Читати книгу - "Межа Фундації"

— Доки ви не будете впевнені. Скільки б це не забрало часу, — відповіла Нові.

Тревіз мовчки сидів.

Хоча інші теж мовчали, йому здавалося, що він чує, як пульсує в жилах кров.

Він чув суворий голос мера Бранно: «Свобода волі!»

Безапеляційний голос Спікера Гендібала: «Провід і мир!»

І мрійливий голос Нові: «Життя».

Тревіз повернувся й побачив, що на нього уважно дивиться Пелорат.

— Янове, — сказав він. — Ви все це чули?

— Так, Ґолане.

— І що ви думаєте?

— Вирішувати маю не я.

— Розумію. Але що ви думаєте?

— Не знаю. Усі три альтернативи мене лякають. Проте в голові крутиться одна дивна думка…

— Яка?

— Коли ми вперше були в космосі, ви показували мені Галактику. Пам’ятаєте?

— Звичайно.

— Ви прискорили час, і було видно, як Галактика обертається. І я сказав, ніби передбачаючи саме цей момент: «Галактика на вигляд наче жива істота, що повзе крізь космос». Чи не думаєте ви, що в певному сенсі вона вже жива?

І, пригадуючи цей момент, Тревіз раптом відчув упевненість. Раптом він згадав, як тоді відчув, що Пелорат теж має відіграти важливу роль. Він поспіхом розвернувся, щоб не мати часу на роздуми, сумніви, вагання.

Поставив свої руки на контактні панелі й подумав з незнаною раніше силою.

Він ухвалив рішення — рішення, від якого залежала доля Галактики.

20. ЗАКІНЧЕННЯ

1

Мер Гарла Бранно мала всі підстави для задоволення. Цей державний візит тривав недовго, але був дуже продуктивний.

— Звісна річ, ми не можемо довіряти їм повністю, — сказала вона, ніби свідомо намагалася уникнути гордощів.

Вона дивилася на екран. Кораблі флоту один за одним входили в гіперпростір і поверталися до місць постійної дислокації.

Поза сумнівом, Сейшелл був вражений їхнім вторгненням, але там не могли не помітити двох речей: по-перше, кораблі весь час залишалися в просторі Фундації; по-друге, щойно Бранно дала зрозуміти, що вони підуть, вони справді швидко пішли.

З іншого боку, на Сейшеллі не забудуть, що ці кораблі можуть з’явитися на кордонах протягом доби або й менше. Це був маневр, що поєднував демонстрацію сили й демонстрацію доброї волі.

— Цілковита правда, — сказав Коделл, — ми не можемо їм повністю довіряти, але ні до кого в Галактиці немає повної довіри, а Сейшеллу вигідно дотримуватися умов угоди. Ми були щедрі.

— Багато залежатиме від уточнення деталей, — сказала Бранно, — і я передбачаю, що на це знадобляться місяці. Загальні мазки можна накласти відразу, а потім починаються відтінки: як домовитися про карантин імпорту та експорту, як оцінити вартість їхнього збіжжя та худоби порівняно до наших та інше.

— Розумію, але зрештою це буде вирішено, і це стане вашою заслугою, мере. Це був сміливий хід і, визнаю, я сумнівався в розважливості такого вчинку.

— Годі вам, Лайоно. Фундація просто визнала сейшеллську гордість. Вони зберігають деяку незалежність іще з ранніх імперських часів. Це справді варте захоплення.

— Так, тепер це більше не становитиме для нас незручності.

— Саме так, тому необхідно було поступитися власною гордістю й зробити в їхній бік певний жест. Визнаю, що це коштувало мені зусиль: вирішити, що я, мер Фундації, яка простягнулася на всю Галактику, маю погодитися на візит до провінційної групи зірок; але це рішення мене не надто образило. А їх потішило. Нам довелося ризикнути, щоб вони погодилися на цей візит, коли ми підвели свої кораблі до кордону, але це означало бути скромними й широко всміхатися.

Коделл кивнув.

— Ми відмовилися від видимості сили, щоб зберегти її сутність.

— Саме так. Хто сказав це першим?

— Думаю, це було в одній з п’єс Ерідена, але не впевнений. Можемо запитати одне з наших літературних світил удома.

— Якщо я згадаю. Ми мусимо прискорити візит-відповідь сейшеллців на Термінус і подбати, щоб до них ставилися як до рівних. І боюся, Лайоно, що вам доведеться вжити посилених заходів безпеки. Серед наших гарячих голів неминуче виникне обурення, і було б нерозумно піддавати їх навіть невеликому та тимчасовому приниженню демонстраціями протесту.

— Безумовно, — погодився Коделл. — До речі, це був розумний хід — вислати Тревіза.

— Мій громозвід? Чесно кажучи, він спрацював краще, ніж я собі уявляла. Він заблукав, потрапив на Сейшелл і притягнув їхній грім у формі протестів із такою швидкістю — я ніколи б не повірила, що так можна. О космосе! Який чудовий привід це створило для мого візиту — я прилетіла, бо турбувалася, щоб жоден громадянин Фундації не постраждав, і подякувала за їхню стриманість.

— Проникливо! Ви не думаєте, що краще було б забрати Тревіза із собою?

— Ні. Загалом я воліла б бачити його де завгодно, тільки не вдома. На Термінусі він буде дестабілізаційним чинником. Його нісенітниці про Другу Фундацію стали ідеальним приводом для того, щоб його вислати, і, звичайно, ми розраховували на те, що Пелорат поведе його на Сейшелл, але я не хочу, щоб він повернувся і далі поширював ці дурниці. Ніколи не знаєш, до чого це може призвести.

Коделл усміхнувся.

— Сумніваюся, чи знайшли б ми когось довірливішого, ніж цей інтелектуал-науковець. Цікаво, що ще проковтне Пелорат, якщо ми його заохотимо.

— Віри в справжнє існування міфічної сейшеллської Геї цілком достатньо, але забудьте про це. Коли ми повернемося, нам доведеться зіткнутися з Радою, і нам потрібні їхні голоси за Сейшеллську угоду. На щастя, у нас є заява Тревіза — відбиток голосу й усе інше — про те, що він залишив Термінус добровільно. Я принесу офіційні вибачення за коротке перебування Тревіза під арештом, і це задовольнить Раду.

— Так, в окозамилюванні на вас можна покластися, мере, — сухо сказав Коделл. — Але чи не думали ви про те, що Тревіз може продовжити пошуки Другої Фундації?

— Нехай шукає, — відповіла Бранно, знизуючи плечима, — головне, щоб він не займався цим на Термінусі. Це забере його увагу й заведе в глухий кут. Подальше існування Другої Фундації — це наш міф століття, так само як і Гея — для Сейшелла.

Вона відхилилася назад з добродушним виглядом.

— А тепер ми тримаємо Сейшелл у лещатах, і коли вони це зрозуміють, буде запізно. Тож зростання Фундації триває і триватиме плавно та регулярно.

— І це буде повністю ваша заслуга, мере.

— Це не пройшло повз мою увагу, — відповіла Бранно, після чого їхній корабель прослизнув у гіперпростір і вигулькнув уже поблизу Термінуса.

2

Спікер Стор Гендібал, який знову був на власному кораблі, мав усі підстави для задоволення. Сутичка з Першою Фундацією тривала недовго й була надзвичайно продуктивною.

Він надіслав додому дуже стриману звістку про перемогу. Поки що