Читати книгу - "Єретики Дюни"

Ще ніхто зі слуг Пана Бене Тлейлакс не звертався так до нього. Який шок! Його обличчя перекосилося від гніву. З рота виривалися звуки гудіння, наче дзижчали розлючені комахи. Це, очевидно, був якийсь різновид мови. Лицепляси з Ваффового супроводу завмерли, як заморожені, але фальшивий Туек і оком не змигнув. Просто знову перевів увагу на своїх радників.

Вафф припинив гудіння. Бентега! Його лицепляс не вислухав команди: «До ноги!» Вафф кинувся до священників. Фальшивий Туек помітив це і знову скерував на Ваффа руку з наставленим пальцем. Палець тремтів.

— Я велів тобі не втручатися! Може, тобі вдасться мене позбутися, та не закаляєш мене тлейлаксанським брудом!

Цього вистачило. Вафф зупинився. Його з головою накрило розуміння того, що відбувалося. Зиркнув на Таразу, помітив, що вона теж усе розуміє — і її це явно розважає. Знайшов у ній нову мішень свого шалу.

— Ти знала!

— Здогадувалася.

— Ти… ти…

— Ви надто добре його змайстрували, — зауважила Тараза. — Це ваших рук справа.

Священники не звернули уваги на цей обмін фразами. Кричали на фальшивого Туека, наказуючи «клятому лицеплясові» стулити пельку та забратися геть.

Одраде пильно стежила за об’єктом цього нападу. Наскільки глибоким виявився відбиток? Він справді переконав себе, що є Туеком?

У раптовій тиші мімік гідно випростався і кинув своїм обвинувачам зневажливий погляд.

— Усі ви мене знаєте, — промовив він. — Усі знаєте роки моєї служби Розділеному Богу, що є Богом Єдиним. Відійду тепер до Нього, якщо ваша змова до цього призведе, та пам’ятайте таке: Він знає, що приховується у ваших серцях!

Усі до одного священники глянули на Ваффа. Ніхто з них на власні очі не бачив, як їхнього Преосвященника замінили лицеплясом. Їм не показали тіла. Усі докази цілковито зводилися до людських слів, а ці слова могли бути брехливими. Кілька осіб із запізненням подивилися на Одраде. Її голос був одним з тих, що їх переконали.

Вафф теж дивився на Одраде.

Вона посміхнулася і звернулася до Пана тлейлаксу:

— Нашим цілям відповідало б, щоб пост Преосвященника не перейшов зараз в інші руки.

Вафф негайно розгледів, яку це дає йому перевагу. Це вб’є клин між священниками та Бене Ґессерит. Так буде скинуто один із найнебезпечніших зашморгів, якими Бене Ґессерит тримали тлейлаксу.

— Це відповідає і моїм цілям, — сказав він.

Коли священники знову гнівно залементували, Тараза сприйняла це як сигнал для втручання.

— Хто з вас хоче зламати нашу угоду? — грізно спитала вона.

Туек відштовхнув двох своїх радників і пішов через усю кімнату до Матері Настоятельки. Зупинився всього за крок від неї.

— Яка гра тут ведеться? — спитав він.

— Ми підтримуємо вас проти тих, хто хотів би вас змістити, — сказала вона. — Бене Тлейлакс до нас приєдналися. Таким чином ми демонструємо, що теж маємо голос при виборі Преосвященника.

Кілька священничих голосів злилися в одному питанні:

— То він лицепляс чи ні?

Тараза доброзичливо глянула на чоловіка перед собою:

— А ти лицепляс?

— Звичайно, ні!

Тараза подивилася на Одраде. Та сказала:

— Схоже, сталася помилка.

Одраде поглядом розшукала між священниками Альбертуса і втупилася в нього.

— Шіано, — промовила вона, — що тепер має робити Церква Розділеного Бога?

Шіана, як її навчено, вийшла з-поміж своїх охоронниць і прорекла гордовитим тоном:

— Має й далі служити Богові!

— Схоже, справу, що призвела до нашої зустрічі, завершено, — підсумувала Тараза. — Ваше Преосвященство Туеку, якщо ви потребуєте охорони, то відділ наших гвардійців чекає в передпокої. Вони у вашому розпорядженні.

