Читати книгу - "Пробудження Левіафана"

Ще більше він здивувався, коли Джо його врятував.

– Дивіться, – сказав Міллер, – фактично, Голден – це найкраща особа, що здатна тягати це лайно, поки ви вирішите, що з ним робити.

– Спробуйте мене впевнити в цьому, – натягнутим від злості голосом промовив генерал.

– Щойно Ерос штовхнуть, він і «Росі» опиняться з голими сраками на морозі. Будь-хто зможе їх пригостити атомною торпедою просто із принципу.

– І яким чином це робить зразок безпечнішим у його руках? – запитав представник АЗП, але Голден вже зрозумів хід Міллерових думок:

– Вони можуть переглянути своє бажання збити мене, коли знатимуть, що на борту протомолекула і записи «Протоґену».

– Ніяким не зробить, – відповів Міллер, – але це зробить місію більш реальною. До того ж, він ідеаліст. Запропонуйте Голдену його вагу в золоті – і він просто звинуватить вас у хабарі.

Наомі засміялася. Детектив кинув погляд на неї, посміхнувся кутиком рота і повернувся до Фреда.

– Ви вважаєте, що йому варто довіряти, а мені ні? – запитав генерал.

– Я більше про команду думаю, – пояснив Міллер, – їх у Голдена жменька, зате віддана. Люди вважають його праведником, і себе також.

– За мною теж ідуть люди, – сказав Фред.

Фредова посмішка була втомленою і непробиваємою.

– В АЗП багато людей, – відрубав капітан.

– Ставки занадто високі, – відповів Фред.

– Ви обрали неправильну кар’єру, якщо міркували про безпеку – я не кажу, що це чудовий план. Просто кращого немає.

Щілинки Джонсонових очей були сповнені розчаруванням і злістю. Він хвилину тихо ворушив щелепами, тоді мовив:

– Капітане Голдене? Після всього того, що я зробив для вас і вашої команди, ви розчарували мене своєю недовірою.

– Якщо людська раса продовжить своє існування ще місяць після цього епізоду, я принесу свої вибачення, – відповів Голден.

– Забирайтесь зі своєю командою на Ерос, поки я не передумав.

Джим підвівся, кивнув Фреду і вийшов. Наомі рухалася поруч.

– Ого, ми пройшли по лезу, – видихнула старпом.

Коли вони полишили офіс, Голден сказав:

– Я думав, що Фред був за крок від того, аби наказати Міллеру застрелити мене.

– Міллер на нашому боці. Ти цього ще не второпав?

РОЗДІЛ 46. Міллер

Міллер розумів, що тягнучи руку за Голдена і проти свого нового боса, він отримає на горіхи. Його становище при Фреді і АЗП було досить нетривким від початку, тож не варто, лижучи сраку, вказувати на те, що голденівці не просто більш віддані, а й заслуговують більше довіри, аніж люди Фреда. Те, що він сказав правду, ще погіршувало становище.

Він очікував відплати. Було б наївно не очікувати.

– Вперед, брати, вперед, щоб царство розцвіло, – співали ті, що чинили опір, – почнімо в праведності день, щоб нам здолати зло.22

Детектив зняв капелюха і провів пальцями по рідкому волоссю. Не схоже це на гарний день. Інтер’єр «Нову» демонстрував більшу потребу в латанні і доробці, аніж вимагав корпус.

Робота дизайнерів полягала в тому, аби побудувати щось грандіозніше за двокілометровий корабель. Величезні рівні розташовувались один над одним; алюмінієвий профіль органічно співіснував з тим, що мало стати пасторальними луками. Структура перегукувалася з найвидатнішими кафедральними собрами Землі і Марса, росла крізь пустоту повітря, демонструючи стійкість при тяжінні прискорення і в прославлянні Бога. Там все ще стирчали сталеві балки і місця для сільськогосподарського субстрату були порожні, та Міллер зрозумів, яким воно стане по завершенню.

Корабель поколінь був гімном всепоглинаючих амбіцій і абсолютної віри. Мормони це знали. Вони це розуміли. Вони сконструювали судно, що було водночас молитвою, благочестям і відзначенням. «Нову» був би найвеличнішим храмом, який побудувало людство. Він, серйозна надія землян на досягнення зірок, міг би приглядати за паствою у прощі міжзоряним простором.

Він міг би, якби не Міллер.

– Ти хочеш, аби ми газом їх пригостили, Пампа? – запитав Діоґо.

Міллер розглядав людей, що чинили опір. Тих, хто утворив живий ланцюг у коридорах і інженерних проходах, на око було до двох сотень. Транспортні ліфти і промислові маніпулятори застигли в очікуванні із вимкненими екранами, із замкнутими накоротко батареями.

– Ага, може, й варт, – зітхнув детектив.

Загін безпеки – його загін безпеки – налічував більше трьох тузнів штиків. Чоловіки і жінки, більш об’єднані нарукавними пов’язками АЗП, аніж тренуванням, досвідом, лояльністю чи політичними поглядами. Якби мормони обрали шлях насилля, то там були б калюжі крові. Якби вони були в скафандрах, то протест продовжувався б години. Можливо, дні. Натомість Діоґо дав сигнал – і за три хвилини чотири маленькі комети злетіли в простір нульовим тяжінням, виляючи хвостами з ННЛП-альфа і тетрагідроканабінолу.

Це був найприємніший, найніжніший засіб для контролю натовпу в арсеналі. Звісно, у кого слабкі легені – той постраждає, але за пів години усі будуть у розслабленому ступорі і з відлетівшим дахом. ННЛП разом з ТГК ніколи не використовувались Міллером в роботі на Церері. Замов цю суміш на склад – і її б швиденько розтягнули для офісних вечірок. Джо спробував відшукати заспокоєння у цій думці. Ніби це компенсує мрії і працю за все життя.

Поряд з ним зареготав Діоґо.

Команді знадобилося три години, аби закінчити первинну зачистку судна, і ще п’ять, аби відшукати усіх безбілетників, що заховалися поміж трубопроводами, в прихованих кімнатах і чекали об’явитися в останню хвилину, щоб саботувати місію. Коли їх у сльозах витягували з корабля, Міллер цьому дивувався, адже він рятував їм життя. Якби єдине, що він зробив у житті, – це утримав Джонсона кинути купу невинних людей на наглу смерть, аби не дати внутрішнім планетам висадитися на Ерос – то й це було б досить непогано.

Як тільки голова групи безпеки дав сигнал, спеціалісти АЗП перезапустили маніпулятори і транспорт, відновили роботу систем після сотні актів саботажу, який мав на меті не дозволити запустити двигуни «Нову», і забрали цінне обладнання. Джо побачив підйомники, здатні вмістити п’ять рядів контейнерів, здатні переміщати механізми, які взагалі неможливо підняти. Доки були зайняті, як церерські у пік зміни. Міллер мріяв побачити свою стару когорту, яка б походжала поміж вантажниками та трубами ліфтів, забезпечуючи мир.

У моменти тиші він вмикав на терміналі трансляцію з Ероса. В його дитинстві була артистка на ймення Жила