Читати книгу - "Калькуляція зірок"

Клемонс кивнув, пригасивши сигару.

— Він призначив операцію деякий час тому, але не хотів, щоб хтось знав, бо думав, що це буде вас відволікати. Хороша людина.

Можливо, я мала інший погляд на цю версію історії.

— Хто летить замість нього? — Бетті, як журналістка, нахилилася вперед через стіл. — На Місяць, я маю на увазі?

— Його дублером був Малуф, тому він буде першим. — Клемонс потягнув свою програму до себе. — Це трохи змінить графік, але… Нам потрібно буде забрати Малуфа з наступного польоту до Лунетти, щоб він зміг сконцентруватися на підготовці до місячної місії. Бенкоскі та Терразас уже на станції. Все це дало нам зрозуміти, що нам потрібно більше робочих конячок.

Робочих конячок. Звичайно. Навіщо використовувати будь-яку з жінок, які були кваліфіковані та сиділи тут, коли ви могли завести ще декількох чоловіків?

— Тепер я хочу дати вам зрозуміти, що це не рішення президента. І не має нічого спільного з слуханнями ООН. Ми завжди планували розширити програму, коли все налагодиться, а травма полковника Паркера лише трохи змінила цей графік.

Звісно, що так і було. Я поглянула на Ніколь, у якої був трохи незадоволений вираз обличчя.

— Знадобиться певний час, щоб їх найняли та пришвидшили підготовку, тому мені знадобляться ваше терпіння та допомога в цьому. Тим часом… Я думаю, що настав час використати одну з дам.

Сабіха підсунула крісло вперед і пильно глянула на Клемонса. Ви могли бачити ту саму бульбашку надії над її головою, що, без сумніву, з’явилася над усіма нами. Я. Нехай це буду я. Будь ласка, нехай це буду я.

Я сиділа спокійно, склавши руки на колінах, як мене навчила мати. Під сорочкою моє серце вискакувало і махало своїми метафоричними руками. Виберіть мене. Виберіть мене…

— Пропозиція Паркера, і я погоджуюсь, полягає в тому, що ми посилаємо Джасіру Пас-Віверос. — Він опустив сигару. — Вітаю.

Нарешті! Нарешті жінка полетить у космос. Зазвичай службові обов'язки були тихими, професійними справами, але навіть чоловіки були в захваті від Джасіри. Я привітала її теж, посміхнувшись так, що заболіло обличчя.

Маючи на увазі тільки це.

Але… я відчувала дивну суміш емоцій. Джасіра заслужила політ. Я була у захваті від того, що вона буде першою жінкою у космосі. Було полегшення, що це не Бетті чи Віолетта, яких взяли для реклами. Джасіра була справжнім пілотом. Мені також полегшало на душі, що це не я, тому що, як перша жінка в космосі, вона буде піддана такій увазі, яка би зламала мене. Особливо, якщо не вдаватись до Мілтауна.

Але під усіма цими думками я боялася, бо якась частина мого мозку замислювалася, що Паркер справді зумів мене заземлити.

ЖІНКИ ГОТОВІ ДО КОСМОСУ

Роберт Рейнольдс

Канзас-сіті, KS, 16 грудня 1957 року — Наступного тижня — якщо все піде за планом — буде досягнута нова віха історії космосу, коли Джасіра Пас-Віверос проведе в космосі майже шість днів, щоб стати першою жінкою-астронавтом. Рішення Міжнародної аерокосмічної коаліції відправити 32-річну королеву краси у космос разом із двома чоловіками було прийнято, незважаючи на довгі сумніви, і те, що дехто може назвати забобонами, щодо здібностей жінок протистояти фізичній та психологічній жорсткості такого випробування.

Сидячи за столом дублера CAPCOM, я почала розуміти, чому Паркер завжди підкидав той проклятий тенісний м'яч. Зауважте, я ще не була CAPCOM — таке задоволення мав Клірі. Я просто дублювала його, поки Бенкоскі та Малуф завершували свою космічну прогулянку.

Клірі займався малюванням, і заповнював сторінку колами, прикріпленими до кіл, прикріпленими до кіл, а потім раптовою штриховою лінією.

— Лайно.

Він сів на стілець і ввімкнув мікрофон, одночасно притискаючи капсулу до вуха.

— Яка проблема?

Голос Бенкоскі розійшовся по кімнаті, і тихий гуркіт бездіяльної розмови припинився.

— Ми не можемо закрити люк.

Усі одразу ж почали рухатися. Натаніель одночасно схопив гарнітуру та телефон. Я закрутилася у своєму кріслі і потягнулася до бібліотеки, яка розкинулася на полицях одразу за CAPCOM. МAC мав цілий том, присвячений люкам та їх закриттям.

— Повторіть. Опишіть несправність? — Голос Клірі не вказував тихої енергії, яка наповнювала центр контролю за місіями. Його робота полягала в тому, щоб бути єдиним голосом, з яким доводилося мати справу космонавтам, поки всі інші перебирали різні можливості.

— Він підходить в межах одного сантиметра до закривання, а потім зупиняється. Ми шукали перешкоди, але нічого очевидного. — Його дихання відлунювало у залі контролю за місіями.

Я здригнулася. У капсулах не було повітряних шлюзів, а лише люк збоку. Для космічних прогулянок обидва космонавти були в костюмах під тиском. Якщо вони не зможуть зачинити люк, то не зможуть зняти костюми, а також не зможуть повернути атмосферний тиск.

— Вирівняно правильно?

— Так. Це не питання вирівнювання. — За його голосом було чути стійке шипіння кисню, що подавався в його шолом.

Натаніель підійшов зі схемою.

— Скажіть йому, щоб він повністю відкрив люк. Існує перешкода, яка не дозволяє йому закритися до кінця, але якщо він відкриє люк, вони зможуть отримати кращий огляд.

Клірі кивнув і повторив усе це Бенкоскі.

— Підтверджую відкривання люка. Працюємо над цим зараз.

Через динаміки ми могли почути його розмову з Малуфом, коли вони працювали над проблемою. А точніше, ми могли почути, як Малуф працює над цим. Капсула була такою маленькою, що, коли вони підходили, лише один з них міг бути