Читати книгу - "Невдале викрадення, Сая Морі"

— Подобаються? — обережно поцікавився Максим, коли пішла третя хвилина як Ярина прискіпливо роздивлялась світло-сірі вінілові шпалери із золотистими вензелями. 

— Угу. Ще й знижка хороша, — вона розблокувала екран смартфона та швидко ввела в пошук незнайомі характеристики. 

— Що читаєш? — він здивовано підняв брову, коли побачив велику статтю.

— Читаю про вінілові шпалери на флізеліновій основі. Вони ще й водостійкі, — Ярина закусила губу й відкрила додаток банку, щоб перевірити баланс рахунку. — Звісно, наївно сподіватися, що це якось допоможе… Зрештою, як тільки я їх поклею, мою квартиру з більшою ймовірністю підпалять, аніж затоплять. — Проте якщо купувати сир та вівсяне молоко трохи рідше, то грошей мало б спокійно вистачити на наступний місяць без серйозних утисків та змін в житті. Вона роззирнулась у пошуках продавця-консультанта. — Перепрошую, — повз неї якраз вчасно проходив молодий хлопець з плінтусом в руці, — я хочу одинадцять рулонів цих шпалер. Де я можу їх взяти? 

Очі Максима мимоволі розширилися. Він справді повірив, коли вона казала, що не мала на меті нічого купувати. За зовнішнім виглядом той рулон мав би важити не менш як півтора кілограма. А якщо брати одинадцять рулонів — це не менше шістнадцяти кілограмів. Які сама вона не понесе.

Блідий та худий, ніби кілька днів не їв, продавець-консультант зупинився й кілька секунд беземоційно дивився на цінник вибраної Яриною позиції. 

— Зараз подивлюся в реєстрі, — він попрямував до найближчого комп'ютера й почав вбивати код. — На складі є одинадцять рулонів. Будете брати? 

— Так, так! — радісно кивнула Ярина, яка без знижки у майже сімдесят відсотків не наважилася б на таку покупку.

— Добре, тоді зараз принесу, — він кивнув так, що чубчик закрив його темні очі, після чого розвернувся й разом з плінтусом зник за наступним рядом.