Читати книгу - "Емма"

«Що ж, — відповіла Джейн, — чому бути — того не минути, тож нехай це буде зараз». Але потім увійшла Петті і сказала, що це ви. «Ой, — сказала я, — та це ж міс Вудхаус: ти, напевне, захочеш із нею побачитися». — «Я ні з ким бачитися не хочу», — відповіла вона; потім піднялася і вийшла; ось чому ми змусили вас чекати — нам за це так соромно! «Раз ти хочеш піти, серденько, то йди, — мовила я, — а я скажу, що ти злягла».

Емма відчула щиру зацікавленість. Уже давно її серце добрішало до Джейн; і оця картина її теперішніх страждань допомогла їй остаточно позбутися всіх колишніх негарних підозр, залишивши в її душі нічого, окрім співчуття; а згадка про те не дуже справедливе і не дуже шляхетне ставлення до неї в минулому змусила Емму визнати, що Джейн скоріше воліла б зустрітися з місіс Коул чи якоюсь іншою доброю приятелькою, аніж бути змушеною терпіти її товариство. Вона говорила те, що відчувала, — зі справжньою турботою і співчуттям, щиро бажаючи, щоб ті обставини, про які вона дізналася від міс Бейтс, дійсно склалися так, як слід: максимально вигідно і зручно для міс Ферфакс. Для всіх них це буде суворе випробування. Наскільки їй відомо, раніше все відкладалося до приїзду полковника Кемпбелла.

— Так люб'язно з вашого боку! — відповіла міс Бейтс. — Ви взагалі завжди люб'язні.

Чути оте «завжди» Еммі було просто несила, і, щоб не перетворитися на жертву нескінченних виявів удячності, Емма поставила конкретне запитання:

— А куди, дозвольте спитатися, збирається Джейн?

— До такої собі місіс Смоллрідж — вона чарівна жінка, особа надзвичайно достойна, — щоб доглядати за трьома її дівчатками… пречудові діти. Неможливо й уявити собі якесь інше місце, де було б так багато всіляких вигод — може, хіба що, у місіс Саклінґ чи у місіс Бреґґ. Але місіс Смоллрідж приятелює з обома і мешкає неподалік — лише за чотири милі від Кленового Гаю. Джейн житиме лише за чотири милі від Кленового Гаю.

— Сподіваюсь, що місіс Елтон була саме тією особою, якій міс Ферфакс завдячує…

— Так, це була наша благодійниця місіс Елтон. Наш невтомний, істинний друг. Вона й чути не хотіла про відмову. Вона не дала Джейн сказати «ні»; бо коли Джейн уперше почула про це, а це було позавчора, саме в той ранок, коли ми були у Донвеллі; так от — коли Джейн уперше про це почула, то була рішуче проти такої пропозиції саме з тієї причини, що ви зазначили; так, як ви і казали: вона вирішила ні з чим себе не пов'язувати до повернення полковника Кемпбелла і не погоджуватися наразі ні на яку домовленість; вона невпинно повторювала про це місіс Елтон — я й гадки не мала, що вона передумає, але славна місіс Елтон, яка завжди судить правильно, виявилася далекогляднішою. Не кожна зможе так делікатно наполягати на своєму, як це зробила вона, відмовившись прийняти негативну відповідь Джейн. Але вона вчора так і сказала — що не напише ніякої відмови, як цього хотіла Джейн; сказала, що зачекає — і ось маєш: учора ввечері вирішили, що Джейн поїде. Це стало для мене такою несподіванкою! Я й гадки не мала! Джейн відвела місіс Елтон убік і відразу ж заявила їй, що, поміркувавши над перевагами тієї пропозиції, котра надійшла від місіс Саклінґ, вона вирішила її прийняти. Я й півслова не встигла про це почути, як уже все було вирішено.

— Ви провели вечір з місіс Елтон?

— Так, усі ми. Місіс Елтон попросила, щоб ми прийшли. Так вирішили на пагорбі, коли прогулювалися з містером Найтлі. «Ви всі мусите провести вечір з нами, — сказала вона. — Я просто наполягаю, щоб ви всі прийшли».

— А містер Найтлі теж там був?

— Ні, містера Найтлі там не було; він відмовився відразу ж; і хоча мені здавалося, що він не відмовиться, бо місіс Елтон заявила, що не відпустить його, він усе ж таки не прийняв запрошення. Але моя матінка, Джейн і я — всі ми там були і провели дуже приємний вечір. Знаєте, міс Вудхаус, вони — такі милі друзі, завжди неодмінно люб'язні, хоча після вилазки всі виглядали дещо змореними. Ви ж знаєте — навіть задоволення інколи втомлює, а я помітила, що їм цей пікнік не дуже сподобався. Але як на мене, то це була дуже приємна поїздка, і я дуже вдячна тим моїм добрим друзям, що мали ласку взяти до неї і мене.

— Хоча ви можете цього і не знати, але, мабуть, міс Ферфакс міркувала над пропозицією цілий день?

— Схоже, що так.

— Коли їй настане час їхати, це, напевне, буде неприємно і для неї і для всіх її друзів, але сподіваюсь, що робота надасть їй усе необхідне, щоб полегшити страждання — я маю на увазі характер і манери цієї родини.

— Спасибі, шановна міс Вудхаус. Так, дійсно, там є все на світі, щоб вона почувалася щасливою. За винятком Саклінґів та Бреґґів, більше ніхто з усіх знайомих місіс Елтон не може запропонувати такої необтяжливої та витонченої виховательської роботи. Місіс Смоллрідж! Я просто в захваті від цієї жінки! Стиль її життя — майже такий самий, як і у Кленовому Гаю, а що стосується дітей, то — звичайно ж, за винятком Саклінґів та Бреґґів — більше ніде немає таких гарненьких та вихованих дітей. До Джейн ставитимуться з надзвичайною повагою і добротою! Це буде суцільне задоволення; просто казкове життя. А платня! У мене навіть язик не повертається сказати вам про її платню, міс Вудхаус. Навіть ви, звикши до чималеньких грошей, навряд чи повірите, що такій молодій дівчині, як Джейн, платитимуть так багато.

— Ой, не кажіть, пані, — вигукнула Емма. — Якщо й інші діти є такими ж, якою я пам'ятаю себе, то недостатньою видасться навіть сума вп'ятеро більша за ту, яка, наскільки мені відомо, платиться за таку роботу.

— Ваші уявлення такі шляхетні!

— А коли міс Ферфакс має полишити вас?

— Та скоро, дуже скоро, і це — найгірше з усього. Через два тижні. Місіс Смоллрідж не може чекати. Моя бідна матінка не знає, як усе це пережити. Тож я намагаюся якось відвертати її увагу і весь час кажу: «Ну годі, пані, давайте про це більше не думати».

– її від'їзд стане великою втратою для друзів; а полковник і місіс Кемпбелл не образяться, коли дізнаються, що вона приступила до роботи, не дочекавшись їхнього повернення?

— Так, Джейн не сумнівається, що образяться; але це