Читати книгу - "Потраплянка № 13 або 12 наречених для принца Ендрю, Катріна Страж"

- Тоді раджу не відкладати цю важливу справу, а швидше звернутись до нього, - промовив Доріан, - я навіть можу передати ваше звернення.

- Ну навіщо ж такий клопіт? – в моєму голосі плескалась дозована порція ввічливості, помноженої на уїдливість та отруту, - я сама впораюсь. Раптом лист десь загубиться?

- В такому разі, хочу вам повідомити, що Голову Королівської Служби безпеки зовуть Доріан ін-Грей, - в очах чоловіка промайнув рій смішинок.

- Дуже смішно, ржу-не можу,- розлючено прошипіла я.

- То про що ви хочете мені повідомити? – запитав Доріан.

Він поставив питання таким тоном глузливим тоном, що я ледь стрималась, аби не відвісити копняка його поважній дупі.

- Повідомити? Нічого, - одказала я крізь міцно стиснути зуби, - а от побажати хочу.

- Що саме? – Доріан відвернувся, усім своїм виглядом даючи зрозуміти, що розмова закінчена.

- Йдіть до пекла! – розлютилась я, і різко, розвернувшись, пішла геть.

Я йшла до своєї кімнати, і лаяла цього зарозумілого чоловіка на чому світ стоїть. Ні, це ж треба бути такою непробивною нахабою! Пихатий бовдур! Індик набундючений! Та щоб йому пусто було! Щоб його грець вхопив! Щоб його підняло та гепнуло декілька разів! Ти диви, яка цаца! Те ж мені, Голова Королівської Служби безпеки, щоб його!

Стоп! Я настільки різко зупинилась, що ледве не прочесала носом по доріжці. А що Голова Королівської Служби безпеки робив на тому самісінькому місці, де я в останнє бачила Марію? Отже ж дурепа! Він навмисно мене спровадив звідтіля! Намагаючись не шуміти, я тихцем побігла назад, але Доріана в саду вже не було.