Читати книгу - "Стів Джобс"

Решту часу вони провели в розмові про те, на чому варто зосередитися Apple у майбутньому. Перспективне бачення Джобса полягало в тому, щоби побудувати компанію, яка міцно стоятиме на ногах, і він запитав у Маркули, що для цього потрібно зробити. Маркула відповів, що міцні компанії знають, як перевинаходити самих себе. Hewlett-Packard постійно робила це; спочатку це була компанія, яка займалася випуском інструментів; згодом почала виготовляти калькулятори, а тоді перетворилася на комп’ютерну компанію.

— Apple була витіснена Microsoft у сфері персональних комп’ютерів, — вів далі Маркула. — Тобі потрібно змінити напрямок компанії, щоби вона випускала щось інше, якийсь інший продукт чи пристрій. Потрібно бути, наче метелик, і проходити крізь метаморфози.

Джобс не відповів багато на це, але погодився.

Стара рада директорів зустрілася пізно в липні, щоби ратифікувати зміну. Вулард, який був настільки ж увічливим, наскільки Джобс — уїдливим, трохи оторопів, коли Стів з’явився, одягнутий у джинси й кеди, гадаючи, що він почне лаяти раду директорів-ветеранів за те, що вони надто зашорені. Але Джобс лише чемно привітався: «Привіт усім». Вони повернулися до справи й почали голосувати, щоби прийняти заяви колег про відставку, обрати Джобса до складу ради й надати повноваження Вуларду та Джобсу знайти нових членів ради.

Першим, кого найняв Стів, що не дивно, був Ларі Елісон. Він сказав, що із задоволенням приєднається, але ненавидить відвідувати зустрічі. Джобс відповів, що буде нормально, якщо він з’являтиметься хоча б на половині з них. (З часом Елісон почав приходити лише на третину зустрічей. Джобс узяв його фотографію, яка свого часу була на обкладинці Business Week, збільшив її до реальних розмірів і надрукував на вирізці з картону, яку поставив на його кріслі.)

Джобс також привів у команду Білла Кемпбела, який керував маркетинговим відділом Apple в ранніх 1980-х і застав зіткнення Скаллі й Джобса. Кемпбел тоді підтримав Скаллі, але з часом так сильно його незлюбив, що Джобс його пробачив. На той момент він був виконавчим директором в Intuit і складав Стіву компанію в його прогулянках.

— Ми сиділи за Джобсовим будинком, — пригадував Кемпбел, який жив усього за п’ять кварталів від Джобса в Пало-Альто, — і він сказав, що повертається в Apple і хотів би, щоб я ввійшов до ради директорів. Я сказав: «Холєра ясна, та зрозуміло, що я погоджуся».

Кепмбел був футбольним тренером у Колумбії, і його величезний талант, як казав Джобс, полягав у тому, щоби «витягнути першокласну гру з другорядних гравців». У Apple, сказав йому Стів, Біллу доведеться працювати лише з гравцями класу А.

Вулард допоміг привести в раду Джеррі Йорка, який був фінансовим директором у Chrysler, а згодом у IBM. Інші кандидатури, запропоновані Вулардом, Джобс відкидав, включаючи Меґ Вайтман, яка тоді була менеджером відділу Playskool в Hasbro, а в минулому працювала стратегічною планувальницею у Disney. (У 1998 році вона стала виконавчим директором компанії eBay, а згодом безуспішно балотувалася на посаду губернатора Каліфорнії.) Протягом років Джобс приводив сильних лідерів у раду директорів Apple, включаючи Ела Гора, Еріка Шмідта з Google, Арта Левінсона з Genentech, Майкі Дрекслера із Gap і J. Crew, а також Андрею Юнґ із Avon. Але найважливішою чеснотою для нього була їхня вірність, інколи навіть надмірна. Попри високе положення, яке вони займали, часом здавалося, що вони захоплені чи залякані Джобсом і з усіх сил старалися йому догодити.

У якийсь момент він запросив Артура Левітта, колишнього голову SEC, щоби той став членом ради директорів. Левітт, який купив свій перший Macintosh у 1984 році й пишався своєю «залежністю» від комп’ютерів Apple, був приємно вражений. Він із радістю погодився приїхати до Купертіно, де вони з Джобсом обговорювали його потенційну роль. Але тоді Джобс прочитав промову, яку Левітт виголошував щодо корпоративного управління, де йшлося про те, що ради директорів мають грати сильну й незалежну роль, і зателефонував йому, щоби скасувати запрошення.

— Артуре, я не думаю, що тобі сподобається в нашій раді, і вважаю, що буде найкраще, якщо ми не запрошуватимемо тебе, — переказував Левітт слова Джобса. — Якщо відверто, то я вважаю, що деякі принципи, про які ти говорив, можуть цілком підійти іншим компаніям, але я справді не думаю, що їх можна буде застосувати до культури Apple.

Левітт згодом написав: «Я був присаджений… Для мене зрозуміло, що рада директорів Apple не створена для того, щоби поводитися незалежно від свого виконавчого директора».

Macworld у Бостоні, серпень 1997року

Службова записка, в якій ішлося про переоцінку опціонів Apple, була підписана так: «Стів і команда директорів», — і скоро той факт, що він керує всіма зустрічами компанії по огляду продукції, став загальновідомим. Ці та інші ознаки, що Джобс тепер був серйозно залучений до роботи в Apple, допомогли підняти ціну акції з 13 до 20 доларів протягом липня. Це також сприяло неабиякому збудженню, коли вірні Apple зібралися у серпні 1997-го на Macworld у Бостоні. Понад п’ять тисяч людей прийшли за декілька годин до початку дійства, щоби втиснутися у замкову конференц-залу в готелі «Парк-Плаза» і послухати основну доповідь Джобса. Вони прийшли подивитися на героя, що повертався, — і дізнатися, чи готовий він вести їх далі.

Неймовірний шквал оплесків зірвався, коли фотографія Джобса з 1984 року з’явилася на екрані сцени. «Стів! Стів! Стів!» — почала скандувати юрба ще тоді, як його тільки представляли. Коли він нарешті вийшов на сцену — у чорному жилеті, білій сорочці без комірця, джинсах і з пустотливою усмішкою на обличчі, — крики та спалахи фотоапаратів могли позмагатися за своєю силою і кількістю з тими, які виникають при появі будь-якої рок-зірки. Спершу Джобс трохи зменшив радість натовпу, нагадавши, де він наразі офіційно працював.

— Я — Стів Джобс, директор і голова правління Pixar, — представився він, умикаючи слайд на екрані з цими ж словами. Тоді пояснив свою роль у Apple: — Я, як і багато інших людей, підтягнувся сюди, щоби допомогти Apple одужати знову.

Але коли Джобс ходив туди й назад по сцені, змінюючи слайди на екрані за допомогою пульта дистанційного управління в руці, стало очевидно, що зараз саме він керував Apple — і, ймовірно, продовжуватиме це робити й надалі. Він виголошував досконало вкладену презентацію, не використовуючи при цьому ніяких записів, про те, чому продажі Apple впали на 30 % за останні два роки.

— У Apple працюють багато