Читати книгу - "Темні стежки , Юлій Череп"

Проїжджаючи центральною площею біля старовинного фонтану все ж таки на кілька хвилин зупинилися. Марина попросила сфотографувати її біля нього. Як тільки машина виїхала з площі і пасажири не могли чути, що відбувається позаду них, з решіток фонтану, в які стікала прозора як кришталь вода, почувся голос. Важко було сказати чоловічий чи жіночій. Більше нагадував віртуальну помічницю Сірі з айфона чи гугловський синтезатор мови. Але слова можна було розібрати добре: “ Вона вже тут”, “Знову почнеться”, ”Кінець близько”. Та чув це хіба що божевільний дід, який спостерігав здаля за четвіркою чужинців. Як тільки ті поїхали він сів на одну з лавочок, що стояли навколо фонтану і дивлячись на струмені води мовчки хитав головою.