Читати книгу - "Отець всіх лис, Марк Лапкін"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Трупи дітей-демонів тліли у всіх на очах і розсипалися на дрібну крупу. Монахи в чорних робах разом із Гуаном приступили до огляду своїх поранених. Почесті загиблим велися в прискореному порядку.
У сірому мішку Гуана тепер постійно знаходилося що-небудь нове для монахів у чорному, а не тільки чарки з материнським молоком, як це багато разів бачив Олег. З бездонного мішка Гуана чорні ченці діставали до цього небачені Олегом речі: бинти і мазь, підсолоджену або ж навпаки, солону воду, утеплені шкарпетки і рукавички. Був навіть монах, який витягнув із сірого мішка тонку книжку з поезією всередині.
Можливо, на відміну від монахів інших храмів, юним серцям "чорних" просто хотілося куди більшого лише за фактом своєї молодості.
Олег дозволив накопиченій втомі звалити себе з ніг просто на шматок відколотої плити. У годину, коли він дожував свій Дінг-Тхонг, спокій залишив його, і тепер настала черга для тривоги пережовувати кишки Олега.
Навіть у лежачому положенні серце його не переставало битися як під час бігу. Відпочинок був далекий від повноцінного, Олег скоріше вступив у нову битву, цього разу зі своїми сумнівами.
Не можна було картати себе за відкладене самогубство, адже саме воно дозволило Олегові так далеко дійти. Із цим питань не виникало. Питання було в тому, куди Олег ішов і куди повинен скоро прийти. Хлопці в чорних робах з усім іншим розберуться.
Продовжувати відлежуватися Олегу було занадто складно, і, коли він встав, високий писк атакував його вуха. Писк був гострим і невщухаючим, він змушував Олега стискати руками голову в спробах придушити біль, але, з іншого боку, Олег щось та почав чути.
Звикнувши до писку в обох вухах, Олег пішов шукати тих, з ким він прийшов сюди - Гуана з храму Ігуана і велику Дірку від дупи.
Недовгі пошуки вивели на одягненого в сіру робу ченця з дерев'яним посохом на плечі. Гуан стояв навпроти бездиханного тіла Чемпіона Школи Дірки від Дупи, поруч із яким валялася товста гілка від дерева і вже знайомий Олегові юнак із великими вухами.
Лопоухий монах-воїн був теж мертвий.
Слух швидше повертався до Олега, і він разом з усіма почув розпливчастий дзвін усередині великої музичної чаші. Сумнівів бути не могло - настоятель Риба вже втретє використовував Ключ Короля.
Тим часом Олег, не відриваючи погляду, дивився на вічний сон молодого монаха в чорному.
- Гуан, - розміреним голосом звернувся Олег, - мій слух щойно до мене повернувся, - повідомив він і застиг на деякий час у роздумах. - Ми з тобою стояли поруч. Ти, бува, не чув, що цей шляхетний чоловік тоді мені сказав? - вказуючи на монаха-воїна з великими вухами, запитував Олег.
- Нічого особливого, - одразу відповів Гуан. - До того ж він говорив діалектом Заходу.
- Але суть ти встиг запам'ятати? Він мені мало не цілу тираду там видав.
Гуан виглядав запорошеним і дуже втомленим, але знайшов у собі сили, щоб слово в слово передати Олегові фразу, яку той не зміг почути вперше:
- "Коли ми - іноки храму Священномученика Явора з'являємося десь, то завжди приносимо із собою надію. Але, насправді, посилають нас тільки туди, де для надії місця немає".
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Отець всіх лис, Марк Лапкін», після закриття браузера.