Читати книгу - "Пробудження Левіафана"

***

– Ти спиш?

Обличчям Наґата розташувалась на його животі, дихаючи повільно і глибоко, але на його подив вона відповіла «ні».

– Можемо поговорити?

Наомі скотилася з нього і підтягнулася вгору, поки її обличчя не піднялось на подушці до рівня Джимового. Її волосся розсипалося над очима, і Голден простягнув руку, знімаючи його, настільки інтимним та власницьким рухом, що навіть до горла підступило.

– Ти хочеш серйозних стосунків? – запитала вона, примруживши очі.

– Так, хочу, – відповів той, цілуючи її лоба.

– Останній коханець в мене був більше року тому, – сказала вона, – я серійно-моногамна, тож наскільки розумію, це угода про ексклюзивні права, аж поки один з нас не вирішить, що це не так. Після того як я отримаю завчасне попередження про закінчення угоди, то не матиму жодних образ. Я відкрита до пропозицій, аби це стало більшим, аніж секс, але мій досвід каже, що якщо це має статися, то воно станеться. Мої яйцеклітини зберігаються на Європі та Місяці, якщо це для тебе важливо.

Жінка піднялася на лікті, її обличчя стало вищим за його.

– Головне прояснили? – запитала.

– Ні, – відповів Голден, – але умови мені підходять.

Вона впала на спину, протяжно видихнувши.

– Добре.

Джим хотів її обійняти, але почувався занадто гарячим та липким від поту, тож він натомість просто намацав і узяв її руку. Він хотів сказати їй, що для нього це вже щось більше, аніж просто секс, але які б слова не підбирав у своїй голові, все виходило фальшиво і сентиментально.

– Дякую, – нарешті мовив капітан, але вона вже тихенько сопіла.

* * *

Зранку в них знову був секс. Після довгої ночі і короткого сну для Голдена це вимагало значно більших зусиль, аніж приносило полегшення, але, звісно, було і задоволення, наче менш кайфовий секс був чимось інакшим, веселішим і ніжнішим за все те, що було в них до цього. Потім Джим пішов на кухню, зробив каву і приніс її на таці. Вони пили її мовчки, бо та сором’язливість, якої вони уникали вночі, прийшла зараз у штучному ранку кімнатних світлодіодів.

Наомі поставила пусту філіжанку і торкнулася шраму на його зламаному носі, що погано затягнувся.

– Огидно? – запитав Джим.

– Ні, ти був занадто ідеальним до цього. Шрам зробив тебе соліднішим.

Голден засміявся:

– Звучить так, немов ти описуєш якогось професора історії або товстуна.

Наомі посміхнулася і легенько, кінчиками пальців, торкнулася його грудей. Це не була спроба збудження, просто дослідження, яке приходить, коли вдоволена ситість виводить за дужки секс. Голден намагався згадати, коли востаннє холодна розсудливість після сексу була настільки комфортною. Скоріше за все, такого не було ніколи. Він планував провести залишок дня в Наґатиному ліжку та подумки перебирав список ресторанів, які роблять доставку, коли на нічному столику задзижчав його термінал.

– Холєра, – вилаявся він.

– Ти не мусиш відповідати, – сказала Наомі і повернулася до дослідження його живота.

– Ти звертала увагу останні пару місяців, еге ж? – запитав Джим. – Якщо це не хтось помилився номером, тоді це лайно типу – кінець Сонячної системи і ми маємо за п’ять хвилин евакуювати станцію.

Наомі поцілувала його ребра, лоскочучи. Це змусило його замислитись, скільки часу він зможе утримуватися від збудження.

– Це не смішно, – відповіла вона.

Голден зітхнув і узяв до рук термінал. На екрані запульсувало ім’я Фреда, і термінал задзвонив знову.

– Фред.

Наомі перестала його цілувати і сіла.

– Еге, тоді це можуть бути погані новини.

Голден натиснув на екран, щоб прийняти виклик:

– Фреде.

– Джиме, зайдіть до мене в офіс так швидко, як зможете. Це важливо.

– Добре. Буду за півгодини.

Він закінчив дзвінок і кинув термінал через кімнату на купу одягу перед ліжком.

– Я в душ, а потім піду послухаю, чого хоче Фред, – сказав Голден, вилазячи з-під простирадла.

– Можу я теж піти?

– Ти жартуєш? Я тепер тебе ніколи з очей не випущу.

– Не лякай мене, – відповіла старпом посміхаючись.

* * *

Першим неприємним сюрпризом стало те, що в кабінеті Джонсона сидів Міллер. Голден кивнув чоловікові, а потім звернувся до генерала:

– Ми вже тут. Що сталося?

Власник кабінету махнув їм, аби сідали, а коли гості влаштувалися, мовив:

– Ми обговорювали, що робити з Еросом.

Голден знизав плечима:

– Добре. До чого дійшли?

– Міллер вважає, що хтось забажає висадитись на станції, аби зібрати зразки протомолекули.

– Мені неважко уявити, що знайдеться хтось настільки недолугий, – кивнув Голден.

Джонсон підвівся і натиснув щось на столі. Екрани, що зазвичай показували зовні будівництво «Нову», перемкнулися на двомірну мапу сонячної системи, тонкі лінії різного кольору позначали позиції флотів.

Злий рій зелених точок оточив Марс. З цього Джим зробив висновок, що зелений колір позначає земні судна. Багато червоного та жовтого розташовано було в Поясі та біля зовнішніх планет. Червоний, напевно, означає Марс.

– Непогана схема, – похвалив капітан, – точна?

– Достатньо, – відповів Джонсон. Кількома натисками на столі він збільшив шмат Поясу. Грудка у формі картоплини з написом «ЕРОС» з’явилась посередині екрану. До неї з двох метрів тягнулися дві зелені крапки.

– Це земне наукове судно «Чарльз Лаєлл», прямує на повній тязі до Ероса. Йому акомпонує те, що ми вважаємо ескортним судном типу «Фантом».

– «Росінантів» родич з земного флоту, – прокоментував Джим.

– Ну, «Фантоми» – то стара модель, що ймовірно належить до другого ешелону, але він все ще на голову сильніший за будь-що, виставлене Поясом.

– Якраз той тип судна, що потрібен для супроводу науковців, – сказав Голден. – Як вони туди дісталися так швидко? І чому лише двоє?

Фред збільшив мапу так, аби знову стало видно всю Сонячну систему.

– Сліпа удача. «Лаєлл» повертався на Землю після картографування астероїдів поза Поясом, коли змінив курс на Ерос. Це близько, та й більше нікого поряд. Земля побачила шанс прихопити зразок, поки всі інші вирішують, що робити.

Голден глянув на Наомі, але з її обличчя нічого не можна було зрозуміти. Міллер дивився на нього як ентомолог, що обирає, куди встромити голку.

– Значить, вони в курсі? – запитав капітан. – Щодо «Протоґену» і Ероса?

– Ми вважаємо, що так, – відповів Джонсон.

– Ви бажаєте, аби ми їх