Читати книгу - "Гробниця"

— Усе гаразд, не переймайся, — сказала Мередіт і подумала, наскільки ж схожими в деяких рисах були Хол і його дядько: обидва швидко закипали; проте відразу ж їй стало соромно, бо вона знала, що Холові таке порівняння навряд чи сподобалось би.

— Я розумію, що ти не маєш підстав сприймати все, що я оповідаю, за чисту монету, та я просто не вірю офіційній версії подій. Я не кажу, що мій татко являю собою людину бездоганну — якщо чесно, то між нами було мало спільного. Він був тихий, трохи відлюдькуватий, не з тих, хто схильний здіймати бучу, але він просто не міг отак випити й сісти за кермо. Навіть у Франції. Жодним чином не міг.

— Тут легко помилитися, Холе, — лагідно сказала Мередіт. — 3 нами всіма таке траплялось, — додала вона, хоча сама ніколи не сідала за кермо напідпитку. — Ну, взяв і випив зайве. І йому не пощастило.

— «Кажу тобі, хто завгодно, але не татко, — наполягав Хол. — Він інколи міг випити, але до фанатизму суворо дотримувався правила: ніколи не сідати п’яним за кермо. Навіть після однієї склянки. — Хол згорьовано опустив плечі. — Мою матір убив п’яний водій, — тихо сказав він. — По дорозі до школи в селі, де ми жили. Вона йшла, щоб забрати мене після уроків, і було пів на третю. А якийсь ідіот на БМВ якраз мчав додому з бару, де він нажлуктився шампанського.

Тепер до Мередіт дійшло, чому Хол не міг спокійно прийняти такий висновок слідства. Проте бажання — це одне, а дійсність — зовсім інше. З нею теж так траплялось. Якби бажання здійснювались автоматично, то її справжня мати одужала б. І ніколи б не було сцен та бійок.

Хол підняв очі й уставився на Мередіт.

— Татко ніколи не сів би за кермо п’яним.

Мередіт обережно посміхнулася.

— Але ж якщо токсикологічний тест показав наявність алкоголю в крові… — Її питання зависло в повітрі. — А що в поліції сказали, коли ти порушив це питання?

Хол знизав плечима.

— Вони напевно думали, що я був надто задовбаний морально після такого інциденту, щоб чітко мислити.

— Гаразд. Підійдімо до цього з іншого боку. А чи міг тест бути хибним?

— Поліція каже, що ні.

— А вони більше нічого не знайшли?

— Наприклад?

— Ну, якихось наркотиків у крові?

Хол похитав головою.

— Мабуть, не вважали за потрібне здійснювати ще й таку перевірку.

Мередіт замислилась.

— А може, він перевищив швидкість? І просто не впорався з керуванням на повороті?

— Тоді ми знову повертаємось до відсутності слідів гальмування на дорозі та до наявності алкоголю в крові.

Мередіт пришпилила його поглядом до крісла.

— Тоді що, Холе? Що ти хочеш довести?

— Що або аналіз був липовий, або хтось підсипав йому щось у напій.

Вираз обличчя видав Мередіт.

— Ти мені не віриш, — сказав він.

— Я такого не говорила, — похапцем відповіла Мередіт. — Утім, подумай лишень, Холе. Навіть якби це дійсно було так, то хто б це зробив? Кому б це було потрібно й чому?

Хол витріщився на неї й дивився так довго, що Мередіт уторопала, куди він хилить.

— Твій дядько?

Він кивнув.

— Не інакше, як він.

— Ти це серйозно? — здивувалася вона. — Ну, я розумію, між вами є розбіжності, але… хіба ж можна звинувачувати…

— Знаю, це звучить сміховинно, але подумай, Мередіт, хто ще міг це зробити?

Мередіт похитала головою.

— Ти висловлював це звинувачення в поліції?

— Не те щоб відверто, але я й справді вимагав, щоб матеріали справи передали до військової жандармерії.

— А що це означає?

— Військова жандармерія розслідує злочини. Наразі цей інцидент кваліфікується як дорожня пригода. Проте якщо я знайду якийсь доказ про причетність до нього Джуліана, то вони змушені будуть перекваліфікувати справу. — Хол глянув на неї. — Якщо я поговорю з доктором О’Доннел, то вона, можливо, відкриється мені.

Мередіт відкинулась на спинку. Ця версія виглядала просто божевільною. Вона бачила, що Хол накрутив себе й вірить у неї на всі сто відсотків. Жінка дійсно співчувала йому, проте вважала, що хлопець помиляється. Йому конче треба когось звинуватити, спрямувати на когось свій гнів та біль утрати. А зі свого власного досвіду вона знала, що хоч би якою жахливою виявилась правда, а незнання є ще гіршим. Воно не дає змоги залишити минуле позаду й рухатися вперед.

— Мередіт!

Вона збагнула, що Хол пронизує її своїм прискіпливим поглядом.

— Вибач, — сказала вона. — Просто задумалась.

— Ти зможеш бути тут, коли завтра приїде О’Доннел?

Мередіт завагалась.

— Я дуже хотів би, щоб і ти прийшла.

— Може, — зрештою мовила вона. І, помовчавши, додала: — Неодмінно прийду.

Хол полегшено зітхнув.

— Дякую.

Прийшов офіціант, і їхній настрій негайно змінився, став менш напруженим, їхня зустріч стала більше схожою на побачення. Вони обоє замовили біфштекс, а на додачу — пляшку місцевого червоного вина. Якийсь час вони ніяково мовчали, стиха позирали одне на одного, не знаючи, з чого почати розмову.

Тишу порушив Хол.

— Ну, гаразд. Досить про мої проблеми. А тепер ти розкажи мені, чому ти насправді сюди приїхала?

Мередіт завмерла.

— Перепрошую?

— Ясно, що не через Дебюссі. Чи принаймні не лише через нього.

— А чому тобі так здається? — Її запитання вийшло різкішим, аніж вона сподівалася.

Хол густо почервонів.

— Ну, по-перше, те, чим ти цікавилася сьогодні, навряд чи має стосунок до Ліллі Дебюссі. Здається, що тебе дужче цікавить історія цього краю, сам Рен-ле-Бен, його мешканці. — Він іронічно посміхнувся. — А ще я помітив, що фото, яке висіло над фортепіано, кудись ізникло. Хтось його запозичив.

— Ти гадаєш, що то я його взяла?

— Ти придивлялась до нього сьогодні вранці, тож… — Хол винувато усміхнувся. — Ну, і мій дядько… Не знаю, можливо, я й помиляюсь, але мені здалося, що ти його перевіряєш… Відразу видно, що ви одне одному явно не симпатизуєте.

Хол знітився й замовк.

— Тож ти гадаєш, що я приїхала перевіряти твого дядька? Ти, напевне, жартуєш?

— Ну, може, й жартую. Можливо. — Він знизав плечима.

— А взагалі хтозна.

— Я не збирався тебе скривдити…

Мередіт підняла руку.

— Стривай, розберімося, чи я правильно тебе зрозуміла. Через те, що ти не віриш, що нещасний випадок із твоїм батьком був дійсно нещасним випадком, і через те, що вважаєш, нібито результати аналізів липові або хтось підсипав щось твоєму батькові, і його авто злетіло з дороги…