Читати книгу - "Кіт без прикрас, Террі Пратчетт"

протиснувшись вперед? Маються на увазі випадки, коли котів знаходять (найчастіше - на слух) за холодильниками і кухонними шафами, в закритих гаражах або, як кота одних наших знайомих, в стіні (уявляючи собі жахи у дусі Едгара Алана По, вони, звичайно, кинулися довбати стіну там, звідки доносилося нявчання, - але нявчання змістилося геть від діри, оскільки котові не сподобався стук молотка; через добу він виліз сам, приваблений запахом їжі). Проте ми схильні вважати, що ці учені помиляються, і такі випадки слід розглядати просто як приклади гри в "Потойбічність" (див. "Ігри, в які грають кішки").

Проте ця котяча здатність, без сумніву помічена усіма справжніми котолюбами (а пам'ятаєте випадки, коли ваш кіт зникав безслідно на пару днів і повертався товстим і гладким? Де він був - жебрачив по сусідах або просто перескочив в майбутню середу, коли ви зрадівши його поверненню, напхали його від пуза?), підводить нас до цікавої теми. Отже,

Коти в історії

У книгах пишуть, що кішки виникли близько 45 мільйонів років тому від дикої циветти. Їх перші успіхи вражають. Мабуть, в ті часи кішки спішно еволюціонували під гаслом "Геть від циветти!". Циветти - дуже нервові створіння, особливо відколи парфумери вигадали, гм, добувати з них цибетин[12].

Як саме його добувають, я не знаю і знати не хочу. Напевно якесь жахіття. Ну гаразд, зараз перевірю.

Так. Жахливо[13].

Загалом, минали віки, а котячі нестримно еволюціонували, прагнучи стати якомога більше, швидше і лютіше. Ніщо так не сприяє генетичній перебудові, як страх, що вас можуть помилково сплутати з циветтою. Особливо якщо ви знаєте, що не мине і тисячі років, як протогомініди почнуть нишпорити по голоценовій землі (тобто по землі епохи голоцену, був такий період в історії), озброївшись ножем і склянкою.

Сімейство котячих поширилося досить широко, не заселивши хіба що Австралію, яка на той час якраз пішла в континентальний дрейф, - ось чому щури там вимахали такі здоровенні. Деякі котячі вигадали смужки, інші віддали перевагу плямистому малюнку. Один широко відомий вид обзавівся власними консервними ножами, але, оскільки до появи котячих консервів залишалося ще багато тисяч років, цей вид вимер, не зумівши з користю використати свої ікла.

А потім раптом незрозуміло звідки з'явилися дрібні різновиди - і давай муркочачи тертися об ноги людям.

Уявіть себе на місці первісної людини. Ваш мозок, який без проблем ховається за карнизом вузенького лоба, напружено обмірковує наслідки впровадження в життя цього новомодного "вогню"; майже усі великі тварини у світі так і мріють вас наздогнати і зжерти. І ось щось, схоже на цих звірюк, тільки маленьке, приходить у вашу печеру і починає мурчати.

І ніхто це маленьке муркочуче створіння не їсть, ось що найдивніше!

З собаками усе зрозуміло. Вони тварини зграї, і людина для них - просто новий ватажок зграї, кмітливіший, ніж вони. Від собак є користь - вони можуть наздогнати на полюванні дичину, яку людина наздогнати не в змозі. Але кішки. З точки зору первісної людини від них жодної користі.

Перший кіт, що завітав до печери, залишився серед живих, по суті, лише тому, що люди не відразу опам'яталися від потрясіння. Аж надто несподівано це було. Зазвичай тварини при появі людини або тікали, або кидалися на неї, бризкаючи слиною. А цей звір не робив ні того ні іншого. Він пестився.

З чого ми можемо зробити висновок: коти якось вже дізнались, що і люди до котів ласкаві.

Печера це, по суті, те ж саме, що й сучасний заміський будинок. А заміські будинки приваблюють котів. Це один з фундаментальних законів природи. Тепер розумієте? Ми знаємо, що коти здатні гуляти в часі і просторі, де надумається. І той кіт, мабуть, заблукав по дорозі від однієї миски до іншої.

Врешті-решт, як ще можна пояснити появу кішок? Невже первісній людині було більше нічого робити, окрім як тягнути в печеру лісового кота? Ось побачив наш пращур цього шиплячого відмороженого монстра з жовтими очима - і вирішив, що якраз такого звірятка йому для щастя і не вистачає. Ні, згідно нашої теорії усе було навпаки: це дикі кішки розвинулися від домашніх. Мабуть, озвіріли від розпачу - скажімо, через те, що люди так довго не могли винайти холодильник.

Маємо визнати, коти - ідеальні мандрівники в часі. Вони ж не вміють стріляти. Тому найстрашніша прикрість - застрелити власного дідуся - котові навряд чи загрожує. З іншого боку, кіт може спробувати стати власним дідусем, адже наші спостереження за сім'єю котів з комор доводять: для котів це абсолютно нормально.

Коти і секс

Загалом

Зрозуміло, усе залежить від того, наскільки справжній у вас кіт, ну, якщовирозумієтепрощоя.

Е-е.

Розумієте, уявімо, у вас є котик і кішечка, і вони.

Річ у тому, що.

Загалом, у породистих кішок - в'язки, у справжніх - злучки. В'язки краще залишити професіоналам. З іншого боку, зі злучками коти прекрасно можуть впоратися і самі.

Розплідненням кішок завжди займаються пані, абсолютно не при своєму розумі, але дуже милі. Будинок такої пані легко можна відрізнити по акуратних сарайчиках в саду і тій особливості, що котячі корми при доставці там відвантажують не банками, а вантажівками.

Справжні котолюби стикаються з такими дуууже рідко, а то і зовсім ніколи. Хіба що іноді справжньому котолюбові якимсь чином дістається кішечка, зовнішність і походження якої не дозволяють віднести її до ветеринара на операцію, так само як і підпустити до неї цього смугастого розбійника, що вештається навколо будинку. І нічого не залишається, як вдатися до допомоги фахівця. Там вам доведеться викласти кругленьку суму. (Так, у кішок усе не як у людей! Настільки не як у людей, що усі чоловіки у вашій сім'ї ще довго вражатимуться). Додому ви повертаєтеся, в замисленні про розрахунки, - вам сказали, скільки коштуватимуть котенята. Отже, X приплодів в рік помножити на Y котенят, мінус декілька кішечок на розпліднення, помножити на X приплодів =??????????

Справжні котолюби знають, що в житті усе зовсім не так. Розведення тварин заради