read-books.club » Сучасна проза » Зима у горах 📚 - Українською

Читати книгу - "Зима у горах"

122
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Зима у горах" автора Джон Вейн. Жанр книги: Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 113 114 115 ... 156
Перейти на сторінку:
Герете, нам. Всі ми тут зв’язані однією мотузкою.— Айво взяв свою порожню склянку, подивився на неї й поставив назад.— Той шмаркач казав, що їхній піратський автобус вийде на лінію завтра вранці й що так буде щодня. Що Герет не сяде за кермо ще з місяць, а доти вони покінчать з цим ділом раз і назавжди, викреслять його з своїх бухгалтерських книг, як він без кінця торочив.

Роджеру навіть здалося, ніби він чує голос того білявого хлопця, низький і м’який голос, що раз у раз проказує із зневажливою інтонацією: «Викреслимо з бухгалтерських книг, викреслимо з бухгалтерських книг».

—     Ну, це ми ще побачимо,— сказав він.

—     Так, справді, ми ще побачимо,— підхопив Айво.— А зараз послухайте, що ми хочемо зробити. Для того, хто поведе їхній автобус, ми приготували сюрприз на дві дії. Так я кажу?

—     Маленький розрив серця на дві дії,— захоплено відгукнувся Гіто й щосили вдарив кулаком по бильцю старого крісла.

—     Дія перша,— сказав Айво, посміхаючись і уважно дивлячись на своїх слухачів.— Ми збираємось проїхатись в їхньому автобусі і з їхнім водієм.

—     Проїхатись в їхньому автобусі і з їхнім водієм? — вихопилося у Роджера.

—     Еге ж, під виглядом пасажирів,— посміхнувся Айво.

—     Але ж той водій ніколи не зупинить для вас автобус. Як тільки він побачить, що ви його чекаєте, він так...

—     Ось тут нам і потрібна невеличка допомога,— сказав Айво. Він раптом з підкресленою театральністю зосередив усю свою увагу на Дженні.— Міс... Пробачте, я не зовсім розчув ваше ім’я. Міс...

—     Дженні,— підказала вона, розуміючи, що їй готується випробування, і в Роджера, який спостерігав за ними, не виникло найменшого сумніву в тому, що войовничість північних предків Дженні озветься в ній і змусить прийняти цей виклик.

—     Дженні,— повторив Айво. Голос його полагіднішав, став майже ніжним, а проте в ньому вчувалось приховане, ледь вловиме глузування.— Усім нам неабияк пощастило, що Роджер сьогодні привів вас сюди. Я сказав би навіть більше. Не просто пощастило. Це майже як... як дарунок долі...

Його очі чіпко тримали погляд Дженні. Роджер аж нахилився вперед, щоб краще бачити. Техніка поводження Айво з жінками була варта якнайпильнішого вивчення.

—     Долі? — холодно перепитала Дженні.

—     Так, бо ваш прихід розв’язує одну нашу невідкладну проблему,— сказав Айво. — Найголовніше ж зараз у тому, щоб вмовити вас встати о восьмій ранку.

—     Якщо це дуже потрібно,— сказала вона.

—     Ще й як. Але ми не хочемо просити про неможливе. Чи далеко звідси ви будете завтра вранці о восьмій годині?

—     Я буду в Роджера,— відповіла Дженні.

Кажучи це, вона спокійно, навіть незворушно зустріла погляд Айво. Роджер мало не заплескав у долоні. Вона загнала Айво в глухий кут, позбавила його можливості робити приховані натяки на її адресу, бо просто поклала свої карти на стіл і змусила свого супротивника грати відкрито.

Айво був надто розумний, щоб не втямити цього, і його наступний хід виявився по-солдатському відвертим:

—     Гаразд. Тоді я заїду за вами на ваговозі десь хвилин за десять до восьмої. І за вами також, Роджере.

Роджер мовчки кивнув головою.

—     Сподіваюсь, ви доти прокинетесь,— не втримався Айво.

—     Я прокинусь, Айво. За три місяці я навчився прокидатися рано. Чи ви гадаєте, що завтра я засплю?

Айво з гідністю прийняв відкоша. Він спочатку не довіряв Роджеру, навіть застерігав проти нього, тож тепер Роджер мав право на цей єдиний, але дошкульний випад.

—     Ні, не гадаю. А задум такий. Перед восьмою ми забираємо вас у машину, завчасу спускаємось униз, щоб не зустрітися з цим вилупком,— вибачайте, місіс Джонс,— з цим бандюгою,— коли він їхатиме нагору, займаємо зручну позицію приблизно на першій третині шляху до другої автобусної зупинки.

Він замовк, і в тиші, що запала, Дженні спитала:

—     Я чекаю, щоб ви мені пояснили, чому для вас моя поява тут — дарунок долі.

—     Я саме підійшов до цього,— відповів Айво,— Коли я сказав «автобусної зупинки», то, зрозуміла річ, мова йшла про місце, де збираються пасажири. На таких сільських маршрутах, як наш, не існує певних зупинок. А місцина, яку ми маємо на увазі,— маленьке роздоріжжя. Там до головного шосе підбігає вуличка і на ній п’ять чи шість будинків. Шосе в улоговині, схили обабіч високі. Там можна добре сховатися. Тим із нас, чия поява, на мою думку, налякає шофера, якщо він із місцевих і знає тутешніх жителів.

—     Розумію. Отже, я стою попереду й роблю знак водієві, щоб узяв мене, а коли автобус зупиниться...

—     А коли він зупиниться,— сказав Айво, задоволено всміхаючись своїм думкам,— ми всі вискакуємо й сідаємо в автобус разом з вами. Я, Герет, Роджер. Ми нічого не робимо, кажемо, куди нам їхати, платимо за проїзд, якщо шофер цього вимагатиме. А його все одно вже поймає страх, та вдіяти він нічого не може.

—     Ви, я і Герет,— сказав Роджер.— А Гіто? Він де буде?

—     Де буде Гіто,— відповів Айво, — це вже заключна, друга дія нашого маленького сюрпризу для водія автобуса. Мабуть, буде краще, якщо я вам більше нічого не казатиму.

—     А чому так буде краще? — навпростець спитала Дженні.

—     Та тому,— незворушно відповів Айво,— що сюрпризи найприємніші тоді, коли це справжні сюрпризи. А ви з Роджером, якщо на восьму годину встигнете встати, одягнутись і попоїсти, заслуговуєте на приємний сюрприз.

Роджер був згоден залишити останнє слово за Айво, дати йому можливість узгодити всі їхні дії. Адже Айво вклав у цей свій задум так багато душевних сил, тоді як він, Роджер, думав про зовсім інше.

—     Гаразд,—сказав він,—якщо треба братись до діла рано-вранці, то час

1 ... 113 114 115 ... 156
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Зима у горах», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Зима у горах"