Читати книгу - "Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді"

картки? Чекову книжку? Авжеж, платив виключно готівкою… Мені теж. Як щодо номера його автівки? Чудово! Якщо вдасться його записати, це дуже допомогло б. А як ви з ним познайомилися? Він орендував будинок через вулицю від вашого літнього будиночка на Лонґ-Айленді та якось підвіз вас на своєму новенькому «ягуарі»? О, я знаю, чиїм коштом було придбано цю автівку. Так-так, дістаньте її номер — зробіть усе можливе. Чи принаймні назву дилерської мережі, якщо на автівці лишилася наклейка. Гадаю, що в нас є всі шанси його впіймати! Авжеж, я згоден із вами: варто звернутися до приватного детектива або адвоката-криміналіста. Усі, до кого я звертався, запевняли мене, що цей мерзотник — справжній ас. Атож, нам знадобиться професійна допомога… Так, буде значно краще, якщо інформацію збиратиме приватний детектив, а не ви самі. Якщо Макондо помітить, що ви вештаєтеся біля його будинку або автівки, він одразу ж зникне. Скільки це коштуватиме? Мій детектив брав п’ятсот доларів за день роботи, а адвокат — двісті п’ятдесят за годину. У Нью-Йорку подібні послуги можуть коштувати дорожче. Щось я не розумію, — мовив Маршал, — чому я маю оплачувати ваші витрати? Я теж з цього нічого не отримаю. Ми в одному човні — мені сказали, що я не отримаю ані цента з втраченої суми… Якщо Макондо впі­ймають, грошей він при собі не матиме, але судових позовів стане на добру милю. Повірте, я прагну того самого, що й ви: правосуддя. А ще йдеться про захист наших із вами колег… Помста? Авжеж, мушу зізнатися, я про це думав. Гаразд, як вам такий варіант: я візьму половину ваших витрат на себе. Ці кошти можуть вирахувати з податків.

Вони трохи поторгувалися, і Маршал сказав:

— Шістдесят на сорок? Гаразд. Отже, ми домовилися? Найперше, що вам слід зробити, — це звернутися до детектива. Можливо, ваш юрист зможе когось рекомендувати. А тоді попросіть детектива розробити план, який допоможе загнати цього мерзотника в пастку. Є один варіант: попросіть Макондо надати вам вексель, завірений банком: отримаєте папірець із підробленим підписом. Відтак ми зможемо інкримінувати йому банківське шахрайство, а це більш серйозне звинувачення. Тоді можна буде залучити ФБР… Ні, ще не звертався. Ані до ФБР, ані до поліції. Зізнаюся: я надто боявся розголосу та звинувачень у порушенні професійної етики, адже я інвестував разом із пацієнтом, хай навіть і колишнім. І це була помилка — треба було докласти всіх зусиль, аби його впіймати. Однак ваша ситуація відрізняється від моєї. Ви ще не встигли інвестувати і зробите це виключно для того, аби він потрапив у пастку. Ви не певні, що хочете брати в цьому участь? — Маршал знервовано ходив кімнатою. Він зрозумів, що може легко втратити таку можливість, тож почав обережно добирати слова. — Це ви про що? Ви вже берете в цьому участь! Уявіть, як ви почуватиметеся, почувши, що від рук цього шахрая постраждали інші психотерапевти (можливо, навіть ваші друзі), а ви нічого не зробили, аби цьому завадити? А як почуватимуться вони, ді­знавшись, що ви теж були жертвою та вирішили мовчати? Хіба ж не про це ми говоримо з нашими пацієнтами? Про наслідки наших дій — або ж бездіяльності? Що означає «я маю поміркувати над цим»? На це немає часу. Прошу, лікарю… я й досі не знаю вашого імені. Авжеж, мого ви теж не знаєте. Маємо спільну проблему — нас жахає перспектива розголосу. Я Маршал Стрейдер, працюю психоаналітиком у Сан-Франциско. Вивчав психоаналіз у Рочестері — в Інституті психоаналізу «Золоті ворота». Авжеж, тоді його очолював Джон Романо. А ви? Артур Рендал? Знайоме ім’я… Клініка «St. Elizabeth’s» у Вашингтоні? Ні, я нікого там не знаю. Отже, ви переважно займаєтеся психофармакологією? Гм, зараз я теж віддаю перевагу короткотривалим курсам психотерапії, подеколи працюю з парами… Та повернімося до теми нашої розмови, містере Рендал… Часу на роздуми немає. Ви згодні долучитися до цієї справи? Жартуєте? Звісно, я прилечу до Нью-Йорка! Не відмовлюся. Звичайно, вирватися на цілий тиждень не вийде, бо запланував чимало сеансів із пацієнтами. Та коли настане вирішальний момент, я маю там бути. Зателефонуйте мені після зустрічі з детективом, я мушу знати всі деталі. Ви телефонуєте з домашнього? За яким номером я можу з вами зв’язатися?

Маршал записав кілька телефонних номерів — домашній, робочий та номер телефону в Лонґ-Айленді.

— Авжеж, я зателефоную вам додому в цей самий час. За номером робочого телефону зі мною теж важко сконтактувати. Маєте півгодинні перерви? Я відпочиваю по десять хвилин між сеансами, тож протягом робочого дня нам не вдасться нормально поспілкуватися.

Маршал поклав слухавку з відчуттям неабиякого полегшення, піднесення й тріумфу. Пітер за ґратами. Він похилив голову. Пригнічена Адріана у сірій робі. Новий «ягуар» у гаражі Маршала — йому вдалося придбати його за вигідною ціною. О, цей присмак помсти! Ніхто не здатен обдурити Маршала Стрейдера!

Потім він відкрив сайт АПА та знайшов світлину Артура Рендала — приємні риси обличчя, зачесане назад біляве волосся без проділу, сорок два роки, навчався в «Rutgers» і «St. Elizabeth’s», займався дослідженнями впливу літію на біполярні розлади, має двох дітей. Зазначений контактний телефон збігався з тим, що його отримав Маршал. «Господи, дякую тобі за Артура Рендала!»

«Але ще той скнара, — міркував Маршал. — Якби хтось врятував мої сорок тисяч, я не вичавлював би з нього гроші на детектива! Водночас з якого дива він має платити? Йому ж бо не завдали шкоди. Пітер оплатив його послуги. Навіщо він має витрачати гроші, аби впіймати людину, яка нічого йому не зробила?»

Маршал подумав про Пітера. Цікаво, чому він не змінив ім’я? Може, це прояв схильності до самодеструкції? Усі знають, що рано чи пізно соціопати завдають собі шкоди. А може, він гадав, що Стрейдер — повний бовдур, тож через нього не варто змінювати ім’я? Гм, побачимо!

Після розмови з Маршалом Артур відразу взявся до справи. І вже наступного вечора повідомив, що говорив із детективом, який, на відміну від Бета Томпсона, знав, що й до чого. Він запропонував організувати цілодобове стеження за Пітером Макондо (за сімдесят п’ять доларів на годину), а також пообіцяв дізнатися номер автівки та перевірити його в базі. А якщо пощастить, спробує проникнути в автомобіль Макондо, аби зняти відбитки чи знайти інші докази, які допоможуть ідентифікувати злочинця.

Детектив сказав, що їм не вдасться впіймати Макондо в Нью-Йорку, поки той не вчинить злочин. Відтак він порадив дотримуватися плану, який дозволить загнати його в пастку, записувати всі розмови та негайно звернутися до нью-йоркського відділу боротьби з шахрайством.

Наступного вечора Маршал дізнався, як просувається справа. Артур звернувся до центрального мангеттенського відділу боротьби з шахрайством та поспілкувався з детективом Дарнелом Коллінзом, який півроку тому займався подібною справою, і Пітер Макондо його зацікавив. Він запропонував Артурові надягнути спеціальний мікрофон та зустрітися з Пітером у клубі «Jockey», як і було заплановано. Відтак той мав віддати шахраєві банківський чек, а натомість отримати фальшивий вексель. Протягом усього часу співробітники відділу боротьби з шахрайством стежитимуть за ними та все фільмуватимуть, а потім заарештують Пітера Макондо на місці.

Утім, для проведення подібної масштабної операції департамент поліції Нью-Йорка потребував вагомих доказів. І в цьому їм мав допомогти Маршал. Він повинен був прилетіти до Нью-Йорка, написати офіційну заяву у відділі боротьби з шахрайством та особисто впізнати Макондо. Маршал здригнувся