Читати книгу - "Брама Абаддона, Джеймс С. А. Корі"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Великий ескорт? — поцікавився Бугай.
— Один есмінець, три фрегати, — відповів Фред. — Земля
запрягає повільніше, але значно більшими силами. У них
наступного року вибори, і генсек дістав добрячої прочуханки за
те, що дивився крізь пальці на сваволю деяких корпоративних
гравців.
— І справді. Чого б це раптом? — сухо гмикнув Бугай. Навіть
Ешфорд усміхнувся. Десь між «Протогеном» і «Мао-Квіковскі»
лад і стабільність у Сонячній системі спустили в блендер. Станції
Ерос настав кінець, контроль над нею взяла чужопланетна
технологія та обрушила її на Венеру. На Ганімеді виробляли хіба
що чверть від колишніх обсягів їжі, через що в усіх велелюдних
центрах зовнішньої системи почалася продуктова криза, яка
змусила розпакувати сільгоспрезерви. Союз Землі та Марса ніби
лишився в химерних спогадах чийогось дідуся, озвучених за
кухлем пива. Добрі старі дні, по яких усе пішло коту під хвіст.
— Він улаштував справжній цирк, — продовжував Фред. —
Журналісти. Релігійні діячі. Поети. Митці. Їх усіх тягнуть до
Кільця, намагаючись відвести від генсека максимум новинних
потоків.
— Це так типово, — озвався Ешфорд, але не став розвивати
думку. Типово для політика? Типово для землянина? — Що ми
там шукаємо?
На будівельній платформі пролунав сигнал. Від випадкового
резонансу вся конструкція задзвеніла й завібрувала, аж поки не
ввімкнулися промислові демпфери й не погасили його, щоб не
наробило шкоди.
— Напевне знаємо тільки те, що якийсь ідіот на великій
швидкості пролетів через Кільце по балістичній траєкторії.
Проте з іншого боку його ніхто не бачив, — Фред знизав руками, як справжній поясанин. — Із самим Кільцем пов’язана якась
фізична аномалія. Можливо, воно просто з’їло цього ідіота
й перетворило його на щось інше. Було зафіксовано сплеск
гамма- й рентгенівського випромінювання, але в недостатньому
обсязі, щоб пов’язати його з масою корабля. Можливо, він його
поламав. Можливо, він відчинив якийсь портал і тепер звідти
треба чекати навалу зелених чоловічків на летючих тарілочках, які перетворять нашу систему на свою стоянку для
далекобійників.
— Що… — почав був Бугай, але його перервав Ешфорд:
— Чи є якась реакція на Венері?
— Нічого немає, — відказав Фред.
Венера була мертва. Кілька років після того, як зіпсована
станція Ерос провалилася під її хмарний покров, усі людські очі
лишалися звернені на цю планету, де спостерігали, як
протомолекула виживає в тому ненависному й спекотному світі.
Здіймалися на цілі кіло метри й падали кришталеві башти. Всю
планету обліпило й потім цілковито розчинилося плетиво
вуглецевих волокон. Ця зброя мала хакнути просте життя на
Землі мільярди років тому, а натомість одержала складну
екосистему людських тіл в конструкціях, що мали підтримати
в токсичному горнилі Венери. Можливо, на реалізацію цього
плану пішло більше часу. Можливо, наявність складного життя
виконання цього плану в подальшому спростило. Усе вказувало
на те, що з Венерою було покінчено. Значення мало тільки те, що саме з неї стартувало самозбірне кільце з орбіти поза
Ураном, де воно бовталося камінь каменем.
Аж по досі.
— І що нам потрібно з цим усім роботи? — запитав Бугай. —
Зрозумійте мене правильно, але наші наукові кораблі не
найкращі. А на Ганімеді Земля й Марс дали одне одному
добрячих чортів.
— Бути там, — відповів Фред. — Якщо Земля з Марсом
відправляють свої кораблі, то й ми зробимо те саме. Вони
виголошують свою заяву, ми — свою. Вони заявляють свої права
на Кільце, ми — свої. Все, що ми зробили задля перетворення
зовнішніх планет на реальну політичну силу, принесло відчутні
плоди, та варто віддати ініціативу в їхні руки, і всі набутки
можуть піти за вітром.
— У наші плани входить постріляти в когось? — запитав Бугай.
— Сподіватимемося, до такого не дійде, — похитав головою
Фред.
Плавна естакада будівельної платформи привела їх до її
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Брама Абаддона, Джеймс С. А. Корі», після закриття браузера.