Читати книгу - "Закохана В Диявола, Ксю Бадб "

Наречений
" Швидко ти шалава лягла під того козла. За 5 днів дружиною стала. Бридко від тебе"

І як назвав він мене, мені взагалі похер. Мене в цьому світі обзивали і набагато гіршими словами, тисячу разів. Це не має ніякого значення. Але те, як він назвав Єлизавету, змушує мене стиснути кулаки. Я віддаю жінці телефон. Ще хвилює друге питання, але я не встигаю озвучувати, коли це запитую Лізі.                                                                       - Звідки він взяв, що я твоя дружина? - розумію, що йому про це хтось сказав. Мало віриться, що це зробив хтось з моїх охоронців. Точніше, я в це точно не вірю, бо кожна людина, яка наближена до мене, приходить тисячі перевірок. Чоловік, який підкатував до Лізі і її подруги, також відпадає. Тому що ми пробили його біографію. Це один з місцевих рестораторів, який не наривався б на мій гнів, а тим паче не спілкувався з таким слимаком, як Ед. А отже, залишатиметься один варіант. Я піднімаю погляд на Єлизавету, але по тому, як вона супиться, розумію, що вона також знає, про кого я думаю.
- Цього не може бути. - В жінці борються два відчуття. Біль через те, що вона втрачає близьку людину і намагання виправдати, знайти інше пояснення. Хоча, я знаю точно, іншого пояснення бути не може.
- Лізі, зателефонуй їй і спитай напряму. - Я, звісно, знаю інші методи, як дізнатися правду, але не хочу так чинити з її подругою. Розумію, що потрібно трохи часу, щоб прийти в себе, потім вона набирає подругу, при цьому вмикаючи гучний зв'язок. Мені цей жест дуже подобається, хоча я не просив її робити цього. 
- Так, подруго, слухаю. - Голос з тієї сторони телефону звучить занадто солодко. Не люблю таких людей, від них відразу відчувається якийсь підступ. 
- Вікі, навіщо ти це зробила? Я ж тобі довіряла. - від цих слів голос її подруги відразу змінюється.    - Не розумію, про що ти. Що сталося, Лізі? Тебе хтось образив? - уже по цих словах мені точно відомо, це вона зробила. І я здогадуюся навіть, з якою метою, але якщо це виявиться правдою, то я не знаю, як себе поведе Єлизавета. 
- Ти, блядь, знаєш, про що я говорю. Навіщо ти сказала Едварду про те, що охоронець назвав мене дружиною пана Сореро? - западає хвилинна тиша, а потім подруга видає те, що шокує навіть мене. 
- А ти що, блядь, думала, зможеш відхопити собі двох чоловіків, трахатися з одним, а потім щасливо повернутися до іншого? Ні, дорогенька, Ед мій. І не смій до нього навіть підходити. Я чекала цього майже сім місяців. З того моменту, як ви з ним познайомились. А коли дізналася, що він зробив тобі пропозицію, взагалі зненавиділа тебе. Але я ще тоді відчувала, що прийде той момент, коли ти проїбеш такого чоловіка, як він, і він буде повністю моїм. - спостерігаю за жінкою і хочу зрозуміти, яка ж емоція буде наступною. Та замість розпачі чи болі в ній з'являється лють. Її очі прям випромінюють всю агресію і злобу, яку вона готова вимістити зараз на подрузі. 
- Ти взагалі кончена. Я тебе називала своєю подругою. А ти вирішила забрати чоловіка, який програв мене в карти? Та я б тобі так його віддала. Не розумію, навіщо ти це робила. - Знову западає тиша, а потім я чую тихе хіхікання в трубці. 
- А він і так давно мій. Якщо не віриш, то дивися. На телефон приходить повідомлення, де, як я зрозумів оголена подруга лежить в обіймах її колишнього нареченого. І дата на фотографії підтверджує той факт, що вона зробила це не тоді коли Єлизавета проживала зі мною. 
-Дорогенька подруго, ми з ним трахаємося уже не перший місяць. Просто ти недооцінила такого чоловіка, як він, і не знала про всі його бажання. І я зовсім не про секс. - Жінка вибивається і дивиться на мене. Я помічаю в її очах щось небезпечне, і це приваблює мене ще більше. 
- Хочеш, я скажу своїм людям, щоб прострілили їм голови? - вона переводить погляд на мене і посміхається. 
- Мені дуже подобається ця ідея, але в мене є краща. - і в цей момент від її погляду, вперше в мене з'являються мурашки де страх змішується із збудженням...