Читати книгу - "Світова гібридна війна: український фронт"

Формування інституційного забезпечення. Завдання формування спроможності краї­ни адекватно реагувати на нові виклики та загрози критичній інфраструктурі зумовили необхідність уточнення завдань органів державної влади та механізмів їх взаємодії.

Уточнення ролі правоохоронних органів. У системі Міністерства внут­рішніх справ у березні 2014 р. відновлено функціонування Націо­нальної гвардії Украї­ни — військового формування з правоохоронними функціями. Одним із найважливіших завдань НГУ стало завдання фізичного захисту окремих об’єктів КІ, завдяки чому було забезпечено охорону органів державної влади, атомних електростанцій, інших ядерних установок та матеріалів, важливих державних об’єктів та спеціальних вантажів, а також важливих стратегічних об’єктів економіки, об’єктів КІ.

Удосконалено низку нормативно-­правових актів з питань охорони органів державної влади, ядерних установок, важливих державних об’єктів та інших об’єктів, що можуть бути віднесені до КІ (постанови Кабінету Міністрів Украї­ни від 12 листопада 2014 р. № 628 та від 25.11.15 р. № 971). Уточнено перелік об’єктів державної та інших форм власності, щодо яких визначено обов’язковість їх охорони виключно органами поліції охорони (Постанова Кабінету Міністрів Украї­ни від 11.11.2015 № 937).

Координація діяльності органів державної влади. Кабінет Міністрів Украї­ни оперативно відреагував на нові виклики та загрози об’єктам КІ, однак діяв у традиційній адміністративній управлінській манері, що не завжди відповідала актуальним викликам у цій сфері. За результатами селекторної наради 23 січня 2015 р. «з питань безпеки громадян та захисту найважливіших об’єктів інфраструктури» Мінекономрозвитку разом із центральними та місцевими органами виконавчої влади було доручено сформувати перелік об’єктів КІ, а також місць масового перебування людей, які потребуватимуть першочергового захисту.

При обласних (а також районних, міських) державних адміністраціях були створені оперативні штаби для координації роботи різних відомств щодо забезпечення безпеки громадян, захисту об’єктів інфраструктури та своєчасного реагування на можливі надзвичайні ситуації. Розпорядженнями визначалися заходи щодо координації дій територіальних підрозділів правоохоронних органів, органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, служб цивільного захисту, суб’єктів господарювання щодо забезпечення належного рівня техногенної безпеки та сталого функціонування об’єктів КІ.

У січні 2015 р. Уряд також затвердив Положення про Державну комісію з питань техногенно-­екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій та її склад (Постанова Кабінету Міністрів Украї­ни від 26 січня 2015 р. № 18), яка мала вирішити питання координації дій різних органів державної влади з питання захисту КІ та реагування на випадки її пошкодження. Водночас органи державної влади та уповноважені особи продовжували діяти в рамках звичних процедур реагування на надзвичайні ситуації цивільного характеру.

За замовчуванням, питання захисту КІ автоматично відносилося до сфери відповідальності Державної служби Украї­ни з надзвичайних ситуацій, яка, однак, не мала повноважень і не могла здійснювати захист КІ в умовах гібридної агресії. Слід зазначити, що дії Служби в межах її компетенції сприяли підвищенню стійкості функціонування КІ, зокрема шляхом забезпечення взаємодії із збройними та правоохоронними силами, місцевими органами державної влади і взаємодопомоги у вирішенні питань захисту населення, а також у гуманітарному розмінуванні місцевості та об’єктів інфраструктури. Це дозволило частково знизити ризик соціального невдоволення та забезпечити задовільні умови життєдіяльності населення і функціонування об’єктів на території, підконтрольній україн­ській владі.

Створення організаційних засад реагування на загрози КІ. Фактично, саме у початковий період гібридної агресії Україна отримала досвід протидії тим чи іншим загрозам гібридній війні та напрацювала відповідні форми реагування. Сформовані рішення дозволили частково стабілізувати функціонування КІ, зокрема, введено в дію план територіальної оборони Украї­ни, формування батальйонів сил територіальної оборони, виконання завдань територіальної оборони, зокрема щодо захисту об’єктів КІ.