Їхньої уваги не уникло Туекове схвалення та розуміння. Він став креатурою Бене Ґессерит. Цілковито забув своє лицепляське походження.

Коли священники й Туек вийшли, Вафф кинув Таразі єдине слово, промовлене мовою ісламіяту:

— Поясни!

Тараза вийшла з-поміж своїх охоронниць, відокремилася від них, свідомо ставши вразливою. Це був обдуманий рух, який вони обговорювали в присутності Шіани. Тією ж мовою Тараза сказала:

— Ми послаблюємо хватку, якою тримаємо Бене Тлейлакс.

Вони чекали, доки Вафф обміркує її слова. Тараза нагадала собі, що вислів, яким тлейлаксу називають самі себе, перекладається так: «ті, кому неможливо дати ім’я». Часто таке саме означення стосувалося й богів.

Цей бог, вочевидь, не зробив іще висновків з події, свідком якої став, і не здогадався, що могло статися з його міміками між іксіанами та Рибомовками. Ваффа чекають подальші потрясіння. Хоча він і так здавався достатньо здивованим.

Вафф постав перед лицем численних питань без відповідей. Не був задоволений звітами, які отримував з Гамму. Вів тепер небезпечну подвійну гру. Чи Сестринство теж веде подібну гру? Але тлейлаксанських Загублених не можна було відштовх­нути без того, щоб стягти на свою голову атаку Всечесних Матрон. Сама Тараза застерігала перед цим. Чи старий башар на Гамму далі є силою, на яку варто зважати?

Він озвучив це питання. Тараза відповіла йому своїм:

— Як ви змінили нашого гхолу? Чого хотіли цим досягти?

Була певна, що вже знає це, але мусила вдавати нерозуміння.

Вафф хотів відповісти: «Смерті всіх Бене Ґессерит!» Вони були надто небезпечними. Та їхню вартість годі було переоцінити. Він поринув у похмуре мовчання, дивлячись на Превелебних Матерів із задумливим виразом, який робив його ельфійське личко ще більш дитячим.

«Вередлива дитина», — подумала Тараза. Тоді перестерегла себе, що недооцінювати Ваффа небезпечно. Яйце Бене Тлейлакс розбиваєш лише для того, щоб знайти там чергове яйце — і так до нескінченності! Усе раз у раз поверталося до підозр Одраде стосовно суперечки, що й досі могла призвести до кривавого насилля у цій кімнаті. Чи тлейлаксу справді виявили, чого вони навчилися від блудниць та інших Загублених? Чи гхола був лише потенційною зброєю тлейлаксу?

Тараза вирішила ще раз штрикнути й підштовхнути Ваффа, скориставшись підходом, названим її Радою як «Аналіз 9». Тією ж мовою ісламіяту сказала:

— Чи зганьбиш ти себе у країні Пророка? Ти не ділився з нами так щиро, як запевняв.

— Ми розповіли вам про сексуальну…

— Ви не все розповіли! — перебила його. — Через гхолу, і ми це знаємо.

Вона бачила його реакцію. Він був загнаною у глухий кут твариною. Такі тварини вкрай небезпечні. Колись вона бачила собаку — безпородного пса з підібганим хвостом, здичавілого потомка давніх домашніх улюбленців із планети Дан. Гурт хлопчаків загнав його в кут. Тварина кинулася на своїх кривдників, пробиваючи собі дорогу до свободи з цілковито несподіваною жорстокістю. Двоє хлопчаків зосталися каліками на все життя, лише один вийшов неушкодженим! Зараз Вафф скидався на цю тварину. Бачила, що його руки тягнуться до зброї, але тлейлаксу й бене-ґессеритки напрочуд старанно обшукали одні одних перед зустріччю. Була певна, що зброї він не мав. А все ж…

Вафф заговорив, напружено приховуючи невпевненість:

— Думаєш, я не розумію, що ви сподіваєтеся керувати нами!

— І це та гнилизна, яку принесли з собою люди з Розсіяння, — промовила вона. — Гнилизна серцевини.

Ваффова поведінка змінилася. Неможливо було проігнорувати глибші наслідки думок Бене Ґессерит. Невже вона сіяла незгоду?

— Пророк вклав дороговказ, що цокає у мозку кожної