Читати книгу - "I прокинеться Левіафан, Джеймс С. А. Корі"

Останні слова пробудили в ній цікавість.

— Убили? — перепитала Шаддид. — Наступ ОПА?

Можливий наступ «Об’єднаного поясу астероїдів» був

популярною страшилкою серед поліційних кіл Церери. Рух ОПА

діяв у найкращих традиціях Аль Капоне й «Хамасу», ІРА та

«Червоних синів Марса» — його обожнювали люди, яким він

допоміг, і до смерті боялися ті, хто стояв у нього на шляху. Це

був політичний рух, із одного боку, держава у процесі

творення — з другого і терористична мережа — з третього; з якого боку не подивись, їх не обтяжували обмеження моралі.

Капітанка Шаддид недолюблювала Гевлока, бо той був із грав-колодязя, але вона з ним працювала; члени ОПА кинули б його

в атмосферний шлюз. Люди на кшталт Міллера заслуговували

хіба що на кулю в лоба — але неодмінно пластикову. Мікрочас-точки свинцю можуть пошкодити обшивку вентиляції.

— Не схоже, — похитав головою Міллер. — Не пахне тут

війною... Тут... Щиро кажучи, капітанко, бісової гадки не маю, що тут таке. Показники чудові. Рекету менше, підпільних казино

менше. Купер і Харірі накрили на шостому бордель, що торгував

дітьми, і, наскільки всім відомо, він більше ніде не сплив.

Нічийні трохи активізувалися, та якщо на це не зважати — все

супер. Просто щось підозріло.

Вона кивнула, але її погляд знову вперся у стіну. Цікавість

згасла так само швидко, як і прокинулася.

— Ну гаразд, тоді про інше, — сказала Шаддид. — У мене дещо

є. Новий контракт. Тільки для вас одного. Без Гевлока.

Міллер схрестив руки на грудях.

— Новий контракт... — вимовив повільно. — Тобто?

— Тобто служба безпеки «Зоряна спіраль» отримала контракт

на послуги окремо від основного контракту на Церері, тож я, як

начальниця філії нашої корпорації на Церері, доручаю вам його

виконувати.

— Мене звільнено?

Капітанка Шаддид болісно скривилася.

— Це додаткове навантаження. Ніхто не відбирає у вас ваші

завдання на Церері. Це доручення, повторюю, додаткове...

Послухайте, Міллере, мені то все смердить так само, як і вам. Я

не виганяю вас зі станції. Не розриваю основний контракт. Це

просто послуга, яку дехто на Землі пообіцяв одному з наших

акціонерів.

— Ага, ми вже виконуємо забаганки акціонерів?

— Ви виконуєте, так, — відрізала Шаддид. Її голос позбувся

лагідності й примирливості. А очі були кольору мокрого

каменю.

— Ясно. Виконую.

Капітанка Шаддид узяла планшетний термінал. Міллер

покопирсався під полою плаща, дістав свій планшет і прийняв

вузькоспрямовану передачу. Що б там не містилося, Шаддид не

хотіла пускати це у спільну мережу. На планшеті Міллера

з’явився новий каталог, підписаний «ДЖМАО».

— Справа загубленої донечки, — почала Шаддид. — Аріадна

і Джулс-П’єр Мао.

Ім’я було знайоме. Міллер поводив пальцями по екрану свого

термінала.

— Торгова компанія «Мао-Квіковскі»?

— Вона.

Міллер стиха присвиснув.

Якщо «Маоквік» і не належала до десятка найбільших

корпорацій Поясу, то до найбільших п’ятдесяти потрапляла

достеменно. Напочатку це була юридична контора, яка

займалася справою епічного краху міст-дирижаблів на Венері.

Гроші, зароблені на цьому позові десятки років тому, вони

вкладали в розширення і диверсифікацію — найбільше

в міжпланетні перевезення. Тепер корпорація могла собі

дозволити не залежати ні від кого — її штаб-квартира

дрейфувала космосом між Поясом та внутрішніми планетами із

величчю круїзного лайнера стародавніх океанів. Сам факт того, що Міллер знав про них так багато, означав, що вони мали

достатньо коштів, аби відкрито купувати і продавати людей на

кшталт його самого.

Міллера щойно купили.

— База на Місяці, — вела далі Шаддид. — Усі права і привілеї

громадянства Землі. Але тут мають багато складів.

— І вони загубили доньку?

— Паршива овечка. В університеті зв’язалася з організацією, відомою як «Фундація нових горизонтів». Студенти-активісти.

— Ширма ОПА, — кивнув Міллер.

— Пов’язані з ними, — виправила його Шаддид.

Міллер не став заглиблюватись у питання, але всередині

зажеврів вогник цікавості. На чиєму боці опиниться капітанка

Шаддид, якщо нападе