Читати книгу - "Гірка правда"

За тими, що втікали, стріляли, на конях доганяли і вбивали... 30.08.1943 р. в селі Гнойно староста призначив 8 поляків на вивезення в Німеччину, їх українські партизани-бандерівці взяли в ліс Кобильно, де раніше були совєтські табори, і повкидали живими в колодязь, до якого після цього вкинули гранату;

- Ч.Б. зі США: В Підліссі, так називалося село, бандерівці замордували четверо з родини мельника Пєтрушевського, причому 17-літню Адольфіну тягнули по каменистій сільській дорозі, аж сконала;

- Е.Б. з Польщі: Після вбивства Козубських у Білозірці коло Кременця, бандерівці пішли на хутір до Пузіховських. Сімнадцятилітня Регіна вискочила крізь вікно, бандити стрілили до невістки, вбиваючи трьохлітнього сина, якого вона держала на руках. Потім підпалили хату і пішли;

- А.Л. з Польщі: 30.08.1943 р. УПА заатакувала такі села й вбила в них:

1. Кути - 138 осіб, у тому 63 дитини,

2. Янковиці - 79 осіб, у тому 18 дітей,

3. Острувка - 439 осіб, у тому 141 дитину,

4. Воля Островецька - 529 осіб, у тому 220 дітей,

5. Колонія Чмиків - 240 осіб, у тому 50 дітей.

- М.Б. зі США: Стріляли, різали ножами, палили;

- Т.М. з Польщі: Сташка повісили, а перед тим спалили йому на голові волосся;

- М.П. зі США: Оточили село, підпалили й мордували втікаючих;

- Ф.К. з Великобританії: Вбивали ножами, вилами i сокирами;

- Ю.В. з Великобританії: Забрали її з дочкою на збірний пункт коло церкви. Там уже стояло коло 15 осіб - жінки й діти. Сотник Головачук з братом почали в'язати їм колючим дротом руки й ноги. Сестра почала вголос молитися, сотник Головачук почав бити її по лиці й копати ногами.

- Ф.Б. з Канади: На наше подвір'я прийшли бандерівці, схопили нашого батька й сокирою відрубали йому голову, нашу сестру прокололи кілком. Мати, бачивши це, вмерла від розриву серця;

- Ю.В. з Великобританії: Моя братова була українкою, і за те, що вона вийшла заміж за поляка, її 18 бандерівців ґвалтувало. З цього шоку вона вже ніколи не вилікувалась, брат до неї не мав жалю, а все-таки вона втопилася в Дністрі;

- В.Ч. з Канади: В селі Бушковиці вісім польських родин загнали до стодоли, там їх усіх сокирами повбивали й підпалили стодолу;

- Ю.Х. з Польщі: В березні 1944 р. на наше село Гута Шкляна, гміна Лопатин, напали бандерівці, серед них був один на прізвище Дідух з села Оглядів. Вбили п'ять осіб. Стріляли, добивали поранених, Ю. Хоростецького сокирою розрубали навпіл. Зґвалтували малолітню;

- Т.Р. з Польщі: Село Осьмиговичі, 11.07.1943 p., під час служби Божої напали бандерівці, повбивали вірних, за тиждень після цього напали на наше село... Малих дітей повкидали до колодязя, а більших зачинили в підвал і завалили його. Один бандерівець, тримаючи немовля за ніжки, вдарив його головою об стіну, мати того немовляти верещала, аж пробили її багнетом.

Окремим, вельми важливим розділом в історії доказів масового винищування поляків, вчиненого ОУН-УПА на Волині, є книжка Юзефа Туровського і В. Сємашко "Злочини українських націоналістів, скоєні на польському населенні Волині 1939-1945". [364] Названа книжка відзначається об'єктивністю, вона не просякнута ненавистю, хоч описує мученицьку смерть тисяч поляків. Цю книжку не повинні читати люди зі слабкими нервами. Вона на 166 сторінках дрібного друку подає перелік і описує методи масових мордів, вчинених на чоловіках, жінках, дітях. Ось тільки деякі винятки з цієї книжки:

- 16 липня 1942р. Клевань, осідок гміни, пов. Рівне. Українські націоналісти влаштували провокацію порозліплювали в польській мові протинімецьку відозву. Внаслідок цього в наступних днях німці розстріляли кількадесят поляків (стор. 17);

- 13 листопада 1942 p., Обірки, польське село, гміна Колки, пов. Луцьк. Українська поліція з Колків і Цумані під командою націоналіста Сачковського, кол. вчителя, вчинила масовий морд на польському населенні села за співпрацю з радянськими партизанами. Жінок, дітей і стариків зігнали до однієї стодоли, там їх повбивали, а потім спалили. 17 чоловік вивезли до Цумані й там їх розстріляли (стор. 18);

- Листопад 1942, околиця села Бирка, гм. Степань, пов. Костопіль. Українські націоналісти замордували Яна Зелінського, поклавши його зв язаного у вогнище (стор. 18);

- 9 лютого 1943 р. польське село Парослє, гм. Антонівка, пов. Сарни. Банда українських націоналістів, прикидаючись радянськими партизанами, ввела в оману жителів села, котрі протягом дня вгощали банду. Ввечері бандити обставили всі будинки і помордували в них польське населення. Тоді вбили 173 особи. Врятувалося тільки 2 чоловіки, котрі були завалені трупами, і 6-літній хлопчик, котрий прикинувся вбитим. Пізніший огляд помордованих показав виняткову жорстокість катів. Немовлята були поприбивані до столів кухонними ножами, з кількох чоловіків здирали шкіру, жінок ґвалтували, в деяких були пообрізувані груди, в багатьох були пообрізувані вуха, носи, виколоті очі, відрізані голови. Після різанини злочинці влаштували пиятику в місцевого солтиса. Після відходу катів серед порозкиданих пляшок по самогоні й решток їжі, знайдено 12-місячне немовля, прибите багнетом до столу, а в його вустах був увіткнений недоїдений кусок квашеного огірка (стор. 22);

- 11 березня 1943 р. українське село Литогоща, гм. Велицьк, пов. Ковель. Українські націоналісти замордували викраденого з Велицька поляка, вчителя, а заодно кілька українських родин, які спротивлялися винищуванню поляків (стор. 26);

- 23 березня 1943 p., село Радовичі, гм. Туриськ, пов. Ковель. Банда українських націоналістів, переодягнена в німецькі мундири, домагаючись видачі зброї, замордувала