Читати книгу - "Київська Русь"

Високого рівня розвитку досягло в Київській Русі прикладне мистецтво. Орнаментальними композиціями, більшість елементів яких беруть свій початок не, лише у слов’янській, а й у значно давнішій язичницькій старовині, декорувалися предмети побуту, прикраси, зброя, металевий і керамічний посуд, вироби із кості. Найпоширенішими мотивами були коло — символ сонця, хвилясті лінії, що символізували воду, фантастичні звірі і птахи, “дерево життя”, рослинний орнамент.

Незвичайною декоративністю відзначалися вироби художнього ремесла, виготовлені в техніці емалі і черні. Вишуканістю рослинного орнаменту і загадковістю сюжетної композиції характеризуються срібні окуття двох рогів тура XX ст., виявлених під час розкопок Чорної Могили в Чернігові. Крилаті звірі, дракони, що сплелися в поєдинку, грифони, собаки, чоловіча і жіноча фігури з луками, на думку Б.О. Рибакова, є своєрідною ілюстрацією до чернігівської билини про Івана Годиновича, в якій розповідається про смерть Кащея Безсмертного, боротьбу життя зі смертю[680].

Шиферні плити із зображенням святих воїнів із Михайлівського Золотоверхого собору. XII ст.

Шиферні плити із Печерського монастиря із зображенням Геракла у двоборстві з левом і Діоніса у колісниці. XI — XII ст.

Кращими виробами, виготовленими в техніці черні в XII — XIII ст., є широкі пластинчасті браслети-наручі із срібла. На їхніх стулках, поділених на кілька кіотців, зображені фантастичні звірі і птахи, квіти, рослинне плетиво, сюжетні композиції, які відображали язичницьку символіку, народні гуляння, скомороші танці. В арочці-кіотці одного з київських браслетів бачимо двох птахів-собак (симарглів), птаха, гусляра в головному уборі і довгій вишитій сорочці, жінку, що танцює, і чоловіка з мечем і щитом. За сюжетом зображення на браслетах-наручах нагадують сцени башт Софії Київської.

Особливістю давньоруського прикладного мистецтва було співіснування елементів язичницької і християнської символіки. Нерідко вони мирно уживалися на одному предметі. Так, на київській золотій емалевій діадемі XI — XII ст. з деісусним чином поряд з апостолами зображені дівочі голівки і “дерево життя”. Можна думати, що язичницькі сюжети і символи на виробах прикладного мистецтва X — XIII ст. несли в собі не тільки декоративну, а й магічну охоронну функцію. Орнаментальні композиції із “дерева життя”, птахів-сиринів (віл-русалок), жіночих голівок у кокошниках, рогів тура особливо характерні для емалевих колтів XII — XIII ст. Як складова частина весільного убрання вони своєю орнаментикою відображали насамперед ідею родючості. Найпоширенішим декоративним елементом на срібних колтах були “дерево життя” і крилате чудисько з пташиною або собачою головою, двома лапами і крилами. В ньому не без підстав вбачається уособлення слов’янського бога Симаргла, який був покровителем людини, охороняв посіви і рослинність.

Крім орнаментів велике значення в давньоруському прикладному мистецтві надавалося кольору. Тонким поєднанням синього, жовтого, червоного, білого, зеленого і коричневого вражають київські емалі. Загальна їх гама яскрава, але не контрастна. Технікою перегородчастої емалі прикрашали коштовні золоті вироби — діадеми, барми, колти, гривни, рясни. На медальйонах барм і на кіотцях діадем зображувалися фігури Ісуса Христа, Богоматері, святих. Унікальним творінням давньоруських емальєрів XII ст. є золота діадема із села Сахнівка Черкаської області. Вона має сім кіотців. Шість із них прикрашені рослинним орнаментом, на центральному зображено сцену “Вознесіння Александра Македонського” — популярний в середньовіччі сюжет — особливо імпонував державним можновладцям.

Браслет-наруч. ХІІ ст. Срібло, чернь. Київ

В одному ряду з золотими князівськими діадемами, прикрашеними перегородчастими емалями, знаходиться хрест Єфросинії Полоцької, виготовлений 1161 р. київським майстром Лазарем Богшою.

У мистецтві чорніння, де кольорові можливості були меншими, панував прийом контрасту. На ранньому етапі переважав чорний фон і світлий рисунок, на пізньому — чорний рисунок і світлий фон.

Одним із поширених видів прикладного мистецтва було художнє литво. Давньоруські майстри відливали величезні бронзові паникадила, прикрашені прорізним орнаментом, фігурками птахів (жар-птиць) і круглими розетками, дзвони, лампади із зображенням святих, хрести-енколпіони, оклади книг, іконки, змійовики. Відливки робилися в кам’яних і глиняних формах за восковими моделями. Прекрасними взірцями такого литва є дві бронзові арки XII ст. роботи давньоруського майстра Костянтина, знайдені під час розкопок давньоруського міста Вщиж на Брянщині, “Чернігівська гривна”.

У XII — XIII ст. набуло особливого поширення художнє литво в так званих “імітаційних” формочках. Пріоритет тут належав київським ремісникам, які виготовляли ювелірні вироби, що нагадували дорогі князівсько-боярські прикраси, із дешевих матеріалів. Кам’яні формочки давали можливість серійного виробництва, яке задовольняло потреби ринку.

Давньоруські майстри порівняно рано оволоділи технікою склоробства, майолікової кераміки. Цьому сприяло широке будівництво кам’яних будівель, для внутрішнього опорядження яких використовували смальту, керамічні плитки, покриті різнокольоровою поливою. Розкопки Києва і Білгорода виявили поліхромні плитки, орнаментовані рослинним плетивом жовтого, білого, зеленого кольорів. Ними викладали підлоги в окремих приміщеннях Софії Київської, опоряджували підлоги і стіни князівських палаців у Києві і Білгороді, церкви св. Апостолів у Білгороді.

Колти. XII — ХІІІ ст. Золото, емаль

В галицьких монументальних будівлях широко використовувалися рельєфні керамічні плитки із зображеннями грифонів, орлів, соколів, павичів. Вони нагадують орнаментальні мотиви візантійських тканин, срібних браслетів-наручів, фресок Софії Київської.

Склороби крім смальт виготовляли різнокольорові браслети, намисто, персні, кубки, чари, інші предмети побутового призначення. Особливо масовими були скляні браслети. Головний центр їх виробництва — Київ. Як вважають спеціалісти, давньоруські ремісники знали вже й секрети кришталю.

Поширеним видом художнього ремесла на Русі була різьба до дереву і кості. Різьбярі по дереву прикрашали фасади зрубних будівель, одвірки, речі домашнього вжитку, човни, сани тощо. Різьба була плоскою, орнамент геометричний, рідше рослинно-геометричний. Дерев’яні колони, виявлені розкопками Новгорода, свідчать про високу майстерність давньоруських дереворобів. Окремі елементи орнаменту сягають глибини століть, в деяких вгадуються античні традиції.

Різьба по кості давньоруських майстрів здобула широке міжнародне визнання. Особливо славилися різьблені шкатулки, образки, руків’я ножів, дзеркал, ложки, шахові і шашкові фігури. Вони оздоблені геометричним і рослинним орнаментом, на деяких із них зустрічаються майстерно вирізані голови фантастичних звірів, сюжетні композиції.

Вироби художнього ремесла Київської Русі відзначалися високим технічним і технологічним рівнем, користувалися попитом не лише на внутрішньому, а й на зовнішньому ринку. Речі, що вийшли із майстерень Києва, Новгорода, Галича, Чернігова та інших давньоруських міст, зустрічаються під час археологічних розкопок практично в усіх європейських країнах.

Загалом культурний розвиток Київської Русі IX — XIII ст. знаходився на високому, європейському рівні. Монголо-татарська навала перервала