнув гігантську карту пустелі Сахара.

— За найдостовірнішою теологічною інформацією, отриманою нами, Сатана має намір розгорнути свої сили в пункті з такими координатами. — Він ткнув у карту тупим вказівним пальцем. — У першому ешелоні виступатимуть дияволи, демони, сукуби, інкуби й решта сил того ж класу. Правим флангом командує Ваал, лівим — Вельзевул. Його Сатанинська Величність очолить центр.

— Відгонить середньовіччям, — пробурмотів генерал Дел.

Увійшов ад'ютант генерала Фетерера. Його обличчя випромінювало щастя й радість від думки про Пришестя.

— Сер, — сказав він, — до вас знову священик.

— Струнко, солдате, — строго сказав Фетерер. — Операцію ще належить провести й перемогти.

— Так, сер, — відповів ад'ютант і виструнчився. Радість на його обличчі трохи згасла.

-Священик, кажеш? — Верховний головнокомандувач замислено ворухнув пальцями. Одразу після Пришестя, коли стало відомо про неминучу Останню Битву, служителі релігії з усього світу стали для них сущим покаранням. Вони перестали сваритися між собою, що саме по собі було непогано. Але вони намагалися прибрати до своїх рук військову справу.

— Женіть його, — наказав Фетерер. — Він знає, що ми розробляємо план Армагедону.

— Так, сер, — сказав ад'ютант, віддав честь, чітко повернувся на підборах і вийшов стройовим кроком.

— Продовжимо, — сказав верховний головнокомандувач Фетерер. — Позаду першої лінії оборони Сатани розташуються воскреслі грішники та різні стихійні сили зла. Роль його бомбардувальної авіації виконуватимуть грішні ангели. їх зустрінуть роботи-винищувачі генерала Дела.

Генерал Дел похмуро посміхнувся.

— Після встановлення контакту із супротивником автоматичні танкові корпуси генерала Мак-Фі за підтримки роботопіхоти генерала Онгіна нанесуть удар по його центру, — продовжував Фетерер. — Дел керуватиме водневим бомбардуванням тилів, яке слід провести максимально масовано. Я наноситиму удари тут і тут силами механізованої кавалерії.

Повернувся ад'ютант і став струнко.

— Сер, — промовив він, — священик відмовився піти. Він заявляє, що повинен неодмінно поговорити з вами.

Верховний головнокомандувач Фетерер збирався сказати «ні», але в останній момент завагався. Він згадав, що це — Остання Битва і представники всіх релігійних конфесій справді певною мірою до неї причетні. Він вирішив приділити священикові п'ять хвилин.

— Запросіть його сюди, — сказав генерал.

Священик був одягнений у звичайний діловий костюм. Це мало підкреслити, що він прибув сюди не як представник якоїсь конкретної релігії. Його обличчя видавалося втомленим, але рішучим.

— Генерале, — сказав він, — я прийшов як представник усіх релігійних працівників світу — патерів, рабинів, муллів, пасторів та інших. Ми просимо вашого дозволу, генерале, взяти участь у Битві Господній.

Верховний головнокомандувач Фетерер нервово забарабанив пальцями по стегну. Він не хотів би псувати стосунків з цими людьми. Що не кажи, а навіть йому, верховному головнокомандувачу, не зашкодить добре слово, коли все буде сказано й зроблено...

— Зрозумійте моє становище, — сумно промовив Фетерер. — Я генерал, і мені випало