Читати книгу - "Цілитель Азаринту, Рейгар"

.

— Можливо. Принаймні є певний звязок з тим, що я дізналася в Корі, - відповіла Октавія. Вважається, що Ерегар є засновником Долоні, хоча про нього відомо напрочуд мало. Можливо, він сам вознісся, - сказала вона.

.

Ілея засумнівалася в цьому, хоча нічого не озвучувала. Вона згадала, що Сципіон сказав їй, що і він, і Нес знали цього чоловіка. Можливо, тоді Нес дізнається більше про саму Гавань. Якщо є звязок з Кором, як стверджує Октавія. Кіріан зробив зауваження щодо металу в Гавані, і навіть він помітив, наскільки старими були чари. Ілея розплющила очі трохи ширше. Звязок з . Сципіон говорив про джерела, а не тільки про одне джерело. Якщо вона має рацію... блядь.

.

Штучне сонце.

І мені було цікаво, що в біса може його підсилити. Є джерело. Прямо під Рейвенхоллом. Боже, я довбаний ідіот.

.

Вона посміхнулася сама до себе, перш ніж знову зосередитися на розмові.

.

Октавія подивилася на неї, з цікавістю була очевидна, хоча вона й не говорила.

.

Нам доведеться перевірити цю історію. Продовжуй, — сказала Ілея.

Октавія повільно кивнула. Як тільки я вважав себе достатньо сильним, я втік з міста і подорожував землями, навчаючись і навчаючись. Я стежив за чутками та історіями, довіряв своїм навичкам. Їх мало бути більше, але людські бібліотеки нічого не пропонували. І тому я звернувся за допомогою до істот за межами рівнин. Я вирушив на захід, за Картську затоку, на захід далі, повз землі ельфів. Ви чули про Маву?

— Так, лисячі істоти, — сказала Ілея. Я знаю істоту, чимось схожу, але вона Темна.

.

— Тоді ви добре подорожували. Більшість людей не чули про собі подібних, - сказала Октавія.

— Як ти обійшов ельфійські володіння? — спитала Ілея.

?

Домени? Свої території, так. Я відчуваю загрози. Машини Талін все ще полюють на собі подібних, і рідко коли я відчував присутність далеко за межами моїх власних сил біля себе. Я тримався неподалік від узбережжя і наважувався пройтися лише краями пустелі Сава. Пізніше я дізнався, що ельфи, які там живуть, рідко виходять за межі своєї території. На відміну від тих, що далі на схід, як навчилося людство.

Мава - це... цікаві істоти. Обдаровані мисливці і ще більш обдаровані володарі магії. Допитливий і грайливий, хоча більш миролюбний, ніж більшість істот, яких я зустрічав у своїх подорожах. Вони знали деякі руни, які я їм показав, і саме тоді я дізнався про Вознесених. Істоти з іншого царства. Дивні монстри були викликані, зіпсовані та захоплені підземеллями в регіоні понад три тисячі років тому. Вони очистили свої землі і знайшли металеві споруди глибоко під землею. Деякі руни, які я їм показав, вони виявили, хоча і стверджували, що Вознесіння зникло, що почалася війна. Війна, в якій Мава не брала участі.

, -

Я дізнався, що утворився союз між людьми, гномами і навіть ельфами...

Ілея перебила її жестом. Я все це знаю. І що третє сонце було взяте.

— Вибачте, — сказала Октавія. Я не очікувала, що хтось дізнається. Але це означає, що принаймні ви можете вірити у все це. Після того, як я тренувався і жив з Мавою, я вирушив на пошуки того, що залишив після себе Вознесіння. Частково через цілковиту таємницю всього цього, але я відчував, що мушу це зробити, що час, проведений у Гавані, привів мене до всього цього. Моя магія нарешті привела мене до одного з найдавніших закладів, де я дізнався дещо з історії, про яку ви говорили. І я дізнався про Кора, хоча дістатися туди виявилося досить важко.

.

Ілея примружила очі.

Звязок встановлено через кров. Через виклик. Один я заплатив монстрами, і свій. Я працювала роками, щоб закінчити все, і нарешті я змогла піти туди, де мені судилося бути, - сказала Октавія.

? ?

Судилося? У Корі? Вибачте, але це не зовсім апгрейд від Елоса, - сказав Ілеа. Навіщо їй ризикувати всім, щоб поїхати туди?

Хоча вона припускала, що в Елосі буде менше звязків, вона може скористатися шансом відправитися в інше царство. Простіше сказати зараз, з її космічною магією та безліччю якорів тут.

.

Октавія посміхнулася. Я відчував себе мисливцем історії, дослідником, який наважився піти туди, де ніхто не памятав. Розкрити таємниці, забуті більшістю, якщо не всіма. І його потрібно було зєднати з Гаванню. Як я міг встояти? Хоча я усвідомлював ризики, що, можливо, ніколи не знайду дорогу назад. Я міг би говорити про якусь вищу мету, про ворожіння, про милосердя, про допомогу істотам Кора, про те, щоб перешкодити планам Вознесених, але все це було б брехнею. Я дізнався про Архітектора лише тоді, коли прожив у Корі вже багато років. Після того, як я познайомився з Ткачами Розуму, залишками Навууна, як я пізніше дізнався.

— Ти поїхав в інше царство, знаючи, що не зможеш повернутися? — спитала Ілея.

— Так, — сказала Октавія і подивилася на неї. Я відчуваю, що ви певним чином розумієте. Ти в душі авантюрист, чи не так?

.

Я пішов, за загальним визнанням, на дурний ризик. Може, не такий дурний, як твій, — відповіла вона.

Октавія посміхнулася. — Тоді я виграю?

Ілея подумала про це і посміхнулася у відповідь. Я бився з драконом.

.

— Можливо, й тоді, — сказала Октавія.

Ілеї не хотілося сперечатися, хоча частина її була заінтригована, щоб продовжити цю розмову. — Отже, ви дізналися про Архітектора в Корі?

.

Я дізнався про багатьох Вознеслих. Старі, як їх називають Ткачі Розуму. Деякі з їхніх можливостей я знайшов завдяки ворожінню, інші — через торгівлю знаннями з ткачами, які спілкувалися зі мною, хоча їх було небагато. Я дізнався про Олім-Арцену і знайшов давно гнилі останки знайомих обладунків і машин. Залишки давньої війни. Про ту саму війну, про яку я дізнався від Мави.

— Мава навчила мене говорити, — сказала вона з легкою посмішкою на обличчі. Через телепатію. Благо в Корі, оскільки мені вдалося подружитися з Ткачами розуму і через них знайти своє призначення.

— Битися з Вознесеним? — спитала Ілея.

— Ні. Розказати тим, хто слухав про мій дім. Щоб навчити їх тому, чого я навчився в Нутрощах. Розповісти їм