Читати книгу - "Українська література 17 століття"

Р и ц ь к о

Іди ж з нами,

Та ми ідем от двай сами.

Денис

О, слава ж господу богу,

Що-м знайшов в тую дорогу Товариство хорошоє!

Ось нас будет тепер троє.

Простують трохи, а Денис пита їх про хліб.

Ой, братьонкове, слухайте,

Та що мені їсти дайте!

Забив-єм хліба купити,

Без котрого трудно жити.

Максим Ей, брате, і я не маю.

Рицю, ти маєш, я знаю.

Рицько Та ти хліба не купив-єсь?

От так собі наридив-єсь!

Та я-м ся на тебе спустив,

Що-сь ти хліба купити мів..

Максим Та що будемо чинити?

Либой прийдет глод терпіти?

А вельми ся хочет їсти;

Що-сь не купив — то ж єсь чисті.

Простують далі.

Денис нараз чує пироги.

Денис Браття, та любой пироги

Ту пахнуть з тоєї дороги?

Максим

О, пахнуть!

Рицько

Пахнуть!

Денис

Шукаймо Та говорити перестаньмо!

А за дасть бог тут знайдемо,

То ся всі трей поділемо.

Та ось пируг на травиці

Бив! Либой виросл з землиці?

О, слава тобі господи!

Оминуть нас тепер глоди, Коли бульше достанемо.

Максим

Любой юже не знайдемо.

Та що тут єст за травая,

Що родить пироги тая?

Ось іще будуть пироги,

Коли ся вернемо з дороги. Будем тую траву знати Та тут пироги іскати.

Рицько

А з тим що будем чинити?

Любой ся прийдет ділити?

Денис

Хоть ся ділити хочемо,

Претя ся всі не наїмо:

Нас три, а тот пирог малий.

Максим

Та хоть би один з’їв цалий, Кривда би зась іншим била,

Бо-сь ми го всі три зглідила.

Рицько Вят ся ділити будемо.

Денис А коли так учинимо:

Котрому ся що ліпшого

Приспить — будет пирог його?

Максим Гаразд, гаразд!

Рицько

Вят лігайми Та всі три позасипляйми!

Денис

А тот пирог нєх тут буде,

Вшок ту не украдеуть люде.

Укладаються, а Денис, вставши, пиріг з’їдає і знов укладається; по тому

їх будить Максим.

Максим

Гей, Рицю, встань, та Денису!

Чом дувго спиш?

Рицько

Іди к бісу!

Денис Ну, юже тепер мувіте,

Та і сни вперед кажіте.

Максим Гей, браття, я-м в небі бив,

Гей, то-м ся там хороше мів!

Гей-гей, то ж трудно сказати,

Що-м я там могл оглєдати!

Та то ж небо, як золотий Замок, що такой роботи В світі-м не видав красної!

Мури маєт золотої Та каменями сажені

Дорогими: суть зелені,

Суть білії, черленії,

Суть блакитні та світнії.

Та і муст там єст золотий.

Та я собі перед вроти Стою, аж там викрикають Ангели, єй же співають

Хороше! Та святих много

Стоїть вельми. Ось я того В небі ся там насмотрів-єм!

І господа там видів-єм Бога: та сидить за столом,

А всі біють пред ним чолом. Та се і всі так жекгнають,

Як ми в церкві, та співають. Потім бог-господь носити

їсти казав. Там служити,

Що живоє, ся рушило!

От, браття, то ся мі снило.

Денис

Та юж-єсь все виповідив?

Максим

їще бо-м там внеть сглідив, Що потрави принесено

Та і мене за стол всаджено. Гей, било ж, било ж там много_ їсти! Не пребачу того:

Било м’ясо, просята,

Били печоні курчата,

Било там і вароноє.

Та било і смажоноє.

Все хорошо! Із юшкою Білою та і жовтою,

І тісто било варене;

Смажене та і печене;

І пироги тамо били,

Та і борщика зварили;

Та била і капустая,

І горох, .била кашая,

Та била там і ботвина,

І вшелякая звірина.

От так ся я в небі мів-єм

На банкеті, що там бив-єм!

Р и ц ь к о

Та я, братоньки, в пеклі бив.

Ой, то-м же там біду терпів! Чарненьці там по голові Били мя та по хрептові Літунове. Та там всього

Видів-єм поспольства много;

Суть тамо попи, панове Та наші побратимове,

Суть там і лихії жунки,

Суть невеликі дітоньки —

Всі горіють аж по уші.

Біда ж там і моїй душі Била. Та на вічні віки,

Кажуть, будеш терпів муки, То ж ся мені лише снило,

Бодай ся то ж не трапило!

Денис

Та я, браття, собі лежу,

Та ось гангель ідет, вижу,

Та тот, до мене пришодши, Порвав мене за волоси Та мє посадив на небє.

Та я там видів-єм тебе,

Що ти собі уживав-єсь;

Там я просив, щоби дав-єсь Мені що. Куска одного

Не хотів-єсь! Все до того Пирога казав-єсь з неба.

Та гангель: «Юж те не треба Тут,— рекл мені,— товариша, Коли-сь видів. Ось у біса Другий сидить в тоїм пеклі!»

Та мє там ставив при теплі, Аж ти на мене киваєш Та слова такі волаєш:

«Юж мене не глєдаєш!

Возьми пирог, що там маєш, Та з’їж, бо на вічні віки

Тут буду терпіти муки!».

Та зась гангель тут мє ставив,

Та я-м ся пирога наїв.

Максим

Либой?

Денис Ой, так!

Максим

Ей, Денису, їди ж же ти собі к бісу!

Коли не будет пирога,

Будеш плакати на бога!

Денис Вшак-ось ся ти наїв в небі?

Рицько

Як я, баламуте, тебе Почну палицев взбирати —

Не будеш ти жартувати!

Денис

Ось біда: з’їсти казали

Пирог, та ся рзгнівали!

Максим

Іди ж, іди ж, скуд-єсь прийшов, Хоть би-сь і до біса пошов!

Денис

Коли-м пирог з’їв — не дбаю,

Та юж ся з вами жекгнаю!

Тікає, а вони за ним.

АНОНІМ

[ІНТЕРМЕДІЯ НА ДВІ ПЕРСОНИ:

СИН З ТАТОМ]

Тато мовить

Е, ось, панове, єдного сина маю, і то ледащо вдався! Який великий в базнику сховався.

Або би йому не час мормолію трепати,

А ось єще не вміє літеру складати!

Сину, сину, песькая тя мати уховала,

Яко-сь ти тая школа не засмаковала!

А нащо-сь свині пасав, а не смотриш кеблиці,

А зачни но мені хоч якої небилиці.

Син

Бале, тату, не хочу я до школи ходити,

Бо я не злюблю, що там схотять бити;

Бо якось не могу язбуки поняти,

Ану ж коли ся прийдет літеру складати.

Тато

Ба, мовчи но, сину! Добро то буде,

Будуть тобі по том завидувати люде.

От, леда що говориш! Куди ти убрався?

От прочитай язбуку та уже не бався.

Син

Та ж уже добре, тату, буду я читати,

Але хто мені буде поправувати?

Тато

Ну, чого, сину? Тадже знають люде,

Тадже та ктось тебе поправляти буде.

Син

Тату, тату, повідж, бо спершу не знаю,

Та ж я таки