Читати книгу - "Зламані янголи"

— Непогано як на напівмертвого, Люку.

Він знизав плечима.

— Тетрамет. Маорійський чохол. У мене бувало і гірше спорядження.

Я виклав інтерфейсний пістолет на стіл, узяв парочку каркасів для шоломів і перекинув один Люкові.

— Робив це коли-небудь?

— Ні. Я не космонавт.

— Гаразд. Одягни це. Тримай опори, не забрудни лицьового щитка, — завдяки тетрамету я швидко зібрав підошви для чобіт і протигази. — Канал для впуску повітря проходить осюди, отак. Ємність закріплюється ремінцями на грудях.

— Нам не тре…

— Знаю, але так швидше. А ще це означає, що можна не підіймати лицьового щитка. Може, це врятує тобі життя. А тепер ставай на підошви, вони приклеяться. Мені треба ввімкнути цю штуку.

Душові системи були встановлені в стіні біля люка. Я ввімкнув один прилад, тоді кивнув Депре, наказуючи йти за собою, і попрямував у душовий відсік. Люк за нами крутнувся й зачинився, і я відчув, як у замкненому просторі розплився потужний сморід полісплаву, подібний до запаху розчинника. Лампи функціонального блока спалахнули в напівтемряві жовтогарячим; їхнє світло відбилося від десятків звивистих струменів полісплаву, що виходили з душових лійок і розливалися на похилій підлозі кабінки, як олія.

Я зайшов усередину.

Робити це вперше якось моторошно — наче тебе живцем закопують у грязюці. Полісплав осідає на тілі тонкою плівкою, що швидко товщає до слизької гущі. Він збирається на куполі перехресної сітки, що увінчує каркас шолома, а тоді падає й заливає голову, щипаючи горло та ніздрі, навіть якщо затамувати подих. Завдяки молекулярному відштовхуванню він не затримується на поверхні лицьового щитка, але решта шолома вкривається ним за двадцять секунд. Тіло аж до підошов чобіт він вкриває у півтора рази довше. Варто берегти відкриті рани та розідрану плоть: перш ніж засохнути, він щипається.

Б-б-б-б-б-б-блІН-Н-Н-Н-Н…

Він не пропускає ані повітря, ані води, є абсолютно герметичним і зупиняє високошвидкісні кулі, як броня лінкора. На певній відстані він навіть відбиває вогонь «Сонце-струма».

Я вийшов і намацав крізь полісплав систему керування протигазом. Натиснув на кнопку контролю вентиляції. У мене під щелепою зашипіло повітря, наповнюючи й надимаючи костюм. Я перекрив подачу повітря і натиснув на кнопку лицьового щитка. Щиток безшумно піднявся.

— Тепер ти. Не забудь затамувати подих.

Десь надворі ще кричав Суджіяді. Мене дряпонув тетра-мет. Я мало не висмикнув Депре з душу, вдарив по кнопці подачі повітря й подивився, як стрімко надувся його костюм.

— Ну, ось і все, — я скоротив подачу до стандартного рівня. — Не підіймай щитка. Якщо до тебе хтось звернеться, подай отакий сигнал. Ні, великий палець зігни отак. Це означає, що в костюма несправність. Можливо, це дасть тобі час для наближення. Почекай на мене три хвилини, а тоді йди. І тримайся подалі від корми.

Голова в шоломі кивнула. Обличчя Депре було не видно за тонованим лицьовим щитком. Я на мить завагався, а тоді плеснув його по плечу.

— Постарайся вижити, Люку.

Я знову опустив лицьовий щиток. Тоді дав волю тетра-мету, лівою рукою забрав інтерфейсний пістолет, коли проминав роздягальню, і на автоматі вийшов надвір, до криків.

На те, щоб обійти по широкій траєкторії ззаду поліс — плавну хатинку, а тоді — булькобуд з лазаретом, я витратив одну з трьох хвилин свого часу. Зайнявши позицію, я чітко побачив браму та вкрай нечисленну охорону, яку там залишив Каррера. Те саме, що й учора ввечері: п’ятеро дужих вартових, двоє в костюмах і один на ввімкненому жучку.

В одному костюмі, судячи з усього, згорбилася і схрестила ноги Кхуок. Що ж, вона ніколи не фанатіла від демонстрації роботи анатомізатора. Впізнати іншого вартового в костюмі я не зміг.

Технічна підтримка. Мобільна ультравібраційна гармата і ще зо дві одиниці автоматичної вогнепальної зброї — щоправда, тепер усі вони були повернуті не в той бік, пильнуючи темряву за брамою. Я видихнув і пішов уздовж пляжу.

Мене помітили за двадцять метрів: я не переховувався. Я весело помахав над головою інтерфейсним пістолетом, а вільною рукою показав сигнал несправності. Занила рвана дірка в моїй лівій долоні.

На відстані п’ятнадцяти метрів вони зрозуміли, що щось не так. Я побачив, як Кхуок напружилася, і розіграв останню свою карту. Підштовхнув угору лицьовий щиток і зачекав за дванадцять метрів, коли він підніметься. Коли вона мене побачила, на її обличчі відобразився шок, змішаний із задоволенням, спантеличенням і тривогою. Вона розігнулася і звелася на ноги.

— Лейтенанте!

Спершу я вистрілив у неї. Один раз, за відкритий лицьовий щиток. Плазмове ядро під час вибуху розірвало її шолом, а я тим часом побіг уперед.

…горло занило від роз’ятреної вовчої відданості…

Коли я дістався другого костюма, він уже заворушився; один стрибок у мобікостюмі й удар ногою в повітрі — і він врізався спиною в панцир жучка. Відскочив, потягнувся рукою, щоб закрити лицьовий щиток. Я перехопив руку, роздушив зап’ясток і вистрілив йому в роззявлений у крику рот.

Щось ударило мене у груди й перекинуло в пісок на спину. Я побачив, як до мене бреде постать без костюма, виставивши короткоствол. Інтерфейсний пістолет трохи підняв мою руку, і я збив його пострілом з ніг. Ну, хоч хтось скрикнув так, що міг би позмагатися з Суджіяді. Але час спливав. Я закрив лицьовий щиток і зігнув ноги. Мобікостюм знову швидко зіп’яв мене на них. По піску на тому місці, де я був, хльоснув постріл із «Сонцеструма». Я розвернувся і стрімко вистрілив. Стрілець із «Сонцеструма» крутнувся від ударної сили, а коли куля здетонувала, з його спини полетіли червоні лискучі кавалки хребта.

Останній поліз у бійку зі мною, піднявши й заблокувавши мою руку з пістолетом і наступивши мені на коліно. У бійці з людиною без броні це був добрий прийом, але він був неуважний. Край його стопи послизнувся на мобікостюмі, і вартовий заточився. Я крутнувся і вклав усю врівноважену силу, яку мені міг надати костюм, в удар ногою.

І зламав вартовому спину.

Щось лунко відскочило спереду від жучка. Я глянув уздовж пляжу і побачив, як від імпровізованого амфітеатру розходяться постаті, наставляючи зброю. Рефлекторно вистрілив, а тоді опанував свої мисленнєві процеси, зіпсуті метом, і осідлав жучка.

Його системи прокинулися вогниками та потоком даних на прикритих і важкоброньованих приладових дошках від удару по панелі запалювання. Я ввімкнув живлення, піднявся, розвернувшись на чверть повороту, щоб зустріти бійців Клину, вибрав озброєння, і…

…виття, виття, ВИТТЯ…

...коли ожили пускові установки, моє обличчя вишкірилося в якійсь широкій посмішці.

Під час вакуумних боїв від вибухівки небагато користі. Практично ніякої ударної