Читати книгу - "Вiйна Калiбана, Джеймс С. А. Корі"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
У навушниках звучала тиша — тільки ледь чутно потріскувала
статика реліктового випромінювання.
— Слухайте, чуваки, досить гратись. Я знаю, що ви мене
впізнали. Я також знаю, що п’ять днів тому ви напали на
продовольче вантажне судно «Сновида», зламали його двигуни
і викрали шість тонн білків та все їхнє повітря. І це власне все, що мені треба про вас знати.
Більше тиші зі статикою.
— Отже, справи такі. Я втомився вас переслідувати і не
дозволю затягувати час, поки ви лагодите зламаний корабель, щоби потім втягнути мене у ще одне веселе переслідування.
Якщо ви не просигналізуєте свою повну капітуляцію протягом
наступних шістдесяти секунд, я випущу по вас пару торпед із
плазмовими боєголовками високої потужності та розплавлю
ваш корабель до радіоактивного шлаку. А потім полечу додому
і вночі міцно спатиму.
Статику нарешті перервав хлопчик із аж занадто юним
голосом, щоб обрати піратське життя.
— Ви не можете так вдіяти. ОПА — це не справжній уряд.
Згідно із законом ви ні хріна не можете зробити зі мною, тож
попустіться, — відповів юнацький голос, що, здавалось, от-от
почне ламатися.
— Серйозно? Це все, що ви хочете сказати? Добре, забудьте на
хвилинку про суперечку про законність і те, що визначає
справжню державну владу. Подивіться, як мій корабель
зображений на вашому ладарі. З одного боку, ви
у змайстрованому нашвидку легкому вантажному судні, на яке
хтось приварив саморобну гармату Гаусса. З іншого боку, я у новітньому марсіянському торпедоносці з достатньою
вогневою потужністю, щоб розплавити маленький супутник.
Голос на іншому боці не відповідав.
— Чуваки, навіть якщо ви не визнаєте мене представником
законної влади, давайте хоча б погодимося, що я можу рознести
вас, коли захочу?
Канал і далі мовчав.
Голден зітхнув і потер перенісся. Попри кофеїн, головний біль
відмовлявся минати. Не закриваючи канал з піратським
кораблем, він відкрив інший канал з кабіною пілота.
— Алексе, дай коротку чергу з передніх ГТЗ по вантажному
судну. Цілься в мідель.
— Стривайте! — скрикнув хлопець на іншому кораблі. — Ми
здаємося! Господи Ісусе!
Голден простягнувся у невагомості, насолоджуючись нею після
днів прискорення, і сам до себе посміхнувся. Справді, «сьогодні
ніхто ні в кого не стріляє».
— Наомі, поясни нашим новим друзям, як їм передати тобі
віддалений контроль над своїм кораблем, і повернімо їх на
станцію Тайко, де з ними розбереться трибунал ОПА. Алексе, щойно запрацюють їхні двигуни, обчисли зворотний маршрут за
приємної і зручної половини g. Я буду в лазареті, шукатиму
аспірин.
Голден розстебнув паски захисного крісла і поплентався до
трапа. Дорогою почав сигналити його планшет. Це був Фред
Джонсон, номінальний очільник ОПА та їхній особистий патрон
на виробничій станції корпорації «Тайко», яка тепер також
слугувала де-факто штаб-квартирою ОПА.
— Йоу, Фреде, спіймали наших неслухняних піратиків.
Повертаємо їх для суду.
Фредове велике темне обличчя зморщилось у посмішку.
— Щось новеньке. Натомився їх підривати?
— Ні, просто зустріли тих, хто повірив мені, що я їх можу підірвати.
Замість усмішки Фред звів брови докупи.
— Слухай, Джиме, я викликав тебе через інше. Повним ходом
повертайтеся на Тайко. На Ганімеді коїться щось дивне...
Розділ третій. Пракс
Праксдайк Менґ стояв у воротах вантажного ангара, споглядаючи ніжне колихання полів неймовірно зеленого, аж до чорноти, лис тя, і панікував. Над головою вигинався
купол — темніший, аніж мав би бути. Струм для фітоламп
відрізали, а дзеркала... Він не хотів думати про дзеркала.
Мерехтіння космічної битви виглядали наче збої на дешевому
екрані — кольори і рухи, яким там не місце. Знак, що пішло
щось зовсім не так. Пракс облизав губи. Мав бути спосіб. Мав
бути якийсь спосіб їх порятувати.
— Праксе, — покликала Доріс, — нам треба йти. Зараз.
Здобуток маловитратного сільського господарства Glycine kenon — сорт сої, настільки модифікований, що став зовсім
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вiйна Калiбана, Джеймс С. А. Корі», після закриття браузера.