Читати книгу - "Ваш покірний слуга кіт"

щось учепився. Голова виступила над водою і я оглянувся. Де я? Виявляється, я впав у великий шаплик. У тому шаплику майже ціле літо росла водорость — так звана водяна мальва, але згодом Кандзаемони поїли водорость, а шаплик використали для купання. Через їхнє купання води ставало дедалі менше. Води поменшало, то й ворони перестали навідуватися. Якось недавно мені спало на гадку: «Води не стало, і Кандземонів не видно». Але хіба я міг тоді подумати, що натомість я тут купатимусь?

Від води до вінців шаплика понад чотири суни. Хоч як лапи витягую, а не досягну. Хоч як підстрибую, а вилізти не можу. На мить загавлюсь — відразу йду на дно. Поки борсаюсь, кігті шкребуть стінки шаплика, і, здається, що порятунок недалеко, але тут же занурююсь з головою під воду. Занурившись, задихаюсь і знову хапаюсь за стінки. Тим часом сили стає щораз менше. Душею рвуся з води, та лапи не слухаються. Врешті-решт я сам не розумію, чи тону, аби шкребти стінки шаплика, чи шкребу, аби тонути.

Хоч мені й було тяжко, але я так собі думав: «Я зазнаю такої муки тому, що хочу видряпатися нагору. Хотіти хочу, aлe чи зможу? Наперед ясно, що ні. Лапи й на три суни не витягуються. Навіть якби я втримався на поверхні і якомога вище задер лапи, однаково не зачеплюсь за край шаплика. А як не зачеплюся, то хоч би скільки борсався, хоч би скільки метушився, хоч би сто років надривався, а з шаплика нізащо не виберусь. А якщо я певен, що не виберусь, то навіщо силкуватися? Важко на душі, коли знаєш, що всі твої зусилля марні. Нікчемне діло. Яка дурість — шукати собі муку, з власної охоти віддавати себе на тортури!»

«Ну годi! Хай буде, що буде. Перестану дряпати стінки шаплика», — вирішив я і, разом з передніми і задніми лапами, головою і хвостом здався на ласку природи, припинив опір. Поволі мені ставало щораз легше і легше. Я вже не знав, що відчуваю — муку чи благодать, не розумів, де я — у воді, чи у вітальні. А хіба важливо, де я і що роблю? Аби тільки приємно було. Ні, я вавіть приємності вже не почуваю. Зникли місяць і сонце, розсипались на пopoх земля і небо, а я занурився у цілковитий спокій. Вмираю. Смерть несе мені цей спокій. Вічний спокій дарує лише смерть. Намуамідабуцу. Намуамідабуцу [216]. Яка благодать! Яка благодать!

Примечания

1

Сьосей — хлопець на побігеньках в учителя, адвоката, лікаря, що службою заробляє на оплату за навчання у школі

2

Діастаза — лікувальний засіб для поліпшення травлення

3

Месібіцу — барильце з покришкою для зберігання вареного рису

4

Котацу — жаровня, розміщена в заглибині підлоги, поширений в Японії засіб опалення

5

Кун — звертання до молодшого або рівного за віком чи станом

6

Хайку — вірш на 17 складів

7

Утаї — пісня, виконувані речитативом під час вистав класичного театру «Но»

8

Тайра Мунеморі — персонаж однієї з п’єс театру «Но»

9

Андре дель Сарто (1486–1531) — італійський художник епохи Відродження

10

Цубо — міра площі, 3,3 кв.м.

11

Сен — грошова одиниця, одна сота єни — основної грошової одиниці Японії

12

Ніколас Ніклбі — персонаж роману Чарльза Діккенса «Життя і пригоди Ніколаса Ніклбі»

13

Едуард Гіббон (1737–1794) — англійський історик

14

Моті — рисовий колобок

15

Сан — звертання до старшого або рівного

16

Хаорі — коротке верхнє кімоно

17

Бу — міра довжини, 3,03 мм

18

Епоха Мейдзі — період новітньої японської історії (1868–1911)

19

Камабоко — страва з тушкованої перетертої риби

20

Цумуґі — шовкова тканина типу чесучі

21

Момокава Дзьоен (1832–1898) — відомий японський оповідач, який зібрав понад сорок оповідань про котів

22

Томас Ґрей (1716–1771) — англійський поет, представник сентименталізму, в 1747 р. написав «Оду на смерть улюбленого кота, що втопився в акваріумі з золотими рибками»

23

Охаті — діжечка для вареного рису

24

Дзоні — новорічна страва з рису й городини

25

Хасі — палички для їди

26

Епіктет (приблизно 50-138 рр.) — грецький філософ, представник пізнього стоїцизму

27

Тян — пестливий суфікс

28

Ясуї Соккен (1799–1876) — конфуціанський вчений

29

Сакамото Рюма (1835–1867) — один з організаторів союзу князівств Сацума й Тьосю під час боротьби за реставрацію імператорської влади в Японії

30

Сенсей (буквально: вчитель) — шанобливе звертання до вчителя, вченого, лікаря тощо

31

Томас Карлейль (1795–1881) — англійський філософ, автор таких творів, як «Про героїв», «Французька революція» і «Сартор Резартус»

32

Традиційно в кото, японського щипкового інструмента, тринадцять струн

33

Сьодзі — розсувні частини стіни японського будинку

34

Тенсьоін-сама — дружина Токуґави Іесади, тринадцятого сьоґуна (військового диктатора) з роду Токуґави; сама — найшанобливіше звертання до старшого або вищого за станом

35

В японському тексті каламбур: слово «вітати» означає також «недоумкуватий»

36

Рядок із п’єси театру «Но»

37

Рін — дрібна грошова одиниця, одна тисячна єни

38

Кін — міра ваги, шістсот грамів

39

Хакама — шаровари

40

Кокура — бавовняна тканина

41

Теммей — період японської історії (1781–1789); Ман’йосю — антологія стародавньої японської поезії, складена у VIII ст

42

Ментібо — спотворена англійська назва м’ясної страви — mince ball.

43

«Ніхонха» — угруповання поетів, прихильників класичного жанру «хайку» Яке заснував 1892 року поет Масаока Сікі. Тоті Мембо — один з членів «Ніхонха»

44

Бай Летян (інакше — Бо Цзюйі)(772–846) — видатний китайський поет, популярний в Японії з давніх-давен

45

Йоса Бусон (1716–1783) — відомий японський поет у жанрі «хайку». «Сюмпубатейкьоку» («Мелодії весняного леготу на Кінській греблі» — його збірка віршів, видана 1777 року

46

Тікамацу Мондзаемон (1653–1724) — знаменитий японський драматург, автор п’єс для театру ляльок, зокрема про самогубство закоханих. Його називають японським Шекспіром

47

Ханаґамі —