Читати книгу - "Спартак, Рафаелло Джованьолі"

В Пандосії його нагнав гонець Красса. Відмовившись раніш обміняти на сотню полонених римлян Евтібіду, яка після зради біля Гаргана лишилась у таборі претора, Красс пропонував тепер видати за цю сотню патриціїв тисячу двісті гладіаторів, захоплених ним у битві біля Грумента.

Спартак порадився з Граніком, з начальниками легіонів і згодився на обмін; з послом домовилися, що взаємний обмін полоненими буде через три дні у Росціані.

Коли гонець Красса від'їхав, Спартак подумав, і не без підстав, що римський воєначальник запропонував обмін, сподіваючись затримати похід гладіаторів і цим надолужити втрачений час. Тому Спартак вирішив послати до Росціана тисячу двісті вершників з двома тисячами чотирмастами коней і сотнею полонених римлян. Він суворо наказав Мамілієві, який мав керувати цією справою, віддати сотню римлян, тільки одержавши тисячу двісті гладіаторів, зразу ж посадити їх на запасних коней і мчати в Темесу, де він буде з військом через чотири дні і де надовго стане табором.

При найменшій ознаці зради чи омани з боку римлян порубати на місці цю сотню патріціанських нащадків і повернутися до війська, покинувши полонених гладіаторів напризволяще.

По дорозі з Пандосії в Темесу Спартак наткнувся на озброєний загін. То були п'ять тисяч рабів, яких зібрав і якнайшвидше навчив військової справи Гай Ганнік. Ганнік дуже шкодував, що накоїв стільки зла своєю неслухняністю, і тепер зів до табору повсталих цей загін, щоб таким чином з честю покаятися за минуле. Він присягався, що тепер буде настільки дисциплінований, наскільки раніше був розбещений.

Спартак по-братерському обняв Ганніка і його бійців, звелів краще їх озброїти і розподілив між дванадцятьма легіонами. Ганніка знову призначили начальником одного з легіонів.

Через п'ять днів після цього повернувся Мамілій з тисячею двомастами виручених з полону. Спартак перед усім військом звернувся до них з короткою, але повною докорів промовою. Він говорив, що не завжди знайдеться в таборі сотня молодих патриціїв, щоб своїм життям рятувати гладіаторів, які живими здаються в руки ворога. А без цієї:

щасливої обставини висіти б усім цим тисячі двомстам нечупар уздовж шляху і годувати воронів та шулік апеннінських лісів. Тепер — смерть за смерть, і краще полягти на полі бою, ніж попасти до рук ворога і потім бути ганебно розп'ятим.

Красс спізнився до Темеси більш як на двадцять днів. За цей час він одержав підкріплення з Луканії, Апулії, Калабрії та Япігії.

Протягом двох тижнів він створив чотири нових легіони, і коли виступив у похід, то вів проти Спартака майже сто тисяч бійців.

Тим часом Спартак почав переговори з відомими кілікійськими піратами, які плавали на своїх кораблях Тірренським морем. Він пропонував їм переправити його військо до Сіцілії, обіцяючи за цю послугу тридцять талантів, — усе, що було в скарбниці гладіаторів, хоч їм і приписували страшенне грабіжництво.

Але корсари, згодившись на це і навіть одержавши від Граніка, який вів переговори, десять талантів завдатку, втекли вночі перед від'їздом гладіаторів. Можливо, вони побоялися помсти римлян за допомогу їхньому ворогові.

Поки гладіатори дивилися з свого табору на паруси розбійницьких кораблів, що вже були на відстані кількох миль од узбережжя і поволі зникали за обрієм, до табору примчала маніпула дозорців і сповістила про прихід Красса.

Гладіатори мерщій озброїлись і розташувалися в бойову лінію проти нежданого ворога. І раніш ніж римські легіони встигли стати до бою, перша лінія війська Спартака, перші шість легіонів навально напали на римлян і дуже розладнали їхні ряди.

В другій лінії фракієць розташував чотири легіони, а з; боків — по чотири тисячі кінноти.

Два легіони лишилися в Темесі, куди Спартак, на випадок поразки, думав відвести все військо і там чекати слушного часу для відплати. Можливо, він знайшов засіб, як вийти з скрутного становища.

Перед початком битви Спартак попередив начальників шести легіонів, з яких складалася перша лінія, що коли вони будуть змушені відступити, то хай засурмлять у букцини і тільки після цього їхні трибуни, центуріони і декуріони хай виводять своїх бійців у проміжки другої лінії.

Кілька годин тривала битва. Обидві сторони билися з однаковим завзяттям і впертістю. Та ось о першій годині опівдні

Красс увів свіжі легіони і розтягнув фронт праворуч і ліворуч. Тоді Гранік, який керував боєм, дав наказ відступити, щоб не бути оточеним з флангів. Завдяки вправності та енергії командирів цей відхід відбувся швидко і в порядку. Через проміжки другої лінії перша лінія пройшла в тил.

Римським легіонерам здалося, що гладіатори тікають. Вони кинулися за ними і опинилися віч-на-віч з лінією свіжих бійців, які зустріли їх таким могутнім ударом, що примусили безладно і з величезними втратами відступити.

Марк Красс змушений був сурмити відбій, послати вісім інших легіонів і починати нову, ще важчу битву. Потім він увів ще два легіони, один — праворуч, другий — ліворуч, щоб обійти гладіаторське військо. Та на обох флангах кіннота Спартака звела нанівець намір римського полководця.

Тим часом Гранік зібрав на схилі горба від Темеси і знову вишикував у бойовий порядок шість перших легіонів, і, коли Красс пустив у наступ свою кінноту, Спартак зміг відійти за лінію Граніка, яка знову була спроможна битися проти римських загонів.

Так, б'ючись і відступаючи двома лініями по черзі, гладіатори надвечір відійшли до мурів Темеси, і Марк Красс ніяк не зміг скористатися з своєї переваги в силі. Він звелів своїм легіонам відійти.

Зупинившись біля підніжжя горбів, що оточували Темесу, Красс сказав квесторові Скрофі:

— Мерзенний гладіатор, підлий гладіатор — називай його як заманеться… але слід визнати, що цей триклятий Спартак має багато таких рис, які потрібні, щоб стати великим полководцем.

— Скажи просто, — з гіркотою, тихо відказав Скрофа, — що Спартак — звитяжний, мудрий, досвідчений, прекрасний полководець.

Так закінчилася ця битва, що тривала понад сім годин. Гладіатори втратили шість тисяч убитими, римляни — сім.

Та це не завадило Крассові оголосити себе переможцем, бо ж Спартак відступив і замкнувся в Темесі. Красс написав до Сенату, що сподівається закінчити цю війну за двадцять-тридцять днів, що гладіатора оточено так, що він уже не зможе втекти.

А Спартак за мурами міста, заздалегідь обведеними широким ровом, був насторожі, дбав про оборону і обдумував, як вирватися з облоги.

Він суворо заборонив городянам під будь-яким приводом виходити з міста і поставив біля брами й на мурах