Представники правоохоронних органів взяли під охорону особливо важливі об’єкти КІ, особливо важливі підприємства економіки та органи державної влади; провели допоміжну роботу щодо спорудження та укріп­лення блокпостів на всіх ключових комунікаціях; налагодили взаємодію з підрозділами цивільного захисту та обласними державними адміністраціями (обласними військово-­цивільними адміністраціями), місцевими органами влади; долучилися до роз’яснення населенню важливості безперебійного функціонування КІ.

Було створено антикризові комісії (центри) для оперативного вирішення проб­лем постачання важливих для функціонування КІ ресурсів та запровадження додаткових організаційно-­технічних заходів їх захисту; сформовано систему комунікацій між ворогуючими сторонами, із залученням представників конфлікту та міжнародного моніторингу, що давало змогу встановлювати тимчасове локальне перемир’я для проведення робіт із відновлення КІ.

Питання захисту та відновлення КІ були винесені у політичну площину та на міжнародний рівень (ця проб­лематика присутня у Мінському переговорному процесі).

Формування господарсько-­економічного виміру захисту КІ. Поряд із фізичним захистом, який реалізовувався силами сектору безпеки і оборони, був сформований господарсько-­економічний вимір забезпечення стійкості функціонування КІ, що передбачає залучення суб’єктів господарювання до вирішення економічних питань.

Диверсифікація маршрутів постачання. Серед «цивільних» відомств найбільше коло завдань у сфері захисту КІ має Міністерство інфраструктури, однак його діяльність була обмежена організаційними рішеннями щодо посилення охорони транспортної інфраструктури та налагодження нових маршрутів постачання товарів. Серед найбільш резонансних заходів у цій сфері слід відзначити налагодження поставок товарів в обхід Росії через порти Чорного моря, зокрема контейнерних перевезень за маршрутом Україна — Кавказ — Китай та, спільно з Міненерговугілля, поставок вугілля з Південної Африки. Окремо слід відзначити діяльність Державної спеціальної служби транспорту, яка входить до сфери управління Мінінфраструктури: вона забезпечувала охорону транспортної інфраструктури (мостів, об’єктів транспорту та гідротехнічних споруд), що дозволило суттєво підвищити рівень їх захищеності.

Непростим викликом для вітчизняного паливно-­енергетичного комплексу залишається брак антрацитового вугілля. Спроби налагодити повноцінну диверсифікацію його постачання, на тлі неоднозначного ставлення до поставок з окупованих територій Донбасу, зіткнулися з неабиякими труднощами.

Окрім якісних та вартісних характеристик вугілля, потрібно враховувати можливості морських портів Украї­ни (перевалочний трафік) та логістику перевезень. Якщо ціна імпортного вугілля може вважатися прийнятною, то логістика постачання, терміни укладання та виконання контрактів не завжди задовольняють україн­ських споживачів. Щодо обсягів трафіка, то, за даними Мінінфраструктури, порти Украї­ни фактично можуть прийняти майже 370 тис. т імпортованого вугілля на місяць (хоча загальний перевалочний трафік Одеського, Миколаївського, Херсонського, Чорноморського портів та порту Южний перевищує 100 млн тонн вантажів на рік)[16].

Однак слід зазначити, що у 2015 р. завдяки реалізації проектів диверсифікації поставок вугілля залежність Украї­ни від постачання енергетичного вугілля з Росії чи тимчасово окупованих територій вдалося істотно знизити. Загальний імпорт вугілля з РФ у 2015 р. становив 628 тис. т, що на 69 % менше, ніж у 2014 р. Натомість імпорт з ПАР у 2015 р. зріс на 139 % і сягнув 897 тис. т (у 2014 р. — 376 тис. т). На складах електростанцій та теп­лоелектроцентралей станом на 1 січня 2016 р. було накопичено 2 804 тис. т вугілля, що забезпечило стабільну роботу підприємств у зимовий період 2015—2016 рр.

У частині диверсифікації поставок природного газу також досягнуто суттєвого прогресу. До кінця 2014 р. було