Читати книгу - "Метелик"

і сам. Одне тільки незручно: о п’ятій ранку мені доводиться заходити в болото й шукати Брута — він ховається там, бо не любить працювати. В його ніздрі вставлене залізне кільце, до якого прикріплено ланцюг завдовжки з півметра. Коли я натрапляю, на Брута, він сахається від мене, пірнає під воду і виринає трохи віддалік. Іноді я броджу цілу годину, поки зловлю його в тій бридкій стоячій воді, де повно всілякої погані. Я розгнівано кричу: «Негіднику! Бовдуре! Ти вийдеш із цієї калюжі чи ні?» Але Брут слухається тільки тоді, коли я схоплю його за ланцюг. На мої крики він не зважає. Та, вийшовши нарешті з калюжі, він уже мій друг.

Я маю два бідони від смальцю, наповнені прісною водою. Починаю з того, що старанно обполіскую з себе брудну болотяну воду. Потім намилююсь і знов умиваюсь. У мене щоразу лишається півбідона. води, і я мию Брута. Буйвіл задоволено треться головою об мої руки й сам заходить між голоблі воза. Ніколи я не штурхаю його під бік палицею, як це робив мартініканець. Брут вдячний мені за це й ходить зі мною швидше, ніж ходив з мартініканцем.

Щодня нас супроводжує невелика гарна буйволиця — Брутова подруга. Я не проганяю її, як це робив мартікіканець, даю їм удвох поніжитись. Брут вдячний мені за це і тягне під гору три тонни води, як чорт. Складається враження, ніби він прагне надолужити час, який згаяв, бавлячись із Маргерітою — так називають буйволицю.

Учора, під час переклички о сьомій годині, стався невеличкий скандал через Маргеріту. Якось пішли були чутки, що один мартініканець вилазить на мур і кохається з буйволицею. Схоплений наглядачем на гарячому, він відсидів тридцять діб у карцері. Офіційний мотив: парування з твариною. А вчора під час переклички Маргєріта прибігла в табір, пройшла перед шістьма десятками каторжан і, зупинившись перед мартініканцем, стала до нього задом. Усі зареготали, а негр посірів від зніяковіння.

Я повинен робити три ходки на день. Найбільше часу йде на те, щоб набрати в бочку води. Але ті двоє, що допомагають мені внизу, працюють швидко. О дев’ятій я випрягаю Брута й вирушаю на риболовлю.

Я знайшов один спосіб за допомогою Маргеріти витягувати з калюжі Брута. Коли я лоскочу її у вусі, вона видає звук, чимось схожий на іржання розпаленої кобили. Тоді Брут сам виходить з калюжі. Хоч мені вже не треба купатися, я й далі мию його ще краще, ніж раніше. Чистий і не відгонячи неприємним запахом болота, де він проводить ночі, Брут ще дужче подобається Маргеріті.

На півдорозі від моря є трохи пологіше місце, де Брут має звичку хвилин п’ять перепочити. Щоб зробити йому полегкість, я підкладаю під колесо каменюку, яку приніс сюди сам. Але сьогодні вранці нас чекає тут, сховавшись за низенькі кокосові пальми, інший буйвіл, Дантон, — такий самий великий, як і Брут. Дантон виходить з-за Дерев і кидається на Брута. Той відступає вбік, і Дантон налітає на воза. Один його ріг проштрикує бочку. Дантон марно силкується вивільнити ріг, а я тим часом випрягаю Брута. Тоді Брут відходить метрів за тридцять, розбігається і мчить на Дантона. Наляканий Дантон нарешті вивільняється, залишивши в бочці шматок рога, й відскакує вбік. Брут не встигає зупинитись і перекидає воза.

Тоді я стаю очевидцем дивовижного видовиська. Брут і Дантон торкаються один одного рогами, вони не штовхаються, лише труться великими рогами. Здається, ніби вони перемовляються, проте вони не мукають, тільки сопуть. Потім буйволиця повільно підіймається по схилу, а слідом за нею ступають самці, які час від часу зупиняються й знову труться рогами. Коли вони затримуються надто довго, Маргеріта млосно стогне й рушає далі на плоскогір’я. Два мастодонти, знову ж таки пліч-о-пліч, рушають за Маргерітою. Після трьох таких зупинок ми сходимо на плоскогір’я. Ми вибираємося нагору якраз біля маяка, де простягається гола площа завдовжки з триста метрів. У кінці площі табір каторжан, праворуч і ліворуч будинки лікарень: одна для засланців, друга для військових.

Дантон і Брут і далі ступають позаду метрів за двадцять від Маргеріти. Маргеріта ж спокійно виходить на середину площі й зупиняється. Обидва недруги порівнюються з нею. Вона час від часу видає протяжний сумовитий звук. Буйволи знову торкаються один одного рогами, але цього разу в мене таке враження, що вони розмовляють між собою, бо з їхнього сопіння проступають звуки, які, певне, щось означають.

Після цієї розмови один із них повільно відходить ліворуч, а другий праворуч. Вони зупиняються на самих краях площі. Отже, їх розділяють якихось триста метрів. Маргеріта чекає в центрі. Я все зрозумів: це відбувається зі згоди обох сторін поєдинок за право володіти буйволицею. Втім, молода буйволиця згодна з цим, вона пишається, що два самці збираються битися за неї. Мабуть, не варто вам казати, що на своєму стоп’ятдесятиметровому маршруті кожен з них набагато збільшив свої дві тисячі кілограмів завдяки тій швидкості, яку вони розвинули. Удар цих двох голів такий страшний, що обидва буйволи понад п’ять хвилин перебувають у нокауті. У кожного підгинаються ноги. Швидше приходить до тями Брут, який біжить чвалом на своє вихідне місце… Поєдинок тривав дві години. Наглядачі хотіли застрелити Брута, але я не дав їм цього зробити, і під час чергового удару Дантон зламав собі рога, якого він пошкодив об бочку. Він утік, переслідуваний Брутом. Це переслідування тривало до наступного дня. Скрізь, у садку, на кладовищі й у пральні, де буйволи побували, вони все знищили.

І тільки наступного ранку, після ночі постійних поєдинків, десь о сьомій годині, Брут зумів притиснути Дантона до муру пекарні, що стоїть на березі моря, і там устромив йому в черево свій ріг. Щоб докінчити його, Брут тричі обернувся довкола себе, повертаючи ріг у череві Дантона, який, спливаючи кров’ю, переможений упав на землю.

Ця битва двох велетів так виснажила Брута, що мені довелося допомагати йому вивільнити свій ріг. Ї він немічно пошкандибав понад морем, а поряд з ним пішла Мар— ґеріта, гордо задерши вгору свою шуту голову.

Я не був присутній на їхній шлюбній ночі, бо наглядач, який відповідає за буйволів, звинуватив мене в тому, що я випряг Брута, і звільнив з погоничів.

Я йду до коменданта поговорити про Брута.

— Що сталося, Метелику? А, ви щодо Брута… Його доведеться вбити, він надто небезпечний. Порішив уже трьох чудових буйволів!

— Я дуже прошу вас урятувати Брута. Наглядач, який відповідає за буйволів, нічого не