Читати книгу - "Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин), Степан Ріпецький"

О.Удовиченко пише в своїй праці так: «В середині березня Українська Армія переходить в рішучий наступ та після жорстоких боїв розбиває фронт Червоної Армії. Особливо запеклі бої були за оволодіння Бердичева, який кілька разів переходив з рук до рук. Головний тягар боїв в цьому напрямі героїчно виніс на своїх плечах Корпус Січових Стрільців…»

Після невдатної операції під Бердичевом переходить Корпус СС в дефензиву. Переважаючі Сили ворога займають Проскурів, а частини Армії УНР відходять на Збруч. Січові Стрільці після оборонних боїв за м. Полонне, відступають в район Шепетівки та впродовж майже одного місяця ведуть завзяту оборону цього важливого вузла. Шепетівка стає центром протибольшевицького фронту.

В боях 12, 13 і в наступних днях квітня – 1-ий і 3-ій полки піх. розбивають в протинаступі ворожі сили. На бік Січових Стрільців переходить Миргородський курінь 14-го совітського полку, який став зав'язком 6-го полку пїх. СС. Частини 3-го полку пїх. здобувають большевицький бронепотяг «Товарищ Ворошилов». Зусилля ворога за всяку ціну захопити Шепетівку натрапили на героїчний опір Січових Стрільців. Станція і місто стояли цілими днями під обстрілом тяжких гармат. Корпус СС, не маючи потрібних резерв та диспонуючи тільки виснаженими і перетомленими людьми, стримував зручними маневрами сильний ворожий натиск. Дуже активну участь в тих боях брали чотири бронепотяги СС-ів. Тими боями керував добрий знавець воєнної тактики – полк. М.Безручко.

Про бої Січових Стрільців під Шепетівкою та їх значення – він так написав: «Оборона Шепетівки була проведена по мистецьки… Але вона виснажила Корпус СС. Понесені були колосальні жертви, згинули найліпші люди, і тій організації, що намічалась, завдано сильний удар. Корпус СС Шепетівки не втримав, але героїчна її оборона лишилася назавжди дорогою сторінкою в серці кожного Січового Стрільця, й спомини про бої тих днів завше будитимуть у Стрільцях гордість і силу».[236]

В перших днях травня продовжалися завзяті наступи і протинаступи під Шепетівкою аж до моменту, коли її стратегічне значення зменшилося і Корпус СС відійшов на нові позиції. В тому ж часі вернулись назад до Корпусу СС 2-ий і 4-ий полки піх., сильно ослаблені боями під Мозирем і Сарнами.

В часі гарячої оборони Шепетівки, 27 квітня, припав Січовим Стрільцям неприємний обов'язок ліквідації бунту отамана Оскілка на Волині, який від якогось часу підготовляв державний переворот проти Директорії УНР. Він ще давніше боявся, що по закінченні реорганізації Корпусу СС, Головний Отаман С.Петлюра за допомогою Січових Стрільців усуне його з посади командуючого Північною Групою. Тому проголосив себе головним отаманом українського війська. В цілі ліквідації авантюри Оскілка, Корпус СС вислав один бронепотяг та сотню польової варти. Одночасно Січові Стрільці охороняли тоді Головного Отамана, Директорію і Штаб Дієвої Армії, що находилися в той час в Здолбунові.[237]

Тяжкі змагання на Волині і Поділлі

Після відступу з Шепетівки, сильно ослаблений Корпус СС продовжав завзяті бої, із наступаючими вперто на захід переважаючими силами ворога. 20 травня заатакували большевики несподівано Крем'янець, де стояв Кіш та воєнний шпиталь СС. Большевики зайняли місто та вбили багато ранених і хворих ССтрільців, що там находилися. В два дні після цього, частини СС розгромили большевиків та відбили Крем'янець.

Большевики далі натискали на захід. Одночасно поляки повели офензиву проти українських військ. Існування української армії було загрожене. В тій критичній ситуації Командування Корпусу СС, щоб рятувати військове майно Армії УНР, дало наказ перейти до наступу на цілому фронті корпусу. В незвичайно удачнім наступі Січові Стрільці 23 травня розбили большевиків, які в поспішнім відвороті евакуювалй Шепетівку. Але, на жаль, наступ треба було припинити внаслідок цілковитого розвалу Північної Групи, якої частини перейшли на бік ворога. Внасдідок безустанного тиску большевиків, СС були змушені відійти на старі позиції в район Крем'янця.

При кінці травня вся Армія УНР переходить у загальний наступ. Січові Стрільці мали завдання охороняти ліве крило груп, які наступали на Проскурів і Жмеринку. Виконуючи це завдання, Січові Стрільці стримували впродовж місяця червня головні наступи большевиків, які бажали в той спосіб спаралізувати акцію українських військ. В тім часі звели Січові Стрільці ряд більших і менших боїв під Салихами, Пузирками, Чорним Островом, Зозулинцями і над р. Случ. Один з тяжчих боїв мали Січові Стрільці під Базалією. Ген. М.Безручко змальовує цей бій так: «24 червня ворог ставить жорстокий опір атакам 1-го полку СС на Базалію… Командир 1-го полку, полк. Іван Рогульський кидається особисто з кінною розвідкою свого полку в атаку і цим урятовує положення. Під ним ранено двічі коня, кілька розвідчиків забито, але цей приклад начальника порива є до атаки весь полк, який із шаленою скорістю атакує ворога під страшним вогнем, збиває його з позиції і на ворожих плечах вискакує за м. Базалію, опановуючи горби на північ від містечка…»

В тому ж часі розгорнувся в різних околицях України сильний повстанчий рух проти большевиків. В районі Теофіполя нав'язали Січові Стрільці контакт з повстанцями, та спільно переслідували ворога.

Також під Чорним Островом відбувся 2 липня великий бій СС з большевиками. На відтинку десяти верстов брали участь в бою всі стрілецькі полки. По обох боках стріляло 40 гармат і 150 скорострілів. Завзятий бій тривав чотири години, але внаслідок глибокого окруження СС мусіли відступити.

10-го липня переформовано Корпус СС у дві дивізії, 10-ту і 11-ту, по три полки піхоти, та з відповідною кількістю гармат. Дотеперішній Корпус СС перемінено на: «Групу Січових Стрільців».

20-го липня обі дивізії СС рішучим протинаступом розбили під Фрамполем большевицьку т. зв. Богунівську бригаду, а в три дні пізніше, знаменито обдуманою Штабом Групи операцією, розгромили цілковито під Карабчиєвом Таращанську бригаду, одну з найсильніших ворожих частин. До рук Січових Стрільців попало 518 полонених, 28 кулеметів, 3 гармати, 40 возів обозу з кіньми та багато військового майна. В цьому бою відзначився особливо кінний дивізіон СС під командою сот. Ф.Бориса, який в останніх двох місяцях показався одною з найкращих частин Групи СС. Ген. М.Безручко, описуючи в своїй праці бойові операції Групи СС від хвилі наступу на Бердичів, згадує кількадесят разів